Переможець завжди самотнiй - Пауло Коельо

— Ти помилився. Йому немає чого робити в Канні.

Хоч їй хотілося б сказати йому: «Мабуть, то й справді був він, адже я одержала від нього послання по телефону. Нам ліпше сісти в перший же літак і покинути Канн».

— Я не міг помилитися.

Хамід бачить, що його дружина не має охоти продовжувати цю розмову. Він звик шанувати бажання людей розмовляти чи не розмовляти, а надто якщо це жінка, яку він кохає, і він примушує себе думати про щось інше.

Просить пробачення й телефонує своєму дилерові в Нью-Йорк. Терпляче вислуховує дві або три фрази, які той каже, але делікатно уриває його, коли він починає розповідати про тенденції ринку. Уся розмова забирає в нього не більш як дві хвилини.

Потім телефонує кінорежисерові, якого обрав для постановки свого першого фільму. Той їде на яхту, де має зустрітися з акторомзіркою, — атож, актрису дібрали, й вона з’явиться туди на другу годину дня.

Він знову обертається до Єви; але в неї вочевидь нема бажання розмовляти, її погляд блукає десь далеко, бездумно ковзаючи по всьому, що мерехтить за шибками лімузина. Можливо, її турбує думка, що в готелі вона матиме обмаль часу на те, щоб швиденько перевдягтися і їхати на мало значущий показ не дуже відомої бельгійської модельєрші. Хамід хоче на власні очі побачити африканську модель на ім’я Жасмина, котра, на думку його асистентів, має обличчя, що ідеально пасує до його наступної колекції.

Він хоче з’ясувати, як дівчина витримає величезну напругу подій Каннського кінофестивалю. Якщо все складеться успішно, то вона стане однією з головних зірок на Тижні Високої Моди, що відбудеться в жовтні в Парижі.

Єва не відриває погляду від вікна, але не бачить анічогісінько з того, що за ним пропливає. Вона дуже добре знає чоловіка, який сидить поруч, — елегантно вдягненого, з витонченими манерами, завжди готового до творчості й боротьби. Вона знає також, що він жадає її так, як жоден чоловік ніколи не жадав жінку, за винятком того, якого вона покинула. Вона знає, що може довіритися йому цілком, хоч він і оточений найгарнішими жінками планети. Знає, що він чесний, працелюбний, відважний і подолав чимало труднощів і перешкод, перш ніж опинитися на сидінні цього розкішного лімузина й мати змогу запропонувати їй ковток чудового, охолодженого до нуля шампанського або кришталевий келих із її улюбленою мінеральною водою.

Він майже всесильний і спроможний захистити її від будь-якої небезпеки, крім однієї, найгрізнішої.

З боку її колишнього чоловіка.

Вона не хоче будити підозру й діставати свій мобільний телефон, щоб перечитати послання, яке щойно їй надійшло; тим більше, вона вже знає його напам’ять.

«Задля тебе, Катюшо, я знищив світ».

Вона не зрозуміла, про що йдеться. Але тільки один чоловік на всій поверхні земної кулі міг назвати її цим ім’ям. Вона навчилася кохати Хаміда, хоч і тепер терпіти не може того життя, яким їй доводиться з ним жити, святкові заходи, що їх треба постійно відвідувати, його друзів, із якими треба спілкуватися. Вона не певна, що вже звикла так жити, є хвилини, коли вона западає в глибоку депресію, їй навіть хочеться накласти на себе руки. Вона знає тільки те, що він став для неї порятунком у хвилину, коли вона вважала, що навіки загинула, неспроможна вирватися з пастки свого шлюбу.

Багато років тому вона закохалася в янгола. За плечима в нього було тяжке дитинство, служба в Радянській армії та безглузда війна в Афганістані, звідки він повернувся в країну, що вже почала розпадатися, але навіть за тих обставин зумів подолати всі труднощі. Працював тяжко, переживав хвилини неймовірної напруги, коли йому доводилося позичати гроші в дуже темних і небезпечних людей, потім не спав ночами, міркуючи, як віддати цю позику, терпів, не ремствуючи, корупцію, якою була безнадійна заражена система, в якій йому доводилося жити й працювати, адже для того щоб налагодити виробництво, яке мало поліпшити життя його народу, доводилося давати великі хабарі чиновникам, у чиїй владі було дати чи не дати йому ліцензію. Він був ідеалістом і був палко в неї закоханий. Удень він умів зберегти своє лідерство й домагатися цілковитого послуху, адже життя, а надто служба в армії, навчили його розуміти систему, побудовану на принципах суспільної ієрархії. А вночі обіймав її й просив у неї на грудях захисту й допомоги, просив її помолитися за те, щоб у нього все було добре, щоб він успішно подолав перешкоди, які щодня виникали на його шляху.

Єва гладила його по голові й обіцяла йому, що все буде добре, адже він чоловік порядний, а Бог завжди винагороджує праведних.

І потроху труднощі почали відступати, і з’явилися перші успіхи. Невеличка справа, гроші на яку йому доводилося буквально канючити, почала розростатися, бо Ігор був одним із небагатьох, хто наважився інвестувати гроші в бізнес, що здавався безнадійним у країні з такими занедбаними комунікаціями. Але змінився уряд, і корупція стала меншою. Гроші стали надходити — спочатку повільно, а потім у великих, у неймовірно великих кількостях. Але навіть тоді Ігор із Євою не забували про труднощі, через які їм довелося пройти, і намагалися не марнувати жодної копійки; вони давали щедрі пожертви на доброчинну діяльність, пітримували ветеранські організації, жили скромно, мріючи про той день, коли зможуть усе покинути й оселитися удвох десь на краю світу. Коли це станеться, вони забудуть про те, що їм доводилося жити і спілкуватися з людьми, позбавленими честі й совісті. Вони тепер проводили більшу частину свого часу в аеропортах, літаках і готелях, працювали по вісімнадцять годин на добу й протягом років не могли викроїти для себе один місяць спільного відпочинку. Але обоє плекали одну й ту саму мрію: настане хвилина, коли шалений ритм життя перейде для них у сферу далеких спогадів. І ті шрами, які вони набули в цей