Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію - Ерленд Лу
Ми сіли і взялися за дорожній сніданок, розмістившись на вершині Рінгколлена, яка височіє над Ословською долиною, досягаючи висоти сімсот метрів над рівнем моря, як повідомила Сестра. Я подумав: чим вище над морем, тим краще; між іншим, ми сидимо на прибережних скелях, каже Сестра, помацай, які вони гладенькі, це їх море обточило, каже, колись усе тут було вкрито водою, я відчуваю, як мене от-от знудить, а Сестра продовжує розповідати, ніби нічого не сталося; справа в тому, каже вона, що наприкінці карбону море стало наступати, воно поступово просочувалося на сушу, повільно, але впевнено, рівень моря піднімався і піднімався, розповідає вона, і тут я відчуваю, як вода знову починає підніматися, я прикладаю до губ палець і шепчу: «Чшш», щоб Сестра замовкла, адже море почуло, що вона каже, і згадало про часи свого панування, коли воно доходило до самого верху, йому хочеться повернути ці часи, море знову хоче піднятися до самого верху, це огидне повідомлення про обточене морем каміння на висоті сімсот метрів призвело до того, що море заворушилося, воно полізло вгору, адже існує і така точка зору, що вода має пам’ять, серйозні дослідники говорять про те, що у води є пам’ять. І вони таки праві, чорт їх забирай, тому ніде не можна почуватися в безпеці, достатньо вибратися на розминку за місто, необережно обмовитися, про що не слід, і нате вам — уже всюди вода, все залито: і квартира, де я живу, і все місто — все опиняється під водою, так я подумав; ти уявляєш, що навкруги суша і все спокійно, та не можна піддаватися на обман, бо вода тут як тут, вона тільки зачаїлася, залягла в засідці, як хижий звір; ми ж убиваємо хижих звірів, не чекаючи, коли вони потягнуть наших овець, а воду не чіпаємо, хоча вода страшніша за всіх хижаків, разом узятих, вовка все-таки можна приручити, надіти на нього намордник і вмовляти, поки він не змириться, або переселити до Швеції, а воду не можна переселити і не можна надіти на неї намордник, її навіть не можна застрелити, вівці ще куди не йшло, а людині вода ллється прямо в горлянку, і це змінює наше життя, і за однією зміною тягнеться інша, і змінюється не тільки живе, а й мертве, — це ж встановлений факт, однак, думаю, краще не дивитися занадто реалістично, давайте не будемо думати про це, краще будемо жити в брехні і радіти, а в місто ми не підемо, думаю я, про це не може бути й мови, я ніколи більше туди не спущуся, адже це все одно що спуститися під воду, і коли я прийду додому — це означає, що я буду перебувати на глибині сімсот метрів під поверхнею води, де плавають риби, і з цим я не можу жити. Отже, мені треба оселитися тут, на Рінгколлені; а тут напевно заборонено будуватися, тому що місцеві політики зробили із зеленої зони святиню, ну й до біса їх, місцевих політиків, якщо треба, я проживу до кінця своїх днів у наметі, на Рінгколлені, на щастя, у наш час роблять хороші намети — з гортексу та інших водовідштовхувальних матеріалів, зараз роблять такі матеріали, що просто фантастика, молекули води їм не страшні, вони відштовхують ці молекули і не пропускають їх всередину, треба буде замовити собі повний комплект одягу з гортексу, думаю я; а вода все прибуває. Коли я був ще зовсім маленький, я думав, що вода — це ніби плівка, а внизу під плівкою все так само сухо; як над нею, та вперше ж, коли я опинився під водою, я зрозумів, що помилявся і що вода небезпечна для життя, і от останнім часом до мене повернувся цей страх, і мені стала снитися вода, і сон повторювався, головне — це втримати голову над водою, а зараз, на вершині Рінгколлена, я зрозумів, що цьому не буде кінця, я не бачу світла в кінці тунелю, і вода виявляється начальником, а я звичайним найманим працівником, який не має можливості впливати на умови найму, і я стаю безсилим свідком повені, що насувається, вода піднімається, оскільки це закладено в її природі: вона повинна підніматися і заповнювати всі порожнечі, а я-то думав, що Сестра — це острівець суші серед безкрайнього водного світу, та вона, виявляється, зовсім навіть навпаки — ніякий не острівець, і замість того, щоб поводитися, як суша, вона ще й сама ллє воду на цей млин, ллє воду, щоб млин продовжував крутитися, і потоки розбушувалися ще дужче, і треба зробити так, щоб при повені кожен був зобов’язаний бігти в найближче поштове відділення і відправляти телеграми на адреси всіх знайомих, попереджаючи про початок повені, адже прийнято попереджати про зміну місця проживання, тому й тут теж треба попереджати про зміни, що насуваються, а на пошті для цього мають лежати готові формуляри, щоб залишалося тільки вписати прізвище та адресу і відзначити галочкою потрібний квадратик, наприклад, такий, проти якого написано «велика вода», тому надалі до одержання відповідного повідомлення не намагайтеся зі мною зв’язатися, і такі повідомлення повинні прийматися безкоштовно в межах усієї Скандинавії, включаючи також Фінляндію, — іншими словами, якщо у тебе є друзі у Фінляндії, вони мають бути своєчасно сповіщені про те, що ти потрапив у повінь, щоб вони ненароком не заявилися до тебе в гості в той момент, коли на тебе звалилася стихія, а роботодавців слід було б зобов’язати ставитися з розумінням до виконавця замовлення, коли той надсилає повідомлення про те, що потрапив у надзвичайний стан у зв’язку з непередбаченими обставинами; «Бідолаха»
