Спадок з бонусом - Інна Земець

За вечерею пристала до Назара, що потрібно в один день і Веніаміна і Марка навідати.

- Якщо ненадовго - тепер може і відпущу, - невдоволено промовив він.

- А був варіант, що не пустиш?

- Звісно. Якщо ховаєшся, то ховайся гарно. Не варто зайвий раз ризикувати. Але знаю, що Марк собі охорону пристойну найняв, тепер можемо завітати, тільки я поруч теж буду.

- Назар, це недоречно трохи. Не кажи, що ти знаєш про їх стосунки, будь ласка.

- Та наче і окрім того є з ним про що побалакати.

- Тоді просто про фото нічого не питай.

- Чого? Казала ж, йому ж ніби до того байдуже?

- Казала, бо його слова цитувала, та сама у це не вірю. Те що з принципу на шантаж не піддався – цілком переконливо та реалістично, але особисте йому важливе як і Ігнату, інакше б і наш шлюб не дозволив і до мене такий приязний не був.

І чого знову чорти Назару всередині кишки крутять? Напнув на мармизу невдоволення, не розмовляє, а уїдливо крізь зуби по слову цідить.

- Ага, знаю вже його славнозвісну приязність, на власні очі бачив.

Ще язика прикусить, так виразно щелепами рухає.

- От чого він так тебе бісить? Навіть імені його уникаєш – вже не вперше помічаю.

- А чого мені його любити? У спадок? Так то ще гірше за кляті братові гроші.

- Ти брата засуджуєш?

- Ні, просто смаків не поділяю. Зовсім,  - відрубав він і почав посуд прибирати. - Щодо чоловіків. Щодо жінок, його смаки під старість як мої стали, добре що Ігнатові лиш практичні та платонічні.