Химера - Михайло Савович Масютко

І далі: людина при найменшій здатності до спостереження та аналізу не може не зауважити такої особливості в природи: все живе стає мертвим, а мертве ніколи не стає живим.

— Це правильно. Та дозвольте вам повідомити, пане Ефіре, що наша наука в останні роки вже доходить до того, що скоро створить живий організм із неживої матерії, — зауважив Андрій.

— Ваша наука має лише голу надію на це, але нічого не створила. Мені ці спроби добре відомі. І не створить. Вона тільки повторює помилки середньовічних алхеміків, які також перетворювали неживу матерію на живий організм, і більш нічого. Скажу вам відразу, що такого перетворювання людині взагалі ніколи не вдасться зробити, бо це належить не до її можливостей.

До цього питання ми ще повернемося тоді, коли я буду пояснювати походження життя. Зараз я хочу пояснити походження світу, бо без розуміння походження світу неможливо зрозуміти походження життя на землі.

— Слухаю.

— Дві протилежні сили борються в довколишньому світі, що видно з аналізу явищ природи. Видно, що ця боротьба відбувається не хаотично, а підлягає відповідним законам, які створюють гармонію цієї боротьби. Гармонію, через яку людині важко розпізнати саму боротьбу.

Вогонь не спалює до тла усе живе на землі, бо його пригашує вода. Вода не затоплює усієї землі, бо її випиває вогонь (сонячний промінь). Повітря не сповнюється самими лише смертоносними бактеріями, бо їх пожирають бактеріофаги. Земля не відривається від сонця і не летить до зорі Антарес, бо її утримує коло себе сонце.

Все це нам говорить про те, що боротьба двох начал не простий матеріалістичний процес, а процес, який супроводжується інтелектуальною силою, що тут поєднання простої боротьби матерії із складною боротьбою інтелекту.

Вам, як переконаному матеріалістові, це на перший погляд здається дивним, правда?

— Правда, — відповів Андрій. — Я звик уважати, що та гармонія боротьби двох протилежностей, яка є в природі — не що інше, як об’єктивно існуючі закони.

— А що ж таке об’єктивно існуючі закони? Це ж уже не матерія? Чому саме сліпа матерія розвивається за ясними законами, а не поза будь-якими законами, не хаотично?

Об’єктивно існуючі закони є ніщо інше, як вияв протилежних сил у їхній не матеріальній, а інтелектуальній стороні. Об’єктивно існуючі закони — доказ того, що світ розвивається в тісному поєднанні інтелекту з матерією.

— Мені здається, що я щось подібне читав у Толстого.

— Так. Ви вгадали. Таку думку висловив цей мислитель у романі «Війна і мир». Але Толстой не розходився тут зі своїми попередниками і сучасниками філософами—ідеалістами. А ці філософи вирішують проблему походження світу по-моністичному: існувала одна сила (творець, деміург, ідея, абсолют), яка й дала поштовх, початок світу. Ця сила, цей творець є уособленням усього найблагороднішого і найпозитивнішого. Вона не містить, за цією теорією, в собі антагонізму протилежних сил. Звідки ж виникає та жорстока боротьба, яка відбувається довколо нас? Що примушує сонце так довго горіти, що воно за мільярди мільярдів років не гасне, а виділяє з себе таку силу силенну енергії? Що за сила жене землю навколо сонця, намагаючи її відірвати від нього, і що за сила утримує Землю біля Сонця? Що за сила змушує так буйно розцвітати сади і виростати на деревах таким чудовим плодам, і що за сила змушує дерево перетворюватись у суху тріску? Що за сила змушує людину йти на найганебніше вбивство заради задоволення своїх найогидніших потреб, і що за сила змушує людину йти на смерть заради щастя інших?

Релігія це питання пояснює просто: повстанням у стані ангелів, яке народило непокору творцеві, тобто антагоністичних противників благородної сили. Тоді звідки виникло повстання, якщо сам творець не заключав у собі протилежності? Чому творець, будучи позитивною, благородною силою, маючи повну владу над усім існуючим, не запобіг виникненню ворожої йому сили?

Тут нема логічної розгадки всесвітних і земних процесів, але в цій філософії є правдиве чуття людини, яка відчула на собі дію двох протилежних сил.

— Як же ж поясните походження світу ви? — не втримався Андрій. — Я бачу, ви виступаєте і проти матеріалістів і проти ідеалістів у цьому питанні.

— Слухайте. У безматеріальному просторі, який справді не має ні початку, ні кінця, бо це не є матеріальне явище, існують сфери так званих інтелектуально-матеріальних сил. Застерігаю вас, що термін цей я вживаю досить умовно, спеціально для того, щоб ви могли спрощено уявити собі ці сили. Інтелектуальність цих сил багато чим відрізняється від того інтелекту, який є в людей. Сила інтелекту людини не дорівнює й одній мільярдній частині сили того інтелекту, яким володіє сфера. Щоб ви хоч трохи могли уявити собі силу цього інтелекту, вкажу на його можливості: він здатний вникнути у процес кожного атома зокрема і в процес галактики загалом, він проникає в кожний живий організм на землі й в кожну людську душу.

Матеріальність цих сил також не відповідає особливостям тієї матерії, яку бачите навколо себе. У сферах знаходяться лише ті особливості, ті можливості, які приводять до виникнення матерії. Матерія вже є наслідком боротьби двох сил. Сфери діляться на два типи: благородні та неблагородні. Тобто, цілком протилежні дві антагоністичні сили.

Вони знаходяться у стані відносного спокою доти, доки агент однієї з протилежних сил не проникне у сферу іншої сили. Тоді ці сили з’єднуються в жорстокій боротьбі, тоді починається те колосальне явище, яке люди лише частково спроможні охопити своїм пізнанням, і яке народжує найдрібніші явища на землі, тоді виникає світ, який ви бачите навколо себе.

— Мені доводиться вірити вам, — сказав Андрій з ноткою глуму в голосі, — бо я не маю найменшої можливості перевірити правдивість ваших тверджень.

— Звичайно, безпосередньо перевірити мої твердження ви не маєте можливості, оскільки ви дуже мала клітина в цьому не вимірюваному вашим уявленням процесі. Людина має надто короткотривале життя, щоб спроможна була спостерігати такі космічні явища. Але ви можете моїтвердження перевірити силою логіки.

Цей процес, який ґрунтується на боротьбі двох антагоністичних сил і який