Забути її... - Крістіна Жиглата

Коли я з'явився на території Чорного, він здивувався, але зустрів мене, не приховуючи радості.

Спритність моїх рук і вміння, якими не похвалишся ні перед ким, були дуже вигідні та необхідні йому. А вмів я чимало, оскільки мої розумові здібності ще з дрібного віку не поступалися самому обдарованому вундеркінду. Я швидко всьому навчався, завжди все чітко прораховував наперед, і міг зламати будь-який замок. Схеми, всякі програми та коди – теж мій «коник», цих премудростей я навчився в одного викладача, який у минулому був програмістом.

Колись я відмовився від пропозиції Чорного, вступити в його банду і займатися брудними справами, оскільки хотів жити за законом, правильно… Але плани змінилися, коли Айлін подивилася на мене заплаканими очима та попросила забрати її із собою. Її прохання стало метою номер один у моєму житті, і я хотів забрати Айлін з інтернату якнайшвидше. А для того, щоб це зробити, потрібні гроші… Дуже багато грошей, щоб дати «на лапу» комусь треба, і щоб забезпечити дівчаток усім необхідним. У тому числі й житлом у хорошому районі.

Так, я усвідомлював, що заради цієї мети та допомоги Айлін, я відмовлявся від свого майбутнього та своїх планів, але чомусь це ставало не таким важливим, як життя Айлін та Даші на волі. В інтернаті їх постійно ображатимуть… Крім того, їм загрожує розлука… У будь-який момент когось із дівчаток можуть удочерити і тоді сестри назавжди втратить зв'язок. Це було те єдине, чого боялася Айлін і я розумів її.

За дванадцять років в інтернаті, я бачив багато різного лайна… Навіть як байдуже розлучали рідних сестер чи братів. Маленьких чи вже великих... Без різниці! Якщо тебе помітила якась важлива людина, але вона не готова брати відповідальність за трьох чи п'ятьох дітей з однієї родини, вас по-любому розлучать. Ось така система.

- Касс, радий бачити тебе! – кинув Чорних на ходу, зустрічаючи мене на задньому дворі свого клубу. Йому вже повідомили про мій приїзд. - Яким вітром? - запитав, хоча вже розумів, що мені потрібно. Він неодноразово пропонував мені великі гроші, якщо я все ж таки погоджуся приєднатися до нього.

- Ти знаєш, навіщо я тут, Чорний, - кажу сухо, дивлячись на нього. - Мені потрібні гроші, і я готовий працювати з тобою тільки на рівноправних умовах! - кидаю відразу, і Чорних посміхається.

- Ні, ну ти звичайно важливий для мене і потрібний мені, але ... Тобі не здається, що ти перегинаєш? Я цю справу сам піднімав, кілька років…

- І я був із тобою. На початку. Забув? - Не поступався. - Багато хто з твоїх підтвердить, що якби не я, ти б не досяг таких успіхів! – говорю прямо те, що думаю, і посмішка сповзає з обличчя Чорного.

- А чи не багато ти собі дозволяєш, Касс…

- Ні! Я знаю, що роблю, і що мені потрібно. А працюватиму з тобою я тільки на своїх умовах! Не забувай, що я той, хто знає про тебе все! У мене є багато доказів твоїх незаконних дій та іншого… Тому добре подумай, перш ніж щось відповідати мені чи загрожувати, – попереджаю. - Тобі краще мати союзника в моєму обличчі, ніж ворога!

- Ти мені погрожуєш? – здивувався Чорний.

- І не думав… Просто хочу, щоб перемогла справедливість. Мені відомо, що раніше ти мені не доплачував і скільки наших хлопців ти обдурив… Не так просто зібрати гроші на свій власний клуб та круті тачки, так Чорний? Ти мені заборгував… Скільки? Я не займатимуся підрахунком і не збираюся віджимати у тебе твій бізнес, оскільки надовго у тебе не затримаюся. Мені потрібні гроші, але я не люблю працювати під кимось. От і все. Вирішуй, і швидше! Ми компаньйони чи вороги? - Додав, - змушуючи Чорного на мить розгубитися.

Так, я вже давно не той хлопець, яким він мене знав… Життя навчило. І якщо влазити в багнюку, то тільки на тих умовах, які тобі вигідні.

Я бачив, що Чорному не сподобалася моя промова, що його дратували ці погрози та маніпуляція, але він правильно розставив пріоритети і прийняв вірне рішення, придушивши свою гордість та злість.

- По руках, - сказав він спокійно, простягаючи мені руку для потиску. Я тисну її у відповідь, чудово розуміючи, що все це тимчасові поступки. Чорний той ще щур, і не любить коли йому вказують. Тому вірити його вдаваному спокою та угоді не варто. Але мені не потрібно надто багато часу і я не збираюся працювати з Чорним все життя… Достатньо буде кілька місяців… можливо півроку. Потім я розірву нашу угоду, заберу дівчаток і поїду подалі з цього чортового місця.