Мама, донька, бандюган - Андрій Анатолійович Кокотюха

-Не тепер. Ваш банк нічого не втрачає?

-Окрім репутації. Як правило, подібні речі рано чи пізно проявляються. Крайньою, звичайно, лишуся я. Можна зробити фінт вухами: за пару місяців звільнитися. Бо на поверхню афере вилізе, коли почнеться велика піврічна перевірка різними комісіями. Такого добра, як перевіряльники, вистачає аж бігом.

-Ясно. Твоїм Жигуну і компанії точно скіпідаром жопи намащено, раз вони не витрачали час на тривалі переговори та вмовляння, а відразу взялися за Оксану. Отже, Людо, тебе вираховували і прораховували, - Олег знову пошкрябав неголене зранку підборіддя. - Тепер добре подумай, я тебе запитаю про одну досить дивну річ. І постарайся не бити мене по морді з ходу, наперед прикинь, наскільки таке можливо. Якщо навіть на піввідсотка - почнемо мусолити тему далі, - колишній опер подивився жінці просто в очі: - Чи не могла Оксана в світлі останніх подій якимось чином брати участь у організації власного викрадення? Не поспішай, сиди спокійно! Дівчині раптом стали потрібні гроші. Мама майже живе з коханцем, хто знає - раптом він взагалі переїде до неї. А донька твоя до того ж не так давно пережила шок, хто знає, наскільки вона тепер передбачувана. До того ж вагітна...

-Ти мелеш дурниці, - Людмила, попри його побоювання, істерики не влаштувала, сприйняла версію цілком нормально, Рибалці на мить здалося - жінка сама її десь у глибині душі проробляла. - Що до мене прийшли не випадково, вірю. Саме тому така конспірація. Боюся навіть по телефону говорити. А якби відразу після того, як цей консультант Жигун пішов, я вискочила і погнала шукати тебе, відсутність нагляду за мною не гарантується. Але Оксана тут ні до чого. Навряд чи вони знають навіть про її вагітність.

-Ми з тобою знаємо, а це - головне. Повернемося туди, звідки почали: банк у принципі не постраждає, згоріти можеш лише ти, правильно?

-Можу, - кивнула Людмила. - І згорю. Досить, скажи, ти все зрозумів?

-Все.

-Ось тепер порадь, як діяти далі. Міліція мене захистить?

-Ти сама в це не віриш.

-Не вірю. Піти до керівництва і все розповісти - теж не вихід, так?

-Не вихід, - щиро погодився Рибалка. - Твою таємницю просто знатиме більше народу, і тут уже сто відсотків виникне міліція. А вона, ми вже домовилися, не захистить. Не знаю, хто стоїть за Жигуном, ніколи з ним не стикався, мабуть, парафія не моя. Але раз так просто, без артпідготовки, захопили дівчинку, аби примусити матусю швидше думати - народ серйозний, без гальмів. Я до того, що при першому ж втручанні наших доблесних органів викрадачам це стане відомо. Погроз більше не почуєш, вони просто приріжуть Оксану, обставлять її смерть публічно, а для афери знайдуть інший банк та іншу людину. На руках у них козирний туз: приклад з Оксаною, бачте, мовляв, як воно буває, коли спільна мова не знаходиться... Тобі легше від цього? Варто в такий спосіб рятувати банк і себе заодно?

-Ти... Ти серйозно? - в Людмили раптово ніби зник голос.

-Подібних випадків - вагон з маленьким возиком. Іншим разом пару прикладів наведу, тепер вони зайві. Виходить, у нас максимум три дні, аби все залагодити.

-Залагодити?

-Іншого виходу, ніж спробувати знайти Оксану і витягти її з халепи, я просто не бачу, - розвів руками Рибалка. - Розголос не потрібен нікому. Тому тобі доведеться довіритися мені.

-Олежко... Оце ось "спробувати"... Воно означає, що ти... що тобі... що в тебе може нічого не вийти? Спроба... може стати невдалою?

-Поки це нічого не означає, - жорстко відповів Рибалка.

-А якщо... ну... нічого не вийде?

Олег подумав так відразу, щойно взявся розшукати викрадачів та виторгувати або визволити від них доньку коханої жінки. Хай краще відповіді на такі питання не буде. Ще ліпше - нехай вони не виникають. Принаймні в нього самого.

-Без цих крайнощів таки не обійшлося? Так прикрутило тебе в сраці?

-Не скигли, - Жигун скривився. Його попереджали, що Савицький, хоч далеко не чистоплюй, встановив для себе певні табу, порушувати які не наважувався. Саме через ці обмеження Жигун недолюблював так званих подібних ділків, котрі, на перших порах не гребуючи нічим і воліючі заплющити очі, навіть взагалі не знати про різні "потрібні" смерті, тепер воліють переплатити, аби не лізти знову у відвертий кримінал, що виявлялося на практиці дешевшим, але менш безпечним способом досягати поставленої мети. Участь Савицького в даному проекті була вкрай необхідною хоча б через напівлегальний статус Жигуна. Принаймні жоден пристойний документ втрачав, так би мовити, "пристойність", коли на ньому з`являвся автограф Сергія Сергійовича.

-А як вона звякне ментам?

-Ти бздиш ментів? І давно?

-Відколи на свою дурну голову зв`язався з тобою!

-Про дурну голову - це ти добре сказав. Головне - правильно, самокритично, - Жигун для чогось озирнувся на зачинені двері, хоча й без того знав - у офісі Савицького сторонніх вух не буде, тут партнерові він довіряв, не дарма безпекою професіонали займаються, мент колишній, цей шантрапи не понабирає. - Твоя дурна голова ніде не фігурує. Ти навіть не знаєш, де я дівчинку триматиму. А матуся нікуди не дзенькне, спи спокійно. Мої пацани її пасуть про всяк випадок, навіть робочий та домашній телефони на контролі.

-Мобільний ще є...

-Ще раз тобі кажу - не сци в компот, усі системи, як кажуть космонавти, працюють нормально. Що вона скаже? Доньку викрали? Вона не дурна, прекрасно знає про мобільність та оперативність вітчизняної міліції. Лише на узгодження всіх дій у органів піде доба, і це при тому, що лягаві не мають жодних зачіпок, будуть товктися на одному місці, доведеться ставити