Трагедія гетьмана Мазепи - Валентин Лукіч Чемеріс
А ось що стосується взаємовідносин українського і російського народів, то ще Леся Українка висловилась гранично чітко:
«Пора стати на точку, що “братні народи” – просто сусіди, зв’язані, правда, одним ярмом, але в ґрунті речі зовсім не мають ідентичних інтересів, і через те їм краще виступати хоч поруч, але кожному на свою руку, не мішаючись до сусідської “внутрішньої політики”».
Істина! І раніше була, і за Лесі Українки істиною була, істина й сьогодні, істиною вона буде й завтра-позавтра. Завжди!
«Забыт Мазепа с давних пор»?
«Хитрий…» (зауважує історик В. Вечерський). Чи не тому, що в не зовсім благородних ситуаціях він незмінно залишався напрочуд благородним? Таким вже вдався, таким його Європа виховала – бути «штучно» благородним ще нікому не вдавалося.
Це та перипетії його бурхливого життя, служба, в тім числі й амурні пригоди, і ті, що лучилися з ним замолоду, і трагічна історія його взаємин зі шведським королем Карлом XII (власне, відчайдушна спроба за його допомогою вирвати волю своїй, упослідженій Петром І, Батьківщині), боротьба проти того ж таки Петра І й російської деспотії і перетворили його – через сто років по смерті – у першій половині XIX століття на демонічно-популярного персонажа європейської літератури й мистецтва доби романтизму. Великий англійський поет Байрон із співчуттям розповідає про нещасливу для шведів та українців битву під Полтавою в 1709 році.
В жахливий день біля Полтави
Від шведів щастя утекло,
Навкруг порубане, криваве
Все військо Карлове лягло.
Військова міць, воєнна слава,
Така ж, як ми, її раби,
Майнула до царя, лукава,
І врятувався мур Москви.
Про трагічну, але таку величну постать українського гетьмана, про його боротьбу за волю України, любов до Мотрі Кочубеївни писали поляк Юліуш Словацький, росіяни Олександр Пушкін та Кіндрат Рилєєв, французи Вольтер та Рене Мартель, багато істориків різних країн і народів. Крім цього мазепинській тематиці присвячені картини знаменитих європейських художників: французів Ораса Верне і Теодора Жеріко, поляків Юліуша Коссака та Максиміліана Геримського.
Фаддей Булгарін – написав роман «Мазепа» у 2-х частинах, 1833–1834 рр. Н. Сементовський – «Кочубей, генеральний суддя» (1845).
А найбільшої уваги заслуговує Данило Мордовець – український і російський письменник.
Народився і виріс у Росії – Волгоградська область, похований у Ростові-на-Дону. Походив із старовинного козацького роду. Закінчив Петербурзький університет, працював у Петербурзі та Саратові, співробітничав із демократичними російськими журналами, організував у столиці імперії видання творів українських авторів, став відомий як автор історичних творів, що незмінно користувалися успіхом. Це, зокрема, – «Сагайдачний», «Великий розкол», «Палій» та особливо роман про Мазепу – «Цар і гетьман».
Якщо бодай поверхово згадати – лише перерахувати – твори, присвячені гетьману Івану Мазепі в Україні, Росії і взагалі в Європі (художня література, живопис, музика, кінематограф, театр), то це займе надто багато місця. Але – доведеться. Хоча б у світлі запевнення О. Пушкіна, що «забыт Мазепа с давних пор».
Так ось як він забутий.
«Велика ідея» і «Гетьман Івана Мазепа: три картини з життя Великого гетьмана» – театралізовані вистави в Карнезі-Холл, Нью-Йорк (1949, 1959). Варто зазначити, що перші спектаклі з образом Мазепи на театральних сценах світу почалися в Америці, а потім у країнах Європи (особливо в Німеччині, Франції, Англії).
«Розіп’ятий Мазепа» – п’єса Івана Огієнка (Канада).
«Мазепа» – поема Байрона.
