Бог Дрібниць - Арундаті Рой
Її розбудило серце, яке гупало у нього в грудях. Так, ніби шукало вихід. Те рухоме ребро. Стулку потаємних розсувних дверей. Він далі обіймав її; у пальцях крутив суху пальмову галузку, й Амму відчувала, як рухаються його м’язи. Вона усміхалася в темряві сама до себе і думала про те, як любить ці руки — їхню форму і силу, як безпечно почувається в їхніх обіймах, хоч насправді небезпечніше для неї місце годі було й уявити.
Зі свого страху він виліпив прегарну троянду, яку й подав їй на розкритій долоні. Вона взяла її і встромила собі у волосся.
А тоді посунулася ближче. Хотіла бути у ньому, більше його торкатися. Він прикрив її мушлею свого тіла. З-понад ріки, охолоджуючи їхні розпашілі тіла, здійнявся вітерець.
Було трохи холодно. Трохи мокро. Трохи тихо. У повітрі.
Але що ж тут сказати?
Через годину Амму м’яко вивільнилася.
— Мені треба йти.
Він не сказав нічого, не поворушився. Просто дивився, як вона вдягається.
Тепер мала значення лиш одна річ. Вони знали, що тільки про це й можуть просити одне одного. Про одну-єдину річ. Це було відомо їм обидвом.
Надалі, в усі тринадцять ночей після цієї, вони підсвідомо тягнулися до дрібниць. Усе велике й вагоме тихо чаїлося всередині. Вони розуміли, що йти їм нікуди. Що у них немає нічого. Немає майбутнього. Тому й тягнулися до дрібного.
Сміялися, розглядаючи мурашині укуси одне в одного на сідницях. Незграбних гусениць, які скочувалися з листка на землю. Жуків, які лежали догори ногами і не могли самі перевернутися. Пару дрібних рибок, які завжди знаходили Велюту в ріці і пробували його кусати. Надзвичайно побожного богомола. Крихітного павучка, який жив у тріщині в стіні на задній веранді Дому Історії і маскувався всіляким сміттям — наприклад, обривком осиного крила. Павутинкою. Пилом. Клаптиками перегнилого листя. Порожнім грудним панцирем мертвої бджоли. Велюта називав павучка Чаппу-Тамбураном. Паном Покидьком. Якось вони поповнили його гардероб лушпинкою з часнику і страшенно образилися, коли він відкинув той дарунок разом із рештою своїх обладунків і виліз з-під них як був — невдоволений, голий, кольору шмаркотиння. Ніби геть не поділяв їхніх смаків у доборі одягу. Кілька днів павучок залишався у такому-от самогубному стані гордої голизни. Покинута сміттєва оболонка стояла збоку, немов застарілий світогляд. Старосвітська філософія. А потім розпалася. Чаппу-Тамбуран же мало-помалу підібрав собі новий убір.
Не зізнаючись ні одне одному, ні навіть самим собі, Амму й Велюта пов’язали з ним свою долю і своє майбутнє (свою Любов, Божевілля, Надію, Безустанну радість). Щоночі — і зі щораз сильнішою тривогою — квапилися подивитися, чи пережив павучок день. Непокоїлися через те, що він такий слабкий. Такий дрібний. Такий невдатний у доборі обладунків. Такий схильний до геть згубних на позір гордощів. Поступово полюбили його еклектичний смак. Його кострубату гідність.
Обрали його, бо знали, що покладатися можуть тільки на слабкість. Що мають тягнулися до дрібниць. І, прощаючись, щоразу просили одне одного пообіцяти тільки одну-єдину дрібненьку річ.
— Завтра?
— Завтра.
Вони знали, що все може змінитися за один день. І не помилилися.
А от щодо Чаппу-Тамбурана таки помилилися. Він пережив Велюту. Породив нові покоління павучків.
І помер природною смертю.
Тієї першої ночі, після приїзду Софі-моль, Велюта дивився, як одягається його кохана. Коли вона була готова, то присіла перед ним навпочіпки. Легко торкнула його пальцями і залишила на тілі пухирчасті смуги гусячої шкіри — ніби крейда плиском по шкільній дошці, ніби порив свіжого вітру по рисовому полі, ніби реактивні літачки у блакитному церковному небі. Він обіруч узяв її обличчя і притягнув до свого. А тоді заплющив очі і понюхав її шкіру. Амму засміялася.
«Авжеж, Марґарет, — подумала вона. — Ми теж так робимо».
Вона поцілувала його в заплющені очі і підвелася. Велюта сидів, прихилившись до мангустинового дерева, і дивився, як вона йде.
У волоссі мала суху троянду.
Вона обернулася і повторила: «Наалей».
Завтра.
Інформація видавця
УДК 821.111(540)-33
Р65
The God of Small Things by Arundhati Roy
Copyright © 1997 by Arundhati Roy
Published by arrangement with David Godwin Associates, London
Арундаті Рой
P65 Бог Дрібниць [Текст] : роман / Арундаті Рой; переклад з англ. Андрія Маслюха. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. — 432 с.
ISBN 978-617-679-277-2
УДК 821.111(540)-33
© Арундаті Рой, текст, 1997
© Андрій Маслюх, переклад, 2018
© Видавництво Старого Лева, українське видання, 2018
ISBN 978-617-679-277-2 (укр.)
ISBN 0 00 655068 1 (англ.)
Усі права застережено
Зміст
1. «Райські маринади і варення • 9
2. Метелик Паппачі • 51
3. Великий Лалтайн, мала Момбатті • 118
4. Кіно «Абгілаш» • 126
5. «Божий край» • 163
6. Кочинські кенгуру • 178
7. Зошити «Премудрощів» • 201
8. Ласкаво просимо додому, наша Софі-моль • 213
9. Пані Піллай, пані Еапен, пані Раджаґопалан • 241
10. Ріка у човні • 249
11. Бог Дрібниць • 276
12. Кочу-Томбан • 292
13. Песиміст і оптиміст • 304
14. Праця — це боротьба • 339
15- Переправа • 364
16. Через кілька годин • 366
17. Кочин, Приморський вокзал • 371
18. Дім Історії • 383
19. Порятунок Амму • 394
20. Мадраський поштовий • 405
21. Ціна життя • 414
Літературно-художнє видання
Арундаті Рой
Бог Дрібниць
Роман
Переклад з англійської Андрія Маслюха
Головний редактор Мар'яна Савка
Відповідальний редактор Ольга Горба
Художній редактор Назар Гайдучик
Літературний редактор Катерина Міхаліцина
Макетування Альона Олійник
Коректор Святослав Горба
Підписано до друку 12.02.2018. Формат 84x108/32
Гарнітура PermianSerifTypeface. Умовн. друк. арк. 22,68.
Наклад 3000 прим. Зам. № 1181
Видавництво Старого Лева
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців ДК № 4708 від 09.04.2014 р.
Адреса для листування: а/с 879, м. Львів, 79008
Львівський офіс: вул. Старознесенська, 24–26
Київський офіс: метро Контрактова площа, вул. Нижній Вал, 3-7
Книжки «Видавництва Старого Лева» Ви можете замовити на сайті www.starylev.com.ua
Тел. 0(800) 501 508
Партнер видавництва
!FEST Холдинг емоцій
Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом у друкарні «Фактор-Друк».
61030, м. Харків, вул. Саратовська, 51.
