💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Сучасна проза » Книга Відлиги. 1954-1964 - Тимур Іванович Литовченко

Книга Відлиги. 1954-1964 - Тимур Іванович Литовченко

Читаємо онлайн Книга Відлиги. 1954-1964 - Тимур Іванович Литовченко
1941 році довелося завдавати превентивного удару, щоб вони самі не напали на Третій райх?! Повідомляти щось цим безжальним азіатам, які не просто перемогли у війні, але занапастили в сибірських концтаборах цвіт німецької нації, який не загинув в полум’ї Другої світової війни?.. Ні-ні, це неймовірно, просто неймовірно! Загалом-то він сам вітає «полювання на відьом»44 – але от тільки не треба шукати російських шпигунів з-поміж його людей! Це виключено, причому категорично.

«Ну гаразд, містере Браун, припустімо, ви скрізь праві. Але що ж нам накажете робити тепер, в який спосіб діяти?»

Як діяти, запитували обдристані від переляку свині з NACA?! Що робити тепер, коли росіяни несподівано вирвалися вперед?!

О-о-о, звісно ж, у Вернера фон Брауна є не просто теоретичний рецепт – у нього цілий план розроблено!!! Для початку не варто відтирати його самого і всю його групу від Космічної програми. І це лише для початку!..

Справді, давайте розмірковувати тверезо й відповідально. Якщо почалася космічна гонитва (а відбувається саме вона, в цьому годі й сумніватися…) – що сприятиме стратегічному успіху?! Вірно: концентрація зусиль і коштів!!! Концентрація, концентрація і ще раз концентрація!.. Американці ж розпорошують сили: реактивна авіація окремо, Космічна програма окремо, бойові балістичні ракети окремо – все тут розмежовано й відокремлено!.. Ні-ні, так можна лише програти космічну гонитву, а не виграти.

«А як же бути з конкуренцією, містере Браун?»

Конкуренція настане потім, коли великі США знов випередять росіян зі значним відривом. Тоді можна буде знов розпорошити «мізки» по кількох конкуруючих програмах, так. Зараз же треба тимчасово поєднатися, щоб надолужити й перегнати СРСР. Ось хто тепер головний конкурент!!! Як там кажуть фахівці з торгівлі? Один продавець морозива не є конкурентом іншому продавцеві морозива – натомість обидва затято конкурують з продавцем охолодженої «Кока-коли»!..

До речі, є у нього і конкретні викладки – можливо, фахівці з NACA захочуть на них поглянути?.. Якщо ці викладки45 вдасться втілити в життя найближчим часом, це вже прискорить американський прогрес у царині виходу в Космос!.. Далі NACA варто реформувати. Яким чином?.. Питання надто складне, тому потребує додаткового обговорення. Але без реформи не обійтися, це очевидно!

(А вже керівництву реформованого NACA він і піднесе на блюдечку всі викладки стосовно «траси Кондратюка»!.. От коли настане час викласти на стіл грубі зошити з розрахунками, підписані іменем ще одного радянського винахідника, належним чином не визнаного на його батьківщині!.. Мабуть, якби цей Кондратюк тільки показав свої зошити начальству десь у Москві, то його негайно б розстріляли. А так «трасою Кондратюка» ще полетять американські кораблі. Що ж, справу вирішено – так все і зробимо.)

Кабінет голови Київського міськвиконкому, вул. Хрещатик, № 36, Київ, 5 жовтня 1957 року

– Товаришу Доброткаль!

– Так, я тут ось.

Венедикт підвівся з місця, намагаючись виглядати якомога солідніше, поправив окуляри на вмить спітнілому переніссі, обсмикнув і пригладив комір сорочки й лише потім додав:

– Слухаю.

