Пірат - Гарольд Роббінс

Звичайно, значною допомогою стала його пропозиція по розподілу зиску. П'ятнадцять відсотків зиску, які мають бути розподілені поміж співробітниками, пропорційно до числа акцій, якими вони володіють, він віддавав з легким серцем. Усіх людей об'єднувала одна спільна риса — жадоба.

До нього підійшов Джо Гатчінсон.

— Я радий, що ми змогли зібратися разом,— сказав він своїм гучним каліфорнійським голосом. — Приємно було довідатися, що чоловік, з яким працюєш, має такі ж самі погляди, як і ти.

— Я теж задоволений, мій друже,— сказав Бейдр.

— Дівчатка теж непогано порозумілися,— мовив Гатчінсон, оглядаючись на свою дружину. — Ваша хазяєчка запросила Доллі в гості на південь Франції наступного літа.

— Добре,— посміхнувся Бейдр. — Ви теж приїжджайте. Ми зможемо там гарно провести час.

Каліфорнієць підморгнув і оскалився.

— Я чув про французьких рибочок,— сказав він. — Це правда, що на пляжах вони ходять без верхньої половини купальника?

— На деяких.

— Ручуся головою, приїду. Під час війни до Європи я так і не дійшов. У Північній Африці мене збили зенітки, і з дівчат я бачив тільки повій-чучмечок. Жоден поважаючий себе чоловік не доторкнувся б до них. Або вони були по шию в трипері, або у них, десь там у завулку, стояв чорножопий, готовий всадити в тебе ножаку.

Гатчінсон явно не усвідомлював, що говорить про одну з арабських країн. У його мозку не виникало зв'язку між тубільцями Північної Африки та чоловіком, що стояв перед ним.

— Війна — то були скрутні часи,— сказав Бейдр.

— У вашій родині хто-небудь воював?

— По-справжньому — ні. Наша країна маленька, і я гадаю, що нікому й на думку не спало завойовувати її. — Він не обмовився про те, що князь Фейяд підписав угоду, яка передбачала, що в разі перемоги Німеччини на нього покладається відповідальність за видобуток нафти на Близькому Сході.

— Як ви гадаєте? — спитав Гатчінсон. — Чи буде ще одна війна на Близькому Сході?

Бейдр глянув прямо йому в вічі.

— Ви можете це вгадати з таким же успіхом, як і я.

— Ну, якщо вже щось і станеться,— сказав Гатчінсон,— я думаю, що ви дасте їм бубни. Настав час, щоб хтось поставив цих євреїв на місце.

— У нас не густо євреїв-клієнтів, правда ж? — спитав Бейдр.

— Ні, сер,— з ентузіазмом підтвердив Гатчінсон. — Ми їх просто не заохочуємо, ось чому.

— Чи не думаєте ви, що ми зірвали розробку «Ранчо «Дель Соль» з саме цієї причини? — спитав Бейдр. — Тому, що деякі підрядчики були євреями?

— Вірогідно, це і було причиною,— сказав швидко Гатчінсон. — Вони хотіли мати справу з єврейськими банками в Лос-Анджелесі.

— Цікаво. Хтось мені говорив, що нам збили ціну. Л.-А. дав їм гроші по собівартості, а ми хотіли на півтора відсотка більше.

— Євреї зробили це навмисне, щоб підкосити нас,— сказав Гатчінсон.

— Наступного разу підкосите їх ви. Я хочу, щоб наш банк був конкурентоспроможним. Це єдиний спосіб вийти на великі справи.

— Навіть на справи з євреями?

Голос Бейдра пролунав сухо:

— Не збивайте себе з пантелику. Ми говоримо тільки про долари. Про долари Сполучених Штатів. Та угода могла б через два роки принести нам якнайменше два мільйони. Якби ми скинули піввідсотка — це все-таки було б півтора мільйона. А я не хотів би, щоб такі гроші пропливали мимо наших рук.

— Але ж євреї все одно підкосили б нас.

— Можливо,— сказав Бейдр. — Але нам треба буде пам'ятати, що відтепер ми будемо кредиторами, які надають рівні можливості для всіх.

— Гаразд,— сказав Гатчінсон. — Як скаже шеф, так і буде.

— Між іншим,— продовжував Бейдр. — Та остання цифра, яку ви називали мені по «Місту Розваг», все ще актуальна?

— Дванадцять мільйонів, так. Япоші нагвинтили ціну.

— Притримайте на цій сумі.

— Але ж зачекайте. У нас таких вільних грошей немає,— запротестував Гатчінсон.

— Я сказав, дайте згоду, а не заплатіть. Думаю, що під кінець цього тижня у нас буде партнер.

— Згода нам коштуватиме десь біля десяти відсотків: мільйон двісті тисяч. Коли партнер не знайдеться, ми втратимо їх. На це піде наш річний зиск. Ревізорам це до смаку не припаде.

— Я ризикну. В найгіршому разі, я внесу свої власні гроші. — А якщо все буде гаразд, ні йому, ні банкові не доведеться давати жодного пенса. Шість мільйонів викладуть японці, а ще шість поступлять із його близькосхідної групи, яку в змозі фінансувати Нью-Йоркський банк, і він влаштує це трьома способами. Банк візьме пайку з грошей та з маржі, він візьме свою частку з акцій у японському консорціумі і ще в нього була маржа в близькосхідній групі. Здається, у грошей є дивна здатність: годувати себе і рости.

Нарешті Гатчінсони пішли. Джордана повернулася до зали. Вона знесилено плюхнулася на стілець.

— О Господи,— проказала вона. — Не можу в це повірити.

— У що ти не ймеш віри? — всміхнувся він.

— Що існують ще в світі люди, подібні до цих. Я гадала, що дотепер вони всі щезли. Я пам'ятаю їх ще з мого дитинства.

— З часом ти усвідомиш, що люди в дійсності не міняються.

—