Під прицілом італійської мафії - Еліс Кларк
«Під прицілом італійської мафії» Еліс Кларк — це захоплива подорож у таємничий світ злочину, влади та пристрасті. Авторка створює не тільки динамічний сюжет, але й незабутніх персонажів, що виростають на фоні заплутаних інтриг, які переплітаються у вирійованих вуличках італійських міст.
«Під прицілом італійської мафії» — це не просто детективний роман, а глибока історія про боротьбу із злочинністю та прагнення зберегти справедливість. Кожна сторінка цього твору — це крок у невідоме, де герої змушені приховувати правду, аби вижити в небезпечному світі.
Фраза «readbooks.com.ua» в цьому контексті виступає як ключ, що розблоковує доступ до унікальної історії, яка стає не лише запрошенням до читання, але й гарантієм якісної літературної подорожі. Читачі знаходять не лише сюжет, а й місце для роздумів над тим, наскільки можливо вберегтися від впливу злочинців та підтримувати справедливість у суспільстві.
Еліс Кларк вдало поєднує напругу та глибокий аналіз героїв, розкриваючи їхні секрети та мотивації. Через напружену атмосферу та несподівані повороти подій читач поглиблюється в інтригу, а фраза «readbooks.com.ua» робить читання ще більш привабливим, вказуючи на можливість розкриття нових граней сюжету.
В італійському місті, де кожен крок — це тенета, де рішення та зрада непередбачувані, герої твору змушені робити важкі вибори. Перед читачем розгортається витончений пазл, в якому кожен елемент важливий для збагачення сюжету та розкриття глибин персональності героїв.
Фраза «readbooks.com.ua» як емблема читацької спільноти вказує на те, що це не лише книга для одного, але й об'єднання тих, хто шукає захоплюючі історії та хоче ділитися враженнями. Всередині цього твору читач відчуває себе частиною широкого літературного світу.
— Ні, — кажу впевненим голосом. Батьки вже реально дістали зі своїми нотаціями.
— Але чому? Що ти забув в Італії? Де зупинився? Я розумію, що ти хочеш бути незалежним і все таке, але у тебе навіть нема грошей на нормальне життя! Дай нам з батьком потурбуватись про тебе. Наша імперія має бути передана у спадок тобі! — емоційно каже мама.
— Самі займайтесь своїми казино, — хмикаю я і бачу, що Аля вже якраз повертається до машини. — Пробач, мені треба йти. Зідзвонимось пізніше, — кажу я і відбиваю виклик.
— З ким ти розмовляв? — запитує вона.
— З батьками, — я махаю рукою. — Та все одно, вони як завжди, — дивлюсь на неї і помічаю на її обличчі легку стурбованість. — Все в порядку?
— Нічого особливого, якийсь хмир причепився на заправці, але я його відшила, — махає рукою вона.
— Ти дуже красива, не дивно, що він причепився, — я усміхаюсь. — Але раптом що ти завжди можеш покликати мене і я його точно відшию, та й так, що мало йому не покажеться, якщо буде надто наполегливий.
Ми з Алею через всі ці проблеми з її колишніми і нашою втечею в Італію особливо не встигли якось просунути наші стосунки. Насправді, я навіть не знав, чи подобаюсь їй саме як чоловік, а не просто як друг через те, що вона мені вдячна…
— Он, до речі, він власною персоною, — хмикає вона. — Я не думала, що поїде за мною, але це справді він…
Я бачу, як до нас наближається червона спортивна ферарі, а за кермом сидить молодик італійської зовнішності, вдягнений дорого, а ще… З його одягу та перстнів на пальцях складається враження, що він якийсь мафіозі.
— Гей, дівчино, кидай свого безхатька і давай в машину, розважимось, я тебе в образу не дам, — каже він англійською, якою володіє на диво добре.
— Вибачте, але в мене інші плани, — відповідає Аля теж англійською.
— Дону в Італії неможливо відмовити, — продовжує він.
— Ми поспішаємо, — кажу я, обіймаючи Алю за талію. — Пошукай собі іншу, дон. А ця дівчина — моя.
— Ти ще пожалкуєш, що не віддав її по-хорошому, — шипить той "дон".
— Алю, сідай в машину, — я проводжаю Алю до переднього сидіння і відчиняю перед нею дверцята.
— Італійські дороги небезпечні для туристів, — говорить мужик нам вслід.
Він каже ще щось, але я вже також сідаю в машину і тому нічого не чую. Заводжу її, швидко виїжджаю на трасу.
Але коли дивлюсь у дзеркало заднього виду, то бачу, що клята ферарі їде за нами.
— Чорт, це не дуже добре, — кажу я вголос.
— Може, звернутися до поліціянта? — розмірковує Аля.
— Нам краще зайвий раз не світитись, тим паче, ми тільки-тільки приїхали, Алю, — пояснюю я їй. — Ми ж ще навіть до нашого будинку не доїхали.
— Але не дуже добре, якщо він побачить, де ми живемо…
— Не побачить, не бійся, — я усміхаюсь. — Ми відірвемось від нього. Точніше, зробимо дещо хитріше…
Я починаю набирати швидкість, машина за мною також її набирає. Ми їдемо все швидше і швидше, але в якусь мить я різко гальмую і розвертаюсь в протилежний бік. Той мужик намагається виконати такий само трюк, але його ферарі заносить в кювет.
— Надто висока керованість плюс низька підвіска, — я усміхаюсь. — Тепер треба їхати швидше і він нас вже не наздожене.
— Як ти думаєш, він справді якийсь там мафіозі, чи це все понти?
— Хто його знає, — я знизую плечима. — З одного боку, в нього дорога тачка, та й все це золото… Він схожий на мафіозі. Але з іншого боку, чому він тоді шастав там один? Може, він якась дрібна сошка.
— Хочеться вірити, що це справді так, і він від нас відстане, — знизує плечима Аля.
— Не бійся, що б там не сталось, я обовʼязково захищу тебе…
Тоді я був сповнений оптимізму і не знав, що цей ніби як незначний випадок на заправці і дорозі стане тригером того, що ми з Алею опинимось під прицілом італійської мафії, ледь встигнувши втекти від наших місцевих "авторитетів"...
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
