Комедії - Арістофан
Бделіклеон
Зажди. Я все, що треба, принесу сюди.
(Виходить).
Філоклеон
Дивися, стало дійсністю провіщене!
800 Адже чував я, що колись афіняни
Почнуть суди судити по домах своїх,
Збудує кожен судище малесеньке
Перед дверима дому, як Гекатова
Божничка завелика. Що не дім, то суд!
Бделіклеон
(входить)
Поглянь-но! Що ти скажеш? Поприносив я
Усе, що мав принести, навіть більш того:
Ось маєш горщик; закортить маленького,
То близько на кілочку буде висіти.
Філоклеон
Хвалю! Коли буває, що сеча не йде,
810 Це — перші ліки, помічні при старості.
Бделіклеон
А от жаровня. Юшка на вогні стоїть,
Захочеш — сьорбай сміло.
Філоклеон
Й це до речі теж.
Нехай хоч трясця, плати не позбудуся!
І хай просиджу дома — юшку їстиму.
Але навіщо півня принесли сюди?
Бделіклеон
Здрімнешся, може, тих промов наслухавшись,
Нехай тебе він збудить кукуріканням.
Філоклеон
Усе чудово. Одного нема!
Бделіклеон
Чого?
Філоклеон
Ти Лікову божничку не приніс іще.
Бделіклеон
820 Оце ж вона! А ось же — й сам владика в ній!
Філоклеон
Герою владний! Вигляд твій страшний мені!
Бделіклеон
Таким от видається нам і Клеонім.
Філоклеон
А справді! Хоч герой він, а щита нема.
Бделіклеон
Коли б скоріше сів ти, то б і позов я
Почав скоріше.
Філоклеон
Починай! Давно сиджу.
Бделіклеон
Яку ж би справу взяти нам на перший раз?
Хто в хаті шкоду заподіяв з челяді?
А, знаю! Фратта присмалила глечика.
Філоклеон
Стривай, стривай! Ти мало не згубив мене.
830 Cуд починати без решітки думаєш?
Та це ж у нас найперша, найсвятіша річ!
Бделіклеон
Нема решітки, бачить Зевс!
Філоклеон
Я вибіжу
Та сам що-небудь зараз принесу сюди.
(Виходить).
Бделіклеон
От чудасія! Так до місця звикнути!
Ксантій
(вбігає)
Прокляття! Нагодуй лиш ось такого пса!
Бделіклеон
Що сталося?
Ксантій
А ось що: пес Лабет якось
Забіг до кухні, клятий, та й із'їв оце
Шматок великий сиру сицилійського!
Бделіклеон
Його злочинство для початку батькові
840 На суд подам я. Ти — обвинувачувач.
Ксантій
Нізащо! Другий пес вже зголосивсь на це,
Нехай внесуть лиш скаргу на негідника.
Бделіклеон
Веди ж обох до мене.
Ксантій
Так і зробимо.
Ксантій виходить; вертається Філоклеон.
Бделіклеон
А що це в тебе?
Філоклеон
«Поросятник» Гестії.
Бделіклеон
Що? Святокрадець!
Філоклеон
Ні, згубити винного
Завзявся я, то й починаю з Гестії.
Та швидше, швидше! Не діждуся засуду!
Бделіклеон
Я зараз! Принесу ще стиль і дощечку!
(Вибігає).
Філоклеон
Ото морока! Та скоріш, не муч мене!
850 Я й на піску зробити можу борозну.
Бделіклеон
(вертається)
Ну, ось!
Філоклєон
Та починай же!
Бделіклеон
Зараз.
Філоклєон
Перший хто
У нас тут піде?..
Бделіклеон
Тьху ти! Ну й оказія!
Забувся зовсім урни повиносити.
Філоклєон
Куди летиш?
Бделіклеон
По урни!
Філоклєон
Та не треба їх.
Дивися, скільки тут маленьких кухликів!
Бделіклеон
Ну, добре. Отже, все, здається, маємо.
(Схаменувшись).
А водяний годинник? Де б найти його?