«Іван Мазепа» – драма Л. Старицької-Черняхівської, що була заборонена в Україні.
«Мазепа» – драма О. Шатковського (1898).
«Маруся Кочубей і Мазепа» – п’єса О. Десятникова-Васильєва (1901).
«Мазепа і Палій» – п’єса О. Леднєва (1904).
«Мазепа – гетьман малоросійський» – п’єса Л. Бродзолова (1909).
«Мазепа» – п’єса Л. Манька (1911).
«Мазепа» – п’єса Л. Карпатського (1912).
«Мазепа» – п’єса О. Сагайдачного (1918).
«Мазепа» – п’єса П. Кононенка (1919).
«Мазепа» – театральна постановка за мотивами творів Б. Лепкого. Була показана в окупованому німцями Львові під час Другої світової війни.
«Мазепа» – театральна постановка театру ім. М. Заньковецької, Львів, 1992.
Образ гетьмана Мазепи в художній літературі.
«Мазепа» – поема В. Гюґо.
«Мазепа, вождь українських козаків», роман, автор невідомий.
«Спогад Азема» – белетристика А. д’Овріля.
«Полтава» – поема О. Пушкіна.
«Мазепа» – історичний роман Ф. Булгаріна (1834).
«Мазепа» – поема німецького автора Г. Штебіна (1844).
«Король степу» – твір німецького автора А. Мая (1849).
«Мазепа» – твір німецького автора Т. Лейса (1850).
«Мазепа, дикі коні України» – поема невідомого німецького автора.
«Мазепа, або Супротивники» – німецький автор І. Костін (1855).
«Битва під Полтавою» – німецький автор К. Штарк (1855).
«Мазепа» – драма німецького письменника Р. Готтшала (1855).
«Мазепа» – твір німецького автора А. Мютцельбурґа (1860).
«Мазепа» – твір німецького автора А. Зондермана (1860).
«Мазепа» – твір польського автора Ю. Словацького (1834).
«Пан гетьман Мазепа. Історичний роман» – польського автора Ф. Равіти-Гвронського.
«Гетьман Мазепа, або Боротьба за корону» – твір польського автора Б. Курхана.
«Мазепа і його посол» – твір шведського автора В. фон Гайденштама.
«Іван Мазепа» – твір чеського автора І. Фріча.
«Мазепа в Молдові» – твір молдавського автора І. Асакі.
«Молодість Мазепи» – твір українського автора М. Старицького.
«Мазепа» – поема українського автора В. Сосюри.
«Батурин» – повість українського автора Б. Лепкого.
«Мазепа, гетьман український» – поема українського автора С. Руданського.
«Гетьман Мазепа: повернення до Батурина» – твір Богдана Сушинського (2001).
Музикальні твори про Мазепу Ференца Ліста.
«Мазепа» – опера Петра Чайковського (за Пушкіним, 1883). Вперше була поставлена у 1884 році у Великому театрі в Москві й одночасно в Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі. Через рік опера була поставлена в Тифлісі. У 1903 році відновлена в Маріїнському театрі. На радянській сцені вперше поставлена в Москві (Оперний театр Зиміна, 1922).
У 1934 році поставлена у Великому театрі, в 1934-му – в Ленінградському театрі опери і балету, в 1949-му – у філіалі Великого театру, в 1950-му – в Ленінградському театрі опери і балету ім. Кірова. Поставлена в інших містах СРСР: Київ, Куйбишев, Саранськ, Єреван, Свердловськ, Алма-Ата (1933, 1949). Ставилася в Ліверпулі, Варшаві, Вісбадені, Нью-Йорку, Вені, Празі, Софії, Флоренції (1888–1954). В останній час – у Берні, Карлсруе, Ліоні, Мілані, Единбурзі…
Про Мазепу писали музикальні твори (увертюри, етюди, кантати, квартети, опери) – Ж. Матіас, А. Кідан, О. Титов, С. Рахманінов, Марі де Ґранваль.
Протягом
