Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

ЕРІКА

Підходячи до табору, я спостерігала кумедну картину — подруги сиділи навколо місця для багаття і дивилися в мій бік. За їхніми ідіотськими усмішками одразу стало ясно, що дівчата з нетерпінням чекають на новини.

— Ну що? — підскочивши, схвильовано спитала Моллі.

— Як вони відреагували на те, що ми їх покликали? — Стосовно протилежної статі Вікторія ніколи не робила перших кроків через свою боязкість. Цей раз не був винятком і з її широко розплющених очей було зрозуміло, що рішення про запрошення хлопців вона не приймала, залишившись у меншості.

— Ти бачила красеня Брандо? Того брюнета із шикарним тілом після фотошопу? — спитала Джессіка, не чекаючи моєї відповіді на попередні запитання.

Подруги не припиняли витріщатися на мене, стежачи за кожним рухом. Витримуючи драматичну паузу, бо вони аж дуже смішно виглядали збоку, я спокійно залізла під велику парасольку і, махнувши руками, запросила дівчат підсісти ближче.

— Прийдуть до заходу сонця, — стримуючи усмішку, оголосила я.

Джессіка відкрила було рота, щоб щось сказати або спитати, але я зупинила її, піднявши вказівний палець.

— Так, брюнета я бачила лише одного, причому того, що вчора сидів поряд зі мною.

— То вони хоч усі прийдуть? — усе ж таки не втрималася Джесс. — Хлопці взагалі ще тут?

Подруга не давала і слова сказати, від чого я з тихим сміхом закотила очі.

— Та всі прийдуть, заспокойся. Просто я зустріла тільки Джейка, а решту не бачила.

Майже відразу я зрозуміла, що сказала ім'я, якого ніби-то не повинна знати. Мимоволі я накрила рота рукою, але слово не горобець і назад його зловити ніяк не вийшло б.

— Що-о-о-о? — простягла Моллі, витріщивши очі від здивування.

— Свята Діва Марія! — вигукнула Джессіка. — Ти ж учора розпиналася, що не треба знайомитись, мовляв, немає часу і бла-бла-бла, — голосила вона.

Я підняла руки на знак капітуляції, хоча по усмішках подруг здогадалася, що вони не гніваються.

— Вибачте, так вийшло. Сьогодні всі познайомимося, так що не треба страчувати гінця. — На свій захист я додала: — І взагалі, виявляється, вони самі хотіли прийти сьогодні.

— Значить, Джейк? — перепитала Вікі, яка до цього воліла відмовчуватися.

— Джейкоб, але друзі звуть Джейком, — відповіла я, сподіваючись, що подруги не помітили мого збентеження.

Але оскільки голос пролунав надто м'яко, я отримала три пари очей, прикутих до мого обличчя. Дівчата всміхнулися й почали переглядатися. Можна було вже не сподіватися, мене розкусили.

Не припиняючи посміхатися, Джессіка підсіла до мене, обняла однією рукою за плечі і, граючи бровами, сказала:

— Урочисто оголошую, що наша крихітка Еріка втріскалася, й нарешті покінчить з утримуванням, тому Джейкоба не чіпаємо. І давайте разом помолимося всемогутньому Одинові, щоб він послав їй Джейка з великим ч…

— Господи, Джессіко! — вигукнула я, закриваючи рукою подрузі рота.

Тут і дурень зрозумів би, куди вона хилила й що хотіла сказати. Миттю мої щоки залив рум'янець, а ось дівчата залилися дзвінким сміхом. Навіть Вікторія, будучи найсором’язливішою з нас, розсміялася.

У результаті, що я отримала за своє зізнання? Правильно, Джесс жартувала з мене весь день. Під час обіду вона постійно намагалася всунути мені огірок, примовляючи, що він дуже пружний. А коли я засмагала, як завжди, відмовившись поплавати, вона принесла мені гілку бананів, запропонувавши ввечері визначитися, який із них більше підходить. А йогурт! Фу, навіть не хочу згадувати, що вона з ним робила. Через її нескінченні вульгарні жарти я майже весь день ходила червоною, що тільки розбурхувало подругу.

У мене був перепочинок тільки під час розмови з Джейн, тому що подібне Джесс не дозволяла собі при нашому тренері. До речі, за сусідів ми промовчали, розуміючи, що в кращому разі викличемо непотрібне хвилювання. У гіршому випадку Джейн могла змусити нас повернутися додому.

Раніше звичного повечерявши й навіть переодягнувшись, нам залишалося тільки сидіти та чекати гостей, які чомусь усе не йшли. Розсівшись по тих самих місцях, що й учора, кожна займалася своїм у спробах убити час. Моллі почала розпалювати багаття, хоча на вулиці було ще досить світло. Вікі підключила плеєр до колонок і ніяк не могла вибрати трек, тим самим видаючи свою нервозність. А ось Джессіка, до мого полегшення, видихнувшись або вичерпавши запас жартів, спокійно лежала собі зі складеними під головою руками, розтягнувшись на покривалі. Я ж виводила в щоденнику нехитрі лінії, думаючи про все й ні про що. Неприємного хвилювання, як минулого разу, у мене не було. У душі панувало лише передчуття, адже тепер я знала, що Він прийде, і чекала на це.

***

Як буває тільки у фільмах, ми настільки захопилися вбиванням часу до зустрічі з хлопцями, що в результаті не помітили їх, поки ті не підійшли зовсім близько.

— Добрий вечір, сусідки, — як і вчора, першим заговорив блондин. — Ми знаємо, що ви нас не запрошували, але все ж таки вирішили випробувати долю і спробувати познайомитися. — Поглянувши на мене, він додав: — Звісно, якщо ніхто не проти.