Філоклєон
(показуючи на горщик)
А це не може за годинник правити?
Бделіклеон
Це добре ти придумав, по-аттичному.
860 Мерщій вогню хто-небудь принесіть сюди!
Та й миртового гілля, й трохи ладану!
Вперед усього ми богам помолимось.
Корифей
Приєднавшись сьогодні до тих узливань,
Ми під час молитов
Привітаєм вас добрим бажанням за те,
Що з недавньої сварки, з лихої війни
Так шляхетно прийшли ви до згоди.
СТРОФА VI
Перша половина хору
Мовчіть усі, сповнімося побожністю!
Феб-Аполлон Піфійський, будь
прихильний нам!
870 Хай діло, що сьогодні
тут перед домом він почав,
Кінчиться радістю для всіх!
Уже в нас досить хиб!
Рятівний Пеане!
Бделіклеон
Агійєю, сусіде, владарю сильний,
що стоїш коло дому мойого!
Цю нечувану жертву, владико, прийми,
ми для батька її учиняєм.
Омири його вдачу занадто шорстку,
угамуй його норов дубовий,
Його душу, просяклу гірким полином,
пом'якши хоч краплиною меду,
Щоб нарешті ласкавим і добрим він став
До нещасних людей,
880 Щоб віднині він більше підсудних жалів,
а не їх ворогів,
Щоб на голос ридання і сам він ридав,
Щоб забув свою вічну суворість і злість
І щоб видер з душі
Кропиву всю, що в ній розрослася.
АНТИСТРОФА VI
Друга половина хору
Про те ж і ми з тобою вкупі молимось.
Співаючи, твій суд ми вихваляємо.
Тебе ми любим, — бачим,
Що ти народові добра
Бажаєш щиро, як ніхто
90 Із молоді сьогодні.
ЕПІСОДІЙ ПЕРШИЙ
Слуги вводять двох псів.
Бделіклеон
Гей, хто ще з судців за дверима?
Входьте вже!
Бо як почнеться діло, — не впускатимем.
Філоклеон
Хто позваний?
Бделіклеон
(показуючи на пса)
Та ось він.
Філоклеон
Ну й влетить тобі!
Бделіклеон
Ось слухайте! Лабета, пса ексонського,
Оскаржує кідафінейський пес, що він,
Кружало вкравши сиру сіцилійського,
Сам з'їв його. Батіг хай буде карою.
Філоклеон
І смерть собача, як розкриють злочин цей!
Приводять Лабета.
Бделіклеон
Перед тобою став обвинувачений.
Філоклеон
900 Негіднику! І очі ж як у злодія!
Хвостом мотає, одурити думає.
А де ж позовник? Де кідафінейський пес?
Пес
Гав, гав!
Бделіклеон
Отут він.
Філоклеон
Як Лабет справжнісінький!
Мастак горшки вилизувати й гавкати.
Бделіклеон
Сиди-но мовчки.
(До Ксантія).
Ти ж обвинувачуй вже!
Філоклеон
А я тим часом підкріплюся юшкою.
Пес Кідафінейський
Присяжні, ви мій позов проти пса того
Недавно чули. Тяжко-тяжко скривдив він
Мене і тих, що в морі «Гей-я! Гей!»
кричать,
910 Шматок великий сиру ухопив собі,
В куток забіг він та й пожер у темряві.
Філоклеон
Клянуся Зевсом, правда! От недавно ще
На мене сиром він ригнув огидливо.
Паскудний пес!
Пес Кідафінейський
Просив я — він не дав мені.
Чи ж той вам вірний буде, хто, як бачите,
Й мені, собаці, не лишив ні кришечки?
Філоклеон
Він і зі мною не хотів ділитися.
Це теплий хлопець, теплий, як ця юшечка!
Бделіклеон
Не смій лиш, батьку, наперед вирішувать!
920 Обох спочатку вислухай.
Філоклеон
Та що тобі?
Це діло очевидне, аж само кричить.
Пес Кідафінейський
Не відпускайте шельми! Між собаками
Прожер таких немає: сам з'їдає все.
