Спадок з бонусом - Інна Земець

- А чого ти така до нього приязна? Називай все своїми іменами, Яра – вони обоє з Ігнатом тебе використовували.

- А я їх. Засуджуй і мене, як хочеш – не дорікатиму.

- Ніколи такого не буде вже, Яра. Ти даремно мінусів собі наставила – сама цієї звички позбувайся і іншим не дозволяй.

Назар не дав мені шансу окупувати кухню і пристрасно, наче з якоюсь кровожерливою ненавистю, кришив овочі на салат, продовжуючи своїми думками зі мною вголос ділитися.

- Тим більш, що Ігнат непогано на тобі зекономив. Тож не чіпляй йому німба на голову – брат зазвичай  потиху до всього підходив, та своє отримувати завжди вмів. Ти ще й здорово продешевила.

- Навіщо ти так, Назар? – мені  дійсно було неприємно це чути, а тим більш думати, чи може це правдою бути. - Не кажи так про Ігната – ти його давно не знаєш.

- Зате довго до того знав, тому знаю те, чого ти не відаєш. Різним бував, а от святим - ніколи.

- І нащо тобі ця десакралізація? Зачини двері в те давнє минуле. Давай просто зупинимось на тому, що жоден із нас своїх обіцянок не порушив.

Він вже не сперечався, а я продовжувати цю тему не хотіла. Лиш додала, що днями виникне потреба в місто поїхати.

- Навіщо?

- До Веніаміна Павловича – підпишу документи і хай продає і салон  і стару квартиру.

- Тобто, абсолютно все, що маєш?

- Так. І зніму з доступних рахунків все що можу.

- Це погана ідея, Яра, дуже погана. Та маю одну кращу.

Присіла, підготувалась, бо хто знає що запропонує – може знову віджартується, а може і щось толкове підкаже.

- Нічого не продавай, а половину суми я тобі позичу. І не починай підскакувати – до потрібного терміну дістати готівку встигну. Отримаєш спадок – повернеш, а скидати все за безцінь – кепська ідея. Не поспішай і сама подумай, якщо виникне ще якась проблема, що далі робити будеш? Не хочу лякати, та згадай про маму – хай на це резерв ніколи не знадобиться, але най буде.

Мав рацію, безперечно.  Останнім своїм аргументом взагалі в саме серце мені поцілив, та його щедра пропозиція була хоч і приваблива, проте, геть для мене не прийнятна. Моя раціональна частина визнавала залізну логіку і підбурювала погодитись, але совість не дозволяла. Забагато на його плечі вже вклала, тож додавати клопоту не можу.