Жінка у білому - Вилки Коллінз

Ця сума, коли міс Ферлі виповниться двадцять один рік, ставала її цілковитою власністю. Вона могла розпоряджатися нею залежно від тих умов, яких би мені вдалося добитись на її користь при складанні шлюбного контракту. Решта пунктів контракту були суто формальні, про них тут можна й не згадувати. Але пункт, що стосується до цих грошей, надто важливий, щоб не зупинитися на ньому. Коротко окреслю його.

Я гадав домовитися про двадцять тисяч фунтів ось так: капітал мав давати пожиттєвий прибуток самій леді, після її смерті цим прибутком мав пожиттєво користуватися сер Персіваль, а сам капітал успадковували діти від цього шлюбу. На випадок бездітності сама леді могла на свій розсуд розпорядитися цією сумою, і з огляду на це я лишав за нею право скласти заповіт. Ось короткий підсумок цих умов: якби леді Глайд померла бездітною, її зведена сестра міс Голкомб і ті з родичів та друзів, кого б вона бажала облагодіяти, могли успадкувати після смерті її чоловіка такі частини всієї суми, які вона б їм заповіла. Одначе, коли б після неї лишилися діти, — весь цей капітал, природно, переходив би до них. Отакі умови я вписав до проекту шлюбного контракту. Гадаю, читачі не зможуть не погодитися зі мною в тому, що умови ці справедливі для обох сторін.

Погляньмо ж, як поставилися до моїх пропозицій майбутній чоловік міс Ферлі та його повірник.

Я був як ніколи завантажений справами, коли дістав листа міс Голкомб. Але я викроїв час і склав шлюбний контракт. Менш ніж за тиждень після того, як міс Голкомб сповістила мене про майбутній шлюб, я надіслав шлюбний контракт на схвалення повірникові сера Персіваля.

Через два дні баронетів повірник переслав мені документи назад із помітками й зауваженнями. В цілому його заперечення були зовсім дріб'язкові чи суто технічні, поки він не дійшов до пункту про двадцять тисяч фунтів. Проти цього пункту стояли рядки, двічі підкреслені червоним чорнилом: «Неприйнятно. Капітал цілком переходить до сера Персіваля Глайда в тому випадку, якщо він переживе свою дружину і в них не буде дітей».

Це означало, що жоден гріш з усієї суми не дістанеться ні міс Голкомб, ні будь-кому з родичів чи друзів леді Глайд. Якщо вона помре бездітна, весь капітал опиниться в кишені її чоловіка.

На цю зухвалу пропозицію я відповів так різко й коротко, як тільки міг:

«Дорогий сер! Стосовно шлюбного контракту міс Ферлі. Я беззастережно наполягаю на пункті, проти якого ви заперечуєте. Щиро ваш...» Через чверть години я дістав відповідь: «Дорогий сер! Стосовно шлюбного контракту міс Ферлі. Беззастережно наполягаю на тому, що підкреслено червоним чорнилом і проти чого заперечуєте ви. Щиро ваш...»

Одне слово, ми зайшли в безвихідь, і нам не лишалося нічого іншого, як кожному порадитися із своїм клієнтом.

Як відомо читачеві, моїм клієнтом, оскільки міс Ферлі ще не виповнився двадцять один рік, був її опікун містер Ферлі. Я зараз же написав йому, змалювавши докладно, яке склалося становище, і не лише наполягав на тому, щоб він підтримав мою умову про двадцять тисяч фунтів, а й чітко пояснив йому ті корисливі мотиви, що ховались за запереченням проти мого формулювання.

Ознайомившись із справами сера Персіваля, я з'ясував, що борги по його власному маєтку були величезні, а його прибутки, хоч і значні самі собою, майже нічого не значили для людини в його становищі. Серові Персівалю, щоб якось утриматись, були вкрай необхідні готові гроші, й заперечення його повірника проти згаданої умови шлюбного контракту було нічим іншим, як відвертим та егоїстичним підтвердженням цього факту.

Відповідь містера Ферлі надійшла на другий день і виявилась гранично ухильною та невизначеною. В перекладі на зрозумілу мову відповідь означала щось таке: «Чи не був би любий Гілмор настільки люб'язним, щоб не морочити свого друга й клієнта такими дрібницями, як турбота про те, що може трапитися в майбутньому? Чи можливо, щоб молода жінка, якій двадцять один рік, померла раніше за сорокап'ятирічного чоловіка, та ще й не народивши дітей? А з другого боку, хіба можна в цьому жалюгідному світі переоцінити величезне значення миру й спокою? Якщо в обмін на таку нікчемну земну дурницю, як перспектива отримати чи втратити двадцять тисяч фунтів у далекому майбутньому, нам пропонують ці два божественні блага, мир і спокій, то хіба це не вигідна оборудка? Безперечно так. То чом не пристати на неї?»

Я обурено відкинув від себе цього листа. Він ще й не долетів до підлоги, як хтось постукав у двері, й до кімнати зайшов містер Меррімен. Серед нашого брата є чимало різновидів хитрющих юристів, але найтрудніше, я вважаю, мати діло з тими правниками, що ошукують вас під машкарою незмінної добродушності. Безнадійна справа змагатися з товстими, ситими ділками, що всякчас розпливаються в приязній усмішці. Містер Меррімен належав саме до таких.

— Як ведеться доброму містерові Гілмору? — почав він, весь аж сяючи теплотою та привітністю. — Радий бачити вас, сер, у такому чудовому здоров'ї. Я проходив мимо та й подумав, загляну до вас, на той випадок, якщо вам є що мені сказати. Давайте залагодимо цю нашу невеличку незгоду, спробуймо домовитися усно! Ви вже дістали відповідь від вашого клієнта?

— Так. А ви від вашого?

— Мій дорогий, любий сер! Хотів би я, щоб він хоч щось мені сказав, о, як би я хотів, щоб він зняв з моїх пліч усю відповідальність, але він такий впертий, ні, я сказав би, такий рішучий, що не бажає цього зробити! «Меррімене, — сказав він, — деталі я полишаю на вас. Чиніть як визнаєте за краще і вважайте, що особисто я усунувся від справи, аж поки все не скінчиться». Ось що сказав мені сер Персіваль два тижні тому. І я можу тільки змусити його повторити ці слова, не більше. Я поступливий чоловік, містере Гілмор, ви ж мене знаєте. Між нами кажучи, особисто я оце й зараз викреслив би своє зауваження. Але, якщо сер Персіваль не бажає сам подбати про свої інтереси, якщо він сліпо довіряється мені, то що ж мені лишається, як не захищати його інтереси? Мої руки зв'язані — ви ж це розумієте, мій любий сер? — мої руки зв'язані.

— Отже, ви наполягаєте на вашому застереженні? — спитав я.

— Так, хай йому чорт! Я не маю іншого виходу. — Він підійшов погрітися до каміна, наспівуючи собі якусь веселу пісеньку соковитим басом. —