Війна і мир 1-2 - Лев Миколайович Толстой
249
промеморійку,
250
— Ви бачите нещасного Мака,
251
— Боже, який наївний!
252
Сорок тисяч чоловік загинуло, і союзну нам армію знищено, а ви можете при цьому жартувати. Це прощенно нікчемному хлопчиськові, як ось цей добродій, якого ви зробили своїм другом, але не вам, не вам.
253
Доброго ранку, доброго ранку!
254
— Вже за роботою!
255
— Хай живуть австрійці! Хай живуть росіяни! Ура Імператор Олександр!
256
— І хай живе увесь світ!
257
ваше високоблагородіє,
258
відгуки Білібіна розходились по віденських вітальнях,
259
— Вони прийняли мене з цією звісткою, як приймають собаку на кегельний кон.
260
— Проте, мій дорогий, при всій моїй пошані до «православного російського воїнства», я гадаю, що перемога ваша не з найблискучіших.
261
зарок непереможності
262
Бачите:
263
Все це чудово,
264
один ерцгерцог вартий другого,
265
нібито ви нам сказали:
266
Це як навмисно, як навмисно.
267
Принц Мюрат і все інше…
268
укріплення,
269
перестрілка під Дюренштейном,
270
словечок,
271
то Австрію примусять,
272
Кампо Форміо.
273
Буонапарте?
274
слівце.
275
треба його звільнити від и.
276
просто Бонапарт.
277
кажуть, православне жорстоко грабує,
278
заради чудових очей
279
між нами, дорогий мій,
280
— Живі будемо, побачимо,
281
— Ну-бо, ну-бо,
282
— Жінка — подруга мужчини,
283
— Берлінський кабінет не може висловити своєї думки про союз, не висловлюючи… як і у своїй останній ноті… ви розумієте, ви розумієте… а втім, якщо його величність імператор не змінить суті нашого союзу…
284
— Стривайте, я не закінчив… Я думаю, що втручання буде тривкіше, ніж невтручання… І… Неможливо вважати справу закінченою неприйняттям нашої депеші від 28 листопада… Ось чим усе це закінчиться.
285
— Демосфен, я впізнаю тебе по камінцю, якого ти ховаєш у своїх золотих вустах!
286
у цій огидній моравській дірі,
287
Треба його почастувати Брюнном.
288
— Ах, ваше сіятельство! Ми вирушаємо ще далі. Лиходій уже знову за нами по п'ятах!
289
— Ні, ні, погодьтеся, що це чарівно, ця історія з Таборським мостом. Вони перейшли його без опору.
290
мостове укріплення
291
що він бачить лише їх вогонь і забуває про свій, про той, який він зобов'язаний був відкрити проти ворога.
292
Це геніально. Князь Ауерсперг ображається й наказує заарештувати сержанта. Ні, погодьтеся, що це чудово, уся ця історія з мостом. Це не то що дурість, — не то що підлість…
293
— Може, зрада,
294
— Також ні. Це ставить двір у занадто погане становище. Це ні зрада, ні підлість, ні дурість; це як при Ульмі, це… це маківщина. Ми обмакалися.
295
Мій дорогий, це героїзм.
296
філософ,
297
— Мій дорогий, ви — герой.
298
«Цю російську армію, яку англійське золото перенесло сюди з того краю світу, ми примусимо зазнати тієї ж долі (долі Ульмської армії)»,
299
Ось воно, миле
300
смішним.
301
«Принцеві Мюрату. Шенбрунн, 25 брюмера 1805 р. 8 годин ранку.
Я не можу знайти слів, щоб висловити вам моє незадоволення Ви командуєте лише моїм авангардом і не маєте права робити перемир'я без мого наказу. Ви змушуєте мене втратити плоди цілої кампанії. Негайно розірвіть перемир'я і йдіть проти ворога. Ви заявите йому, що генерал, який підписав цю капітуляцію, не мав на це права, і ніхто не має, за винятком лише російського імператора.
А втім, якщо російський імператор погодиться на згадані умови, я теж погоджуся; але це не що інше, як хитрість. Ідіть, знищіть російську армію… Ви можете взяти її обози та її артилерію.
Генерал-ад'ютант російського імператора обманщик… Офіцери нічого не значать, коли не мають влади повноваження; він також не мас його… Австрійці дали себе обдурити при переході віденського мосту, а ви даєте себе обдурити ад'ютантам імператора.
Наполеон».
302
— От приємність табору, князю,
303
вас примусять танцювати
304
— Що він там співає?
305
— Стародавня історія,
306
— Імператор покаже вашому Сувара, як і іншим…
307
Бісового батька…
308
— Дуже кумедно, мій пане князю.
309
Тут відбулася та атака, про яку Тьєр каже: «Les russes
