Безмірна залежність - Лола Астра

Відпочинок розпочався чудово. Я їхала в поїзді Київ-Одеса, і всю дорогу слухала музику і читала. На душі вперше за місяць було відчуття спокою. Мама вже чекала на мене в Одесі.

Зустрівшись на вокзалі, ми сіли в таксі і поїхали в санаторій. О, як же нам тут сподобалося! Нас швидко поселили в комфортний номер, і ми одразу вирушили на обід. Їжа була дивовижною, я давно так ситно не їла, тому що практично нічого собі не готувала, особливо в останні місяці.

Потім ми вирушили на пляж. Я була вперше в Одесі, а на морі не була вже два роки. Насолоджувалася кожним промінчиком сонця, відчувала кожну краплю води на своїй шкірі. Яке блаженство чекало на мене у найближчі дванадцять днів, який спокій.

Я вийшла з моря, а на мене вже очікувало повідомлення від Іллі. Між нами знову розпочалося легке, невимушене листування. Все налагодилось. Я так довго страждала, що тепер могла заслужено знову бути щасливою.

«Все ніби налагодилося в той же день — у вівторок. Ілля писав мені повідомлення як раніше: такі пристрасні і ніжні. Але потім раптом припинив відповідати. Я дуже засмутилася і нервувала. У середу (вчора) я поїхала до Києва на концерт. Дуже хвилювалася, цілий день плакала, навіть на концерті не могла розслабитися, тому що Ілля мені не писав. І ось коли я вже повернулася додому, побачила від нього повідомлення і пропущені дзвінки. І він вперше за весь липень мені зателефонував. Ми говорили майже годину, і все було, як раніше. І ось сьогодні я приїхала до Одеси. Я не змогла вимкнути інтернет і зникнути. Ні, я буду покірно чекати кожного дня повідомлень від нього. Ось сьогодні він мені написав, а зараз знову мовчить. Але що буде завтра, ніхто не знає. Вперше за весь липень я сьогодні практично не хвилювалася.

З дороги я дуже втомилася і вже о дев'ятій лежала в ліжку. Ми листувалися.

«Дуже втомилася, милий. Збираюся лягати спати. На добраніч», — написала я і вимкнула інтернет, але, не зумівши заснути, знову взяла телефон до рук.

«Кохана, звичайно, відпочивай. Цілую тебе ніжно. Солодких снів», — написав Ілля і зателефонував, але через те, що інтернет був відключений, я не змогла відповісти. Тому лягла спати з почуттям легкого роздратування, бо не знала, коли Ілля тепер знову зателефонує. І навіщо я вимкнула інтернет? Я дуже на себе злилася. А наступного дня я вже нервувала, бо не знала, як бути тепер, — писати йому першою чи чекати?

«Я люблю Іллю, і нічого не можу з цим вдіяти. Я хочу зустрітися з ним. Зараз мене переповнює така ніжність до нього. І все одно хвилювання. Я не знаю, як поводитися, щоб він мене любив, щоб у нас все було добре. Хочеться написати йому, але я себе стримую. І в той же час боюся, що він просто про мене забуде. Будь ласка, Боже, вкажи мені правильний шлях у спілкуванні з Іллею. Благаю.

А ввечері Ілля сам мені написав, і я знову була на сьомому небі від щастя. Він давав мені поради, як правильно харчуватися в ситуації, коли нас тут так щільно годували. Але ми недовго листувалися, на моє останнє повідомлення він так і не відповів, і мені довелося сумувати в тривалому очікуванні.

«Намагаюся себе налаштувати на позитив. Хочу вірити в наше майбутнє. Все можливо, ми з Іллею зустрінемося. Коли мене починають переповнювати страхи і сумніви, я повертаюся до цього щоденника, перечитую свої запис, і переконуюся в тому, що всі ці страхи переслідували мене завжди, і завжди все закінчувалося добре. Потрібно вірити Іллі, вірити в його любов, довіряти йому, дарувати свободу. Я кохаю його, незважаючи ні на що. Цікаво, що ж на нас чекає далі? Сподіваюся, я не буду більше так страждати, як раніше. Кохаю тебе, Ілля.

Ілля не змусив себе занадто довго чекати (ніщо не могло зрівнятися з моїм очікуванням, коли він був у Римі), і наступного дня, коли я повернулася з пляжу, мене чекала від нього звістка: він повчав мене правильно пити кефір. Зав'язалася розмова, яка повільно перейшла у романтичне листування.

«Я мрію, — писав Ілля, — про те, як у вересні ти опинишся в моїх обіймах. Спочатку у вересні, а потім і назавжди».

«Ілля, милий, так і буде. Все в наших руках», — писала я тремтячими руками, настільки його слова зачепили струни моєї душі. Поруч сиділа мама і щось розповідала мені про тата, а я лише посміхалася і мрійливо дивилася вдалечінь.

«З'явилося те саме відчуття тепла, про яке я завжди мріяла. З'явився спокій від усвідомлення того, що ми з Іллею разом, він є у мене, а я у нього, ми кохаємо одне одного. Ох, хоч би це почуття спокою завжди було зі мною. Так хочеться, аби у нас все вийшло. Ілля дійсно хоче зустрітися у вересні, й у мене немає підстав йому не вірити. Тепло, яке випромінюють наші відносини, зігріває мені душу, дарує радість і спокій. Сподіваюся, що тепер моя любов стане справжньою, і я не буду більше на нього тиснути.

Поступово в моїй душі знову почала з'являтися впевненість в «нас» і наших відносинах. Мені вже не було страшно писати йому першою. Ілля знову був на зв'язку і не збирався нікуди зникати.

В обід я надіслала йому романтичну пісню, і він відповів:

«Боже, яка страшна співачка! Ну, і смак у тебе!» — безапеляційно заявив він. Але я лише посміхнулася на це: в музиці у нас були абсолютно різні уподобання. Хоча я сподівалася, що він оцінить слова пісні.

Весь вечір він писав мені ласкаві, ніжні повідомлення, примішуючи до них легкі еротичні послання, які зводили мене