Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію - Ерленд Лу

з Африки, текстильні товари «Марімекко»… Знову «Марімекко»! Отже, автор «National geographic» теж визнав за необхідне згадати про «Марімекко»; знай наших; я он теж надягнув светр від «Марімекко»! Але там сказано, що все перераховане вище не лише входить у перелік товарів фінського експорту, але є також зримим вираженням фінського національного характеру, фінського смаку, стилю і настроїв. Мотиви запозичені з текстури морських хвиль, льоду і гранітних скель. Останнє, тобто граніт, особливо припало мені до душі тим, що граніт такий важкий, такий незмінний; напевно, у Фінляндії дуже багато граніту, якщо він згадується в «National geographic», подумав я, і думка про те, що там багато граніту, почасти примиряє мене з тією неприємною обставиною, що там так багато води, завдяки цьому я починаю прихильніше ставитися до Фінляндії. Фінляндія — це граніт, пишу я, і заради граніту завжди варто обрати Фінляндію місцем проведення своєї відпустки; граніт служить нам запорукою надійності, адже ми, норвежці, любимо наш рідний граніт і любимо граніт в інших країнах; і тут я роблю собі замітку на пам’ять, що треба буде потім, якщо встигну, присвятити окрему главу фінському граніту; в цей момент раптом дзвонить телефон, це Сестра, і що характерно, вона телефонує саме в ту хвилину, коли я сяк-так упорався з Фінляндією, поставив її на коліна, Фінляндія стала у мене як шовкова, і тут-то, звісно, мені дзвонить Сестра, вона повідомляє, що Бім остаточно зірвався і їй потрібна моя допомога. Це дуже недоречно, кажу я, робота над текстом у мене в самому розпалі, я весь у роботі по саму маківку, якщо так можна сказати, я наскрізь перейнявся Фінляндією, Фінляндія просто фантастична країна, я бачу це все чіткіше й ясніше, стаття з «National geographic» послужила для мене тим поштовхом, після якого вільно вилилося все, що я давно виношував у собі, та не міг висловити, зараз би мені тільки писати й писати; я нарешті розписався; я пробую натякнути, що Бім якось упорається сам, але Сестра про це іншої думки, вона знову повторює, що Бім остаточно зірвався і їй самій не впоратися, тому треба, щоб прийшов хтось, кого Бім поважає, і допоміг їй. Так, значить, Бім мене поважає? — питаю я. Поважає, каже Сестра. Він поважає кожного, кого звуть Ньяль, та, окрім того, він ще поважає тебе за те, що ти показуєш такі видатні результати в комп’ютерній гонці, каже вона; я уявив собі мої high scores,[14] записані в пам’яті його комп’ютера; лише в одній гонці Бім, напевно, зміг мене обіграти, у тій, коли я раптом опинився вдома, зупинився посеред шляху і завмер як зачарований через те, що околиці були такі схожі на мої рідні місця, де стояв наш дім, якого вже немає, бо тепер мій дім всюди і ніде, і коли я згадую про це, то відразу вода починає плескатися біля моїх ніг, а зараз мене притягує Фінляндія, бо справа зрушила з мертвої точки і я, здається, міг би за лічені години написати всю брошуру, та моя допомога потрібна в іншому місці, до мене звернулися, як людина до людини, а не як до брошурописця, і Бім от мене поважає; поважає — це тобі не жарт, думаю я, це тобі не дрібниця, а Сестра каже: я буду до скону тобі вдячна, я-то знаю, що це просто мовний зворот, і ніщо не вічне, навіть подяка, я так і бачу, як ми, можливо, зійдемося, одружимося і розійдемося, і зустрінемося вже в суді, де будемо ділити майно і дітей, і від вічної вдячності й сліду не лишиться, все було, та загуло, а замість подяки лишилася одна ненависть, але так не можна — якщо так думати, то сам зробиш себе самотнім, думаю я, треба допомогти людині, якщо хочеш розраховувати на чиюсь допомогу, і навіть якщо тобі за це ніхто не допоможе, все одно треба допомагати іншим, думаю я, бо так і треба думати, якщо ти людина, а я ж людина, хоча й брошурописець — у першу чергу брошурописець і носій влади, та водночас і людина — голенька, і самотня, і безсила, а доки ти людина, ти зобов’язаний допомагати іншій людині, думаю я, та й Фінляндії моя допомога потрібна менше, ніж Біму, бо Біму потрібна невідкладна і людська допомога, тоді як Фінляндії допомога потрібна в тому, щоб їй якнайбільше заробити на туристах, допомога в отриманні прибутку, тому, якби я ідентифікував себе з білою людиною, я б послав Сестру куди подалі, хоч на край світу, але ж я ідентифікую себе з індіанцем, який живе в гармонії з природою і у якого завжди є час, тому я не посилаю Сестру куди подалі на край світу, оскільки Фінляндія може й почекати, а Бім, за її словами, чекати не може, ну добре, я їду, кажу, зберігаю все написане про Фінляндію в пам’яті комп’ютера, зберігаю для надійності двічі, записую копію на дискету і ховаю дискету в кишеню; хотів було сказати, що проковтнув дискету — зберіг усе в пам’яті, записав на дискету і потім цю дискету проковтнув, та вийшла 6 нісенітниця, а нам потрібен зміст. Бім зник за горами, за долинами, тому шукай вітру в полі. Вже пізно вночі він таємно зателефонував Сестрі з чужого мобільного, взятого без дозволу, і пошепки сказав, що перебуває в рибальській хатині десь у районі нижньої течії Гейди, тобто в центральній Норвегії, більш ніж за п’ятдесят миль від будинку, йому там погано, але інші хлопці — ті самі приятелі, які, за словами Сестри, забивають йому голову різними дурницями, — не хочуть його відпускати додому, якщо вирішили бути заодно, тим паче що вони викрали чужу автівку і все таке інше. Ну то що там таке? — питаю я Сестру. Якщо мені треба їхати за ним, то я хочу знати, що відбувається. Сестра відкидає таємничість і розповідає: маячня якась, на зразок націоналізму та іншої нісенітниці щодо расової чистоти і вищості однієї нації над іншою — ось що там відбувається. З деяких пір Бім занадився ходити в цю компанію, а тут пастка й зачинилася, адже Бім насправді не такий, каже Сестра, його заманили; у Біма, звісно, бувають дивні думки і погляди, і його неважко було спіймати, та все-таки він не такий, просто начитався зайвого, і його неважко спіймати, бо зараз йому недобре, відтоді як трапилося нещастя, він ходить сам не свій, а тепер от зателефонував, і Сестра тлумачить