– Це добре, що ви уважно слухаєте, а не спите на нашій нараді, – під загальне хихикання похвалив його товариш Давидов. – Але в даному разі мене більше цікавить не ваша пильність, а цілісна думка про проект, заради якого ми всі тут зібралися. Отож і скажіть нам всім, будьте ласкаві, якими є ваші загальні міркування щодо всього цього?

– А-а-а… хіба це має якесь значення?..

Усі присутні негайно (причому всі разом) заговорили, й оскільки кожен торочив щось своє, то просторий кабінет голови міськвиконкому сповнився жахливим галасом. Товариш Давидов був змушений зняти з карафи скляний корок, постукати ним по пузатому скляному боку посудини й закликати:

– До порядку, товариші, давайте до порядку, інакше ми тут не те що до завтра – до понеділка не впораємося!

– Так, наші вчора цілий супутник в Космос запустили, він уже цілу добу жахає усіх всесвітніх капіталістів, які тільки є, – пожартував хтось із будівельників. На жаль, змушений невідривно дивитися на високе міське начальство і весь час поправляючи окуляри на спітнілому від хвилювання переніссі, Венедикт не міг бачити, хто саме жартує. – А якщо ми тут не розберемося з якоюсь вшивотною дамбочкою, то ця мразота світова так налякається, що весь світовий капіталізм від переляку того не тільки повиздихає, але ще й остаточно згниє і перегниє. А тоді…

– До порядку!.. – товариш Давидов знов відчайдушно постукав скляним корком по пузатій карафі. – Це добре, дорогі товариші, що ми вміємо демонструвати патріотизм на словах. Я лише за те, щоб ми його також ділами доводили. Конкретними практичними ділами. Що ж до вас…

Повернувши корок у горлечко карафи, голова міськвиконкому знов звернувся до Венедикта:

– Що ж до вас, товаришу Доброткаль, то ваша думка є для всіх нас важливою, в іншому разі я би про неї не запитував. Зрозуміло?

– Так, – кивнув він, ледь не загубивши кляті окуляри, чим спричинив нову хвилю смішків. Однак тепер голова міськвиконкому вгомонив веселунів значно швидше, тому знов відкашлявшись, Венедикт продовжив:

– Якщо ви, товаришу Давидов, запитуєте мене про… м-м-м… Якщо хочете дізнатися мою загальну думку про цей проект, то вона в цілому схвальна… хоча й не без певних застережень, я би так сказав.

– Тьху ти, напасть! Це ж треба, щоб такий молодий, а вже такий податливий, як пластилін той.

Пишновусий, з кошлатими смоляними бровами худорлявий чоловік, який сидів поруч з Венедиктом, подивився на молодого проектувальника з неприхованим обуренням і навіть відсунувся трохи подалі від нього.

– Харитоне Якимовичу, прошу до порядку! – негайно втрутився товариш Давидов. – Якщо ви – ударник комуністичної праці та й загалом авторитетний фахівець будівельної галузі, то це ще не дає вам права роздавати подібні оцінки наліво й направо… вибачайте за каламбур.

– А я чого… ліворуч від мене сидять такі ж самі пролетарі-будівельники, які разом зі мною категорично не підтримують цей проект. Отож наліво я подібні оцінки не роздаю. Виключно направо…

Пишновусий знов кинув презирливий погляд на Доброткаля і додав:

– А про пластилін я недарма сказав. От на фронті, приміром, теж бували у нас такі собі гнучкі хлоп’ята, які й нашим, і вашим. Ласкаве теля двох маток ссе, ага, знаємо… Розказати, чим вони зазвичай кінчали?

– Товаришу Бугрим, ви мені… ви нам тут свої фронтові байки не переповідайте, будь ласка. Не треба нам того.

– А чого ж це байки, раптом? Нічого не байки, це все і правда ставалося.

– Харитоне Якимовичу! Товаришу Бугрим! Я, знаєте, теж зі слюсарів починав і вже потім, після робітфаку

Відгуки про книгу Книга Відлиги. 1954-1964 - Тимур Іванович Литовченко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: