БотакЄ - Тарас Богданович Прохасько

2. Свої спостереження Себастян надсилав Непростим на звичайних поштових картках. Їхній тайнопис можна було назвати непрозою.

Послання не укладалися в нормальні речення, а містили скорочений запис певного визначення, яким він давав назву чомусь пережитому - подіям, враженням, дням, людям, історіям, відчуттям, ідеям, цілим мікроперіодам. Непрості розшифровували непрозу, вміючи уявляти собі навіть більше (щоправда, іноді цілком інше), ніж знав Себастян.

Поштівки він складав під каменем біля виїзду з Ялівця. Старий Беда, час від часу приїжджаючи на своєму панцернику, забирав їх і вже сам адресував Непростим - він завжди знав, де вони мандрують, і пошта чекала на них у місцях ночівлі.

3. Так тривало майже тридцять років. За весь цей час Непрості лише кілька разів приходили до Ялівця. Тоді вони довше говорили із Себастяном і самі забирали невідправлені картки.

Хронологія їх не цікавила, а для Себастяна її взагалі ніколи не існувало.

4. Він нічого не писав лише в один період - у 1934 році, коли народилася третя Анна - його дочка і внучка - і померла Анна, дочка і жінка.

5. У 1938 році, коли повстала Карпатська Україна, Непрості зробили так, як придумав Себастян, - купили великий автобус, облаштували його на бар, і Себастян з малою Анною поїхав ним у бік столиці - до Хуста. За цей час він склав для уряду Авґустина Волошина кількадесят аркушів описів гірських територій, а під час годинної зустрічі з начальником штабу Карпатської Січі полковником Колодзінським виклав докладну схему захисту краю двома сотнями правильно розміщених снайперів, особисто вибравши кожну визначену позицію.

Тим баром Себастян продовжував їздити, немов мандрівний цирк, і після окупації Карпатської України - аж до 1944 року, коли замість мадярів прийшли рускі. З цими вже не поваленсаєшся.

Себастянові ледве вдалося приписатися в Дойче Мокрій, за Кенініґсфельдом, поселившись у домі вивезеного мадярами тирольця (Автобус-бар він лишив при дорозі в Краснішорі і чув, що ціле відділення радянських розвідників пило в ньому кілька днів, а потім усі потопилися в Тересві, як тільки завели автобус і зрушили з місця).

6. Себастян з Анною жили в Мокрій найпримітивнішим життям. Їли кулешу три рази денно, Анну кликали щепити яблуні (таку добру мала руку), Себастян замовляв людям страхи. А ночами вів складну радіогру, імітуючи в етері діяльність кількох радіостанцій неіснуючої партизанської групи «Земледухи».

7. У 1949 році Анна отруїлася житніми ріжками і почала бачити Середньовіччя.

Непрості сказали, що мусить бути з ними, як тільки стане жінкою.

Власне через це Себастян не відвів Анну до родинних місць, коли їй виповнилося п’ятнадцять років.

До Ялівця вони вирушили аж пізно восени 1951 року.

Непростих енкаведисти спалили навесні.

А жінкою Анна стала в червні.

Вони прокохалися із Себастяном ціле літо й осінь безпробудно.

Непроза

1. не говорити ж. однаково

(ж… - жінкам - Анна ще маленька, і він придумує їй ніжні назви - зауважує, що дівчинка стає неприязною, коли він звертається до неї тими словами, якими називав колись її маму - навіть дуже вдало - в оповідях, які розповідав колись своїй Анні, мусить міняти хоча б кілька слів, щоб вони сподобалися доньці - навіть якщо йдеться про прості історійки від Брема - а найголовніше, що не можна говорити того самого про кохання - не лише однакових слів чи фраз, а й повторюватися в описах відчуттів - Себастян виробляє цілий еротичний лексикон, кохаючись із трьома поколіннями своїх жінок)

2. тату на долоні

(Себастян забавляє маленьку Анну, малюючи на долонях котиків, рибок, ялинок, зайчиків і пташок - Анна годинами розглядає, як міняється малюночок, по різному рухаючи долонею - якось у барі виступає дресирувальник жаб - його жабки малесенькі, як ожини, і різнокольорові - найбільше, однак, білих - дресирувальник має тату - великий різнокольоровий ірис між лопатками, довжелезне стебло обвиває все тіло - Анна хоче тату і собі - вони довго вибирають, оглядаючи визначник рослин Карпат - Анна згадує малюночки з дитинства - але просить виколоти принаймні таку жабку, як у циркача - долоня - досить болюче місце, та Анна терпляча - татуюючи Анну, Себастян думає про лінії долі - але є речі, важливіші від неї - тату на долоні мало хто може побачити - тепер Анна вітається, піднімаючи руку - вони кохаються, Анна дивиться на долоню і складається, як жабка - після того випускає із себе повітря, яке в такім випадку входить разом із Себастяном - через кілька годин після Анниної смерті жабка втрачає колір і стає білою)

3. страх - найбільша спокуса

(Себастян до Анни - є ти, світ із тобою разом - і лише страх відриває від тебе частини і робить інший світ біля тебе без тебе - боятися хочеться)

4. витискати помаранчу в рот цитрина висихає білим (один із барних прийомів, який вони придумали - помаранчу ріжеться навпіл і наливається келішок джину - клієнт випиває джин і відразу закидає голову назад, відкривши рот - бармен витискає сік помаранчі не в склянку, а безпосередньо в рот) (Анна дуже змучена - Себастян витискає цитриновий сік їй на шкіру під ліктями, над ключицями, на животі, між сухожилля на кисті, під гортанню - сік усякає і тонізує - струмочки витікають із цитринових озерець і висихають, залишаючи густий білий слід - так само біліють пальці, якщо чистити багато цитрин)

5. б. б.; зовсім інша своя

(б. б. - без біографії - в Ялівці всі знають один одного - всі біографії відомі - у вільні дні Себастян з Анною їздять на курорти в долині Пруту - де багато чужих, де їх ніхто не знає - до Татарова, Дори, Делятина і Лугів, Микуличина, Ямної - зупиняються у випадкових пансіонатах на кілька годин - щоби лиш покохатися - розказують у поїздах і готелях про себе вигадані історії - поводяться кожен раз по-іншому - відповідно до вибраної ролі - Себастянові тоді часом здається, що з цією жінкою він щойно познайомився - так само з помешканнями - часто після нічної роботи йдуть на цілий день у порожні помешкання приятелів - пробують себе серед чужих речей, у чужих звичках, оглядають альбоми з чужими знимками - або з мовами - приходять у пастуші стаї на полонинах - говорять не по-гуцульськи - просять молока, жентиці, гуслянки, вурди, будза - слухають,