Пірат - Гарольд Роббінс

— А як щодо понюшки? — спитав він. — Збіса добра штука.

— Звучить привабливо.

Він глибоко втягнув порошок через кожну ніздрю, а потім простяг ложечку їй. Очі у неї засяяли: наркотик почав діяти.

— Ну, як? — спитав він.

— Краще не може бути,— вона потяглася до нього. — Ти великий чоловік.

— Раніше і я так думав, аж доки побачив отого куценького чоловічка отам на екрані. Він справді великий.

Вона захихотіла.

— Я не вірю. Це ж якийсь виродок,— вона зачаровано дивилася на екран. — О, ні! — вигукнула вона. — Ця дівчина не зможе взяти до рота весь. Це, певно, трюк.

— Це не трюк,— сказав він. — З того часу як вийшла ця картина, вона розбагатіла, навчаючи дам з Беверлі-Хіллз, як це робити. «Вся справа в тому, щоб уміти розслабити горло»,— говорить вона.

Вона нахилилася над ним, її язик ніжно лизнув його.

— Я буду щаслива, якщо візьму половину твого.

Він голосно засміявся, і вона запитливо глянула на нього.

— Ти знаєш, коли я вперше побачив тебе, подумав, що ти дуже доброчесна дама.

— Я і є дуже доброчесна дама,— всміхнулася вона і поважно сказала: — До цього я ніколи не дивилася фільми, де трахаються. — Потім вона наділася на нього.

— Прекрасно,— сказав він, спостерігаючи за нею і одночасно дістаючися до прихованої збоку ліжка кнопки, щоб увімкнути відеомагнітофон. Він не повідав їй, що єдиними стрічками з його участю, які він любив дивитися, були ті, що зняті прихованою камерою в цьому ліжку. — Просто прекрасно.

Через деякий час Юсеф відчув утому. Здавалося, що стрічка ніколи не скінчиться. Він ліниво оглянув кімнату. Раптом фільм ніби вимело з його свідомості. Джордана зникла. Те ж саме сталося і з хазяїном. Він розлютився на себе за те, що не помітив, коли вони вийшли.

Він звівся на ноги. Вінсент глянув на нього.

— Мені треба в туалет,— пояснив він пошепки. Тихо, навшпиньки, він вийшов з кімнати і в коридорі зупинився. Будинок був великий. Вони могли зайти до будь-якої з півдюжини кімнат.

Він зазирнув до кабінету, до їдальні, до буфету, у патіо — їх ніде не було.

Роздратований, він зайшов до ванної і вмився холодною водою. Телепень. Він мусив передбачити, що вона вислизне з ним. Він здоровенний дядько, привабливий і, більше того, кінозірка. Він не такий, як ті джиґоло, що вона підбирала на Рів'єрі.

Він вийшов із ванної і попрямував по коридору до вітальні. От тоді він і почув гудіння апарата, що долинало з-за зачинених дверей. Він зупинився, гадаючи, що це може бути агрегат кондиціонера. У американців була манера встановлювати такого типу обладнання в комірчинах. Та потім він почув приглушений гул, який скидався на голоси, що долинали з гучномовця. Він взявся за клямку. Двері не відчинялися. Вони були замкнені.

Він розглянувся, щоб упевнитися, що коридор порожній. Юсеф навчився багатьом хитрощам, включаючи практичне використання пластикових кредитних карток.

Хвилиною пізніше двері комірчини були відчинені, і Юсеф із подивом дивився на невеликий монітор відеомагнітофона. Звук був приглушений, та зображення було кольорове, чітке і ясне як удень. Джордана була гола, лежала на спині, її лице спотворене конвульсією оргазму. Здавалося, що вона дивиться прямо в камеру, а її ноги міцно обхоплювали талію чоловіка, який підстрибував на ній, мов вершник на дикому коні. В гучномовці віддалено відлунював її здавлений подих, коли чоловік почав випорожнятися в неї. Потім він повільно сповз набік і вийшов з неї мокрий і вже в'янучи. Він повернувся до Джордани і всміхнувся. Його рука опустилася до боковини ліжка. У Юсефа було достатньо часу, щоб упізнати обличчя господаря, до того як екран погас. На хвилю він закляк, а потім став швидко діяти. Він знався на цій апаратурі. У Бейдра на яхті була встановлена така ж сама система, але тільки блок відтворення, а не запису. Юсеф натиснув клавішу, яка викинула касету, потім він вийняв її з апарата, сховав під полу піджака і вийшов у коридор. Він причинив за собою двері і почув, як клацнув замок.

Через залу він попрямував до фойє. Із стільця біля дверей підвівся слуга і відчинив їх, як тільки Юсеф наблизився.

— Добродій уже від'їжджає? — спитав він.

— Ні. Я подумав, що було б непогано деякий час подихати свіжим повітрям.

Юсеф підійшов до свого авто. З переднього сидіння підвівся водій.

— Чи моя течка все ще в багажнику? — спитав Юсеф.

— Так, сер,— водій пішов до тилу автомобіля і відкрив багажник. Він витяг звідти течку і подав Юсефові. Юсеф хутко поклав у неї відеокасету, замкнув течку і передав водієві.

— Нагадай мені, щоб я забрав, коли увечері приїдемо до готелю.

— Слухаюся, сер.

Юсеф простежив, що водій поклав течку в багажник, і пішов до будинку. Це перевершувало все те, що він планував, перевершувало все те, на що він сподівався. Тепер лишалося чекати слушної нагоди, коли найкраще буде пустити касету в хід.

Він знову плюхнувся на стілець поруч з Вінсентом і підвів очі на екран. Вінсент повернувся до нього і прошепотів:

— Рік створив фантастичного Мойсея, правда ж?

— Так,— відповів Юсеф. — Як ви вгадали, що він так добре зіграє цю роль?

Вінсент повернувся до нього, посміхаючись.

— Я не міг помилитися,— відповів він. — Коли Соломон став зніматися в кіно, він змінив своє прізвище на Салліван. Як же Соломон міг погано зіграти