Мелодія кави в тональності сподівання - Наталія Гурницька

Вона прослідкувала, як міняється вираз обличчя Тадеуша і знов усміхнулася. Ні, він не хотів її образити. Він серйозно сподівався отримати запрошення на вечерю на інший день, бо вона йому дуже подобається як жінка. А коли чоловікові подобається жінка, він втрачає критичність мислення і деколи робить дивні пропозиції. Кумедно. Але таке жінки легко пробачають мужчині.

Анна ще раз кинула на співрозмовника лукавий погляд.

– То що, мені наказувати подавати після кави вечерю чи ви вечерятимете в себе в Сокалі?

Тадеуш важко зітхнув.

– Давайте вже вашу вечерю. Не їхати ж мені в Сокаль голодним.

Розділ 2

Після вечері Тадеуш відразу розпрощався з Анною і разом з її челяддю поїхав у бік Сокаля. Жодного припису етикету чи правил пристойності він тепер не порушив, двозначних натяків більше не кидав, і Анна зітхнула з полегшенням.

Зустріч з Тадеушем починала її непокоїти. Завжди підозрювала, що подобається йому, проте тепер, коли була вдовою, ситуація змінилася, і вона не знала, як реагувати. Якщо він надумає залицятися до неї серйозно, це її скомпрометує, якщо ж вона заборонить йому все це, то, найімовірніше, більше ніколи не побачить. А Тадеуш так подібний до Адама, що їй аж серце стискається, коли вона ловить у ньому цю подібність. Та й їй подобається його увага. Напевно, наразі краще нічого не вирішувати, а просто подивитися, як розвиватимуться події далі. Насамперед, здалося б написати листа Гелі і запитати, що та знає про Тадеуша. Вона майже напевно в курсі всіх львівських новин і пліток, бо весь цей час не була в траурі, та й з-за кордону давно повернулася. Окрім того, її родина таки ближча до пана Тадеуша, аніж її. Здається, в них і маєтки десь поряд, а Адам ніколи навіть не запрошував пана Тадеуша до них додому. Він взагалі його недолюблював, тому вона ніколи не намагалася говорити з чоловіком про цього пана.

Та й у товаристві бачила Тадеуша лише зрідка. Він не належав до близького кола знайомих їхньої родини. Вона навіть не цікавилася, чи одружений він та чим взагалі займається. Дружину його вона ніколи не бачила, про неї не говорили в товаристві й цілком імовірно, що її взагалі не існувало. Треба запитати Гелю.

Давно вони з колежанкою не розмовляли так душевно та відверто, як звикли. Все якісь турботи і нагальні справи. Та й весілля сина Терези і клопоти з від’їздом у маєток забрали доволі багато часу, сил і нервів. На спілкування з Гелею її не вистачило. Так і поїхала сюди, лише похапцем попрощавшись із колежанкою.

Анна замислилася. Відчувала, що сумуватиме за нею в маєтку. Після народження Адася вони з Гелею ще дужче зблизилися, і тепер довірливі розмови стали невід’ємною частиною життя та дарували обом душевний затишок. Може, запросити Гелю з дітьми сюди на декілька тижнів? У них маєток у глушині, і вона не надто любить туди їздити, а тут, поблизу Сокаля та модних купалень на Бузі, і товариство вишуканіше, і разом приємніше було б робити візити та виходити в люди. Треба тільки дати раду з облаштуванням життя в маєтку, допомогти Марисі звикнути до нового місця, залагодити справи.

Та й Геля не може все відразу кинути, зібратися за кілька днів та приїхати сюди. Щонайменше мусить вмовити чоловіка відпустити її з дому. Він у неї такий же ревнивий, як колись був Адам. Нізащо не відправить її кудись саму. Зрештою, щоб серйозно підготувати маєток до приїзду гостей, роботи непочатий край.

Ще й історія з паном Тадеушем далеко не завершена. Мала виразне передчуття, що він незабаром напише їй. Навіть якщо він одружений, то де гарантія, що не шукатиме зближення з нею? Чоловіки часто не заморочуються такими проблемами, як законна дружина поряд, і далі залицяються до жінки, яка їм подобається. Але навіть якщо він неодружений, чи боялася б вона продовження знайомства з ним? Сама наразі не знала. Напевно знала лише те, що якщо ховатися від проблеми, вона сама нікуди не зникне. Так само, якщо ховатися від життя, то можна не відчути його смак, не побачити, яким яскравим та насиченим воно може бути, і назавжди залишитися в рутині сірих днів та буденних клопотів.

Вирішивши зайняти свої думки чимось нейтральним, Анна взялася до роботи. Насамперед переконалася, що діти добре нагодовані, зручно влаштовані в своїх кімнатах і що їм нічого не бракує, тоді прослідкувала, щоб нормально влаштувалася її особиста покоївка та нянька Адася, а потім іще раз перевірила, щоб речі були розпаковані та розкладені по місцях. З Марисею побула навіть трохи довше, аніж могла собі дозволити. Сама перевірила, як дівчині готують покій і як Марися почувається на новому місці.

Кімнату вибрала для неї неподалік від кімнати Люцини і наказала, щоб туди принесли гарний килим, нову подушку та ковдру, застелили тонкого полотна постіль і потурбувалися, щоб покій гарненько провітрили та прибрали.

– Марисю, якщо тобі щось не сподобається, або чогось бракуватиме, то відразу скажеш мені. Домовилися? – Анна присіла на ліжко поряд з Марисею і торкнулася її руки. – Ручки маєш зимні. Переживаєш? Не треба, дитино. Тобі тут не буде погано. Завтра скажу пані Броні, щоб і з тобою позаймалася трохи науками. Платню їй підвищу, і вона навчить тебе мов та рахуванню, а там подивимося, чого б іще тебе навчити.

– Дякую, – Марися звела на Анну свої глибокі світло-зелені очі і навіть спробувала усміхнутися. – Мені тут усе подобається. Он яка кімната велика. Як дві моїх у Жовкві. І ліжко велике та зручне. А дзеркало – то втричі більше, аніж у мене вдома було. Хіба тут може щось не сподобатися?

Анна глянула на Марисю, і погляд її потеплів.

– Ні, не може. Я рада, що тобі подобається. – Впізнавала і не впізнавала в дівчині себе колишню. Теж отак мусила поїхати з дому і звикати до інакшого життя, а тому розуміла, як непросто тій зараз. – Нічого, дитино. Все залагодиться. Ми тебе любимо. Мої дівчатка допоможуть тобі звикнути до будинку. Завтра скажу їм, щоб показали тобі дім, маєток, флігель. З того часу, як ти тут була, багато що змінилося. Потім погуляєте собі по парку, до річки підете. Люцина з Елею та Яніною покажуть тобі нашу каплицю. У нас взагалі гарно влітку. Киснути часу нема. Розваг більше, аніж у місті іноді. Дивися веселіше на все це. Як на пригоду. А мама до тебе в гості незабаром приїде.