Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалося - Тара Шустер
10. Якщо ти з цього переліку запам’ятаєш лише одне, хай це буде от що: коли ти починаєш питати себе: «Чи замовити мені ще один?», — тоді відповідь однозначна — впевнене «ні». Якби це була хороша ідея, ти б не задумувалася над цим питанням. Таро, це я тобі кажу. У тебе вже похмілля, бо ти випила три келихи вина вчора ввечері, наче якась аматорка, чесне слово.
Що воно таке — овочі?
годуй себе правильно
У СЕРЕДНІХ КЛАСАХ ШКОЛИ МОЇМ ТИПОВИМ обідом було щось на винос з китайських фаст-фудів. Або сендвічі з фаст-фудів американських, найчастіше — сендвіч з індичкою з додатковим майонезом, будь ласка. Я харчувалася різною неприродно блискуче запакованою їжею, снеками, напівфабрикатами й солодощами. У старших класах нічого не змінилося. Переважно я споживала сухарики, соуси, морквочку та печиво зі шматочками шоколаду з нашої шкільної їдальні, що не вирізнялася здоровим підходом до меню. Мій батько-одинак не мав часу готувати по буднях, тож на вечерю я часто їла величезний буріто у стилі енчілади (политий сиром та соусом). Ніхто з дорослих не дбав про моє харчування. Батьки не навчили мене відрізняти здорову їжу від «Господи-цей-чізбурґер-з-чилі-напханий-калоріями-на-чотири-дні».
Хоча про вишукану їжу я щось таки знала. У дитинстві мені пощастило бувати в дорогих ресторанах. Проблема полягала в тому, що я замовляла стейк або щедро политу соусом пасту з беконом, забувши про салат. Бо нащо переводити частину моєї вечері на овочі? У моїй родині їжа була чимсь декадентським, розкішшю, якою можна похвалитись, а не поживитись. Переїхавши до універу, я схудла, бо залишила гнітючі звички вдома. Коли повернулася додому на День подяки на першому курсі, мої друзі занепокоїлися, чи не маю я часом розладу харчової поведінки. Оскільки я завжди була пухкенькою дитиною, це мені шалено лестило*.
Думаю, я не самотня у невмінні правильно харчуватися. На перший погляд, це зовсім нескладно, проте багато моїх друзів з успішних і стабільних родин теж бідкаються: як же нам харчуватися? Сьогодні грецький йогурт і кіноа пропагують як магічні ліки від усіх сучасних болячок, а завтра ми дізнаємося, що в процесі виготовлення грецького йогурту утворюється токсичний і кислотний побічний продукт, через який начебто загинуло тисячі риб, а те, що андські фермери вирощують кіноа — цей прадавній різновид лободи, — сумнівно з погляду етики. А кокосова олія? Нині вона має бути в кожному здоровому продукті, а завтра про неї казатимуть мало не як про зміїну олію. ТО ЧИЯ Ж ПРАВДА? Що нам із усього того їсти?!
Оскільки я не мала доброзичливої дорослої людини, що допомогла б мені виробити правильні харчові звички, то мусила якось навчитися годувати себе сама. Незважаючи на те, що мені ще багато чого треба опанувати, я зібрала по крихтах те, чого навчилася від батьків моїх друзів, у мережі та з кулінарних книжок.
Від батьків Ізабель дізналася, що овочі точно важливі. Щоразу, коли в них вечеряла, бачила зелене листя салату в центрі столу, і це не була просто прикраса основної страви, яку можна проігнорувати. Манґольд — не черговий музичний гурт, а соковитий і навіть смачний листяний овоч із дивовижним яскраво-червоним корінням. З власного досвіду я з’ясувала, що від червоно м’яса стаю млявою. Тому намагаюся вживати рибу та курку — білки, після яких я не мушу негайно подрімати. Але якщо з’їм чизбурґер із барбекю, то теж не кінець світу; тоді я просто не плануватиму важливих справи на решту дня. На сайті мого спортзалу вичитала, що якщо випивати два літри води щодня, то це підтримуватиме «водний баланс» в організмі й додаватиме енергії. Завжди вважала, що це цілковита нісенітниця, аж поки нарешті сама спробувала. Та за кілька тижнів відчула, що почала менше втомлюватися під кінець дня. Також я з’ясувала, що найчастіше, коли мені видавалося, наче я голодна, насправді мені хотілось пити, і що склянка води дає мені більше задоволення, ніж пачка чипсів. Тепер маю півлітрову багаторазову рожево-золотисту пляшку для води, я стежу, щоб випивати чотири такі пляшки на день і почуваюся свіжіше та краще. Моя пляшка для води від S’well така красива, що надихає мене пити більше. Мама моєї подруги Фіш поділилася зі мною рецептом курки по-марбельському з класичної кулінарної книжки The Silver Palate Cookbook,і тепер я вмію готувати найсмачніше життєдайне курча. Її готують із чорносливом і каперсами, двома інгредієнтами, які я найбільше люблю поєднувати, і водночас це такий надійний рецепт, що став моєю фірмовою стравою, коли до мене приходять друзі. А приймати в себе друзів, ділити вечерю з людьми, яких любиш, — одне з найбільших задоволень, які можеш дозволити для себе.
І хоч мій батько багато чого не навчив мене про харчування, він укорінив цінність сімейних традицій щодо їжі. По неділях він брав мене, а іноді і мою сестру, і ми разом запікали м’ясо. Тато купував шматок яловичини найвищого ґатунку і відбивав її в соусі чилі. Усю ніч яловичина маринувалася, вбирала солодко-кислу яскраво-червону пасту. Наступного дня ми радісно очікували моменту, коли він покладе його в духовку, де жир та чилі перетворяться на смачнючу хрустку скоринку. Домашня запечена яловичина з картопляним пюре, може, й не виграла б медальки як найкорисніша страва, але то була найдушевніша, наповнена любов’ю й турботою їжа, яку для нас готував батько, бо віддавав приготуванню цієї страви всю свою увагу. Це одна з небагатьох традицій з мого дитинства, і тепер я знову її дотримуюся. Щороку перед Різдвом чи після нього запрошую в гості тата, сестру, тітку, кузенів і готую яловичину за татовим рецептом. Тоді ми п’ємо багато вина, охоче піддаємося сонливому впливу червоного м’яса, сміємося, розповідаємо історії. Неймовірно, яка приємна може бути спільна вечеря, якщо вкласти в неї трішки старання...
Татів рецепт запеченої яловичини
Вперше приготований в домі Шустерів у Мілвокі, штат Вісконсин, 1942.
1. Вибери яловичину найвищого ґатунку. Десь 450 г на одного буде ідеально. Запанікуй, що майже пів кілограма на людину недостатньо і матимеш забагато.
2. Замаринуй яловичину на ніч у соусі чилі марки Heinz. Дві пляшки вистачить.
3. Вийми м’ясо з холодильника заздалегідь, щоб перед готуванням воно нагрілося до кімнатної температури. Трошки хвилюватимешся. «Чи м’ясо може стояти без холодильника так довго???» — питатимеш тата. Коли він відповість: «Усе буде добре», — повір йому.
4. Увімкни духовку на 230 градусів. Якщо в тебе така ж духовка, як у мене, яка ніколи не нагрівається так, як треба, купи термометр для духовок, а також спеціальний термометр для м’яса. Термометр для духовки висітиме всередині і показуватиме, яка в ній збіса
