Троє у човні (якщо не рахувати собаки) - Джером Клапка Джером

Ми сиділи, закутавшись у покривала, і Джордж розповідав мені цю правдиву історію. Він закінчив, і я взявся будити Гарріса веслом. Вдалося мені це зробити лише після того, як я штурхнув його втретє. Він повернувся на інший бік і сказав, що він за хвилинку спуститься і що він хотів би отримати свої черевики на шнурівці. Ми нагадали йому, де він є, щоправда довелося застосувати багор. Гарріс аж підскочив, через що Монморенсі, котрий мирно спав у нього на грудях, полетів шкереберть через увесь човен.

Потім ми відгорнули парусину, і всі четверо висунули назовні голови. Подивилися на воду, і по спинах у нас побігли мурашки. Напередодні ввечері ми казали, що прокинемося зраночку, поскидаємо всі покривала, відкинемо парусину і, з радісними криками шубовснувши в річку, насолоджуватимемось купанням. Та чомусь зараз, коли настав ранок, ця затія виявилась не такою привабливою. Вода виглядала мокрою і холодною, а пронизливий вітер пробирав до кісток.

— Ну, хто перший? — нарешті сказав Гарріс. Першим бути не зголосився ніхто. Джордж, оскільки це стосувалось його особисто, вирішив це питання швидко: він тихенько всівся подалі у човні і почав натягувати шкарпетки. Монморенсі мимоволі заскавулів так, ніби сама лише думка про купання наганяла на нього жах. Гарріс сказав, що потім буде досить-таки важко знову забиратися в човен, і пішов складати свої штани.

Мені не хотілося відступати, хоча я також не був у захваті від купання. Я подумав, що у воді можуть бути різні корчі та водорості. Тому вирішив піти іншим шляхом — ставши скраєчку, побризкати на себе водою. Я взяв рушника, вибрався на берег і виліз на гілку, що звисла над річкою.

Було дуже холодно. Вітер пробирав наскрізь. Я таки вирішив не бризкати на себе водою, а повернутися до човна і вбратися. Я вже було розвернувся, щоб так і зробити, коли раптом клята гілляка переломилася, і я разом з рушником з оглушливим сплеском шубовснув у воду. Перш ніж я зрозумів, що трапилось, я вже був посеред річки, з добрим галоном темзівської води всередині.

— Боже праведний! Старий Джей таки пірнув, — почув я голос Гарріса, коли відсапуючись, з'явився над водою. — А я думав, що в нього не стане духу це зробити. Що скажеш?

— Ну як? — гукнув Джордж.

— Чудово, — відповів я, спльовуючи. — Ви йолопи, якщо не хочете спробувати. Ні за що у світі я не пропустив би такої нагоди. Спробуйте! Трішки рішучості, і все.

Але мені не вдалося їх переконати.

Того ранку, коли я одягався, сталася одна досить забавна історія. Я дуже замерз і, повернувшись у човен, намагався якомога швидше надягти сорочку. Я випадково випустив її, і вона впала в річку. Це мене страшенно розлютило, а ще більше — коли Джордж розреготався. Я не бачив у тому нічого смішного і так Джорджеві і сказав. Але він тільки ще більше почав реготати. Я ще не бачив, щоб хто-небудь так сміявся. Нарешті мені просто терпець урвався, і сказав йому, що він скажений дурень і безмозкий бовдур. Та він лише надривався від сміху. А потім, коли я розкладав сорочку на землі, то помітив, що це була зовсім не моя сорочка, а Джорджева. Я помилково взяв її замість своєї. Комічність ситуації пробрала й мене, і я також почав сміятися. Що частіше я переводив погляд із Джорджевої мокрої сорочки на Джорджа, заливаючись сміхом, то веселіше мені ставало. Я так сміявся, що знову випустив сорочку у воду.

— Ти не зби-збираєшся її діставати? — запитав Джордж, трясучись від сміху.

Через сміх я навіть не міг йому нічого відповісти. Але якось між нападами реготу мені нарешті вдалося витиснути з себе:

— Це не моя сорочка — це твоя!

Ніколи раніше мені не доводилось бачити, як обличчя людини із веселого так раптово стає серйозним.

— Що-о? — закричав він, зіскакуючи з місця. — Ти безголовий роззява! Ти що, не можеш бути обережнішим? Якого дідька ти не пішов одягатися на берег? Тобі взагалі не можна бути в човні! Подай мені багор.

Я намагався пояснити йому, як це все смішно, але мені це не вдалось. Інколи Джордж буває дуже тугим до жартів.

Гарріс запропонував приготувати на сніданок яєчню-бовтанку. Сказав, що сам її підсмажить. На його думку, в нього це дуже добре виходило. Він завжди смажив її на пікніках та під час прогулянок на яхті. Він був просто прославленим майстром яєчні-бовтанки. Як ми дізналися з його слів, хто хоч раз скуштував Гаррісової яєчні-бовтанки, на жодну іншу їжу після того й дивитися не хотів. А якщо вона їм не діставалась, вони просто знемагали і помирали.

Від його розмов у нас із рота покотилася слина. Ми дістали спиртівку, дали йому сковорідку і ті яйця, що ще не розбилися і не залили всього в кошику, і попросили братися до роботи.

Коли Гарріс почав розбивати яйця, у нього виникли певні труднощі. Хоча найскладнішим для нього було не розбити яйце, а вцілити вже розбитим яйцем у сковорідку, не давши йому витекти на штани чи на рукави. Зрештою йому все ж таки вдалося відправити в неї з півдюжини яєць, і, присівши навпочіпки біля спиртівки, він почав колотити їх виделкою.

Наскільки ми з Джорджем могли судити, це була досить виснажлива праця. Щойно Гарріс наближався до сковорідки, він тут же обпікався. Він усе кидав і починав пританцьовувати довкола спиртівки, трясучи рукою і проклинаючи сковорідку. Щоразу, коли ми з Джорджем поглядали на нього, він неодмінно виконував цей номер. Спочатку ми навіть подумали, що це було невід'ємною частиною кулінарної процедури.

Ми не знали, що таке яєчня-бовтанка, і думали, що це якась страва червоношкірих індіанців чи аборигенів із Сендвічевих островів, і приготування її неодмінно повинно супроводжуватись танцями та заклинаннями.

Монморенсі захотілось застромити у сковорідку носа, але киплячий смалець бризнув і ошпарив його. Тієї ж миті він також заходився пританцьовувати і причитати. Спостерігати за таким цікавим і захопливим дійством мені ще не доводилось. Ми з Джорджем навіть пожалкували, коли воно скінчилося.

Результат виявився не зовсім таким, як очікував Гарріс. Дуже мало з того, що ми побачили, нагадувало продукт кулінарії. У сковорідку потрапило шість яєць, а вийшла чайна ложка якогось пригорілого неапетитного місива.

Гарріс сказав, що в усьому винна сковорідка, і коли б у нас був котел для приготування риби та газова плита, все було б значно краще. Тож ми вирішили не готувати більше яєчні-бовтанки, доки не матимемо на господарстві всього, про що говорив Гарріс.