Війна і мир 1-2 - Лев Миколайович Толстой
58
тіла зляканої німфи,
59
Віконт
60
актрисою Жорж
61
— Чудово,
62
народне право,
63
— Ви збирайтесь на війну, князю?
64
— Генерал Кутузов хоче мене до себе ад'ютантом…
65
— А Ліза, ваша дружина?
66
— Андрію,
67
Будьте тим добрим, яким ви бували раніш,
68
Але коли його переведуть до гвардії…
69
до побачення,
70
Базіль,
71
коронації в Мілані?
72
— І нова комедія: народи Генуї і Лукки висловлюють свої бажання добродієві Бонапарте. А добродій Бонапарте сидить на троні і здійснює бажання народів. О! це чудово! Ні, від цього можна збожеволіти! Здається, що цілий світ втратив розум.
73
— «Бог дав мені корону. Горе тому, хто її зачепить». — Кажуть, він був дуже гарний, вимовляючи ці слова.
74
— Сподіваюсь, це була, нарешті, та крапля, що переповнить склянку. Государі не можуть більш терпіти цієї людини, яка загрожує всьому.
75
— Государі? Я не кажу про Росію. Государі! Але що вони зробили для Людовіка XVII, для королеви, для Єлизавети? Нічого. І, повірте мені, вони зазнають кари за свою зраду справи Бурбонів. Государі? Вони шлють послів вітати крадія престолу.
76
— Палиця з пащ, обплетена лазуровими пащами — дім Конде.
77
— Пан віконт
78
— Це казав Бонапарт,
79
— «Я показав їм шлях слави: вони не хотіли; я відчинив їм мої передпокої — вони кинулися натовпом…» Не знаю, в якій мірі мав він право так казати.
80
— Ні в якій,
81
Коли він і був героєм для деяких людей, то після вбивства герцога на одного мученика побільшало на небесах І на одного героя поменшало на землі.
82
— Боже мій!
83
— Як, мсьє П'єр, ви вбачаєте у вбивстві велич душі?
84
— Чудово!
85
— «Суспільний договір» Руссо.
86
— Але, дорогий мій мсьє П'єр,
87
Це шахрайство, зовсім не схоже на характер діяння великої людини.
88
— Вискочка, що не кажіть,
89
— Ах, сьогодні мені розповіли чудовий московський анекдот: треба вас почастувати ним. Пробачте, віконте, я буду розповідати по-російському; інакше пропаде вся сіль анекдота.
90
лакея
91
покоївка,
92
ліврею
93
робити візити.
94
чарівний вечір,
95
Отже, вирішено,
96
як батько подивиться на цю справу. До побачення.
97
— Княгине, до побачення,
98
— Ну, дорогий мій, ваша маленька княгиня дуже мила! Дуже мила. І зовсім, зовсім француженка.
99
— А чи знаєте, ви страшні з вашим невинним виглядом. Я жалію бідного чоловіка, цього офіцерика, який корчить з себе можновладну особу.
100
— А ви казали, що російські дами не варті французьких. Треба вміти взятися.
101
друже мій,
102
«Це відомий князь Андрій?» Слово честі!
103
— Ой, не кажіть мені про цей від'їзд, не кажіть! Я не хочу про це чути,
104
— Мені страшно, страшно!
105
чого ти боїшся,
106
— Ні, Андрію, ти так змінився, так змінився…
107
— Боже мій, боже мій!
108
— Надобраніч, Лізо,
109
Я добрий балакун,
110
ці порядні жінки,
111
— Я кінчена людина,
112
Незаконний син!
113
Без імені, без маєтності…
114
— Що ж робити, жінки, мій друже, жінки!
115
— Порядні жінки,
116
жінки Курагіна, жінки й вино,
117
мила або милий
118
— Вже так давно… Графиня… Хвора була, бідолашна… на балу в Разумовських… графиня Апраксіна… я була така рада…
119
Дуже, дуже рада… здоров'я мама… графиня Апраксіна…
120
Лоррен
121
між нами,
122
— Люба, на все є час,
123
— Здрастуйте, моя люба, поздоровляю вас,
124
— Яке чарівне дитя!
125
графиню Апраксіну.
126
двоюрідного брата.
127
— Біда — двоюрідні братіки й сестриці,
128
порадницею
129
мадам де Жанліс
130
не все троянди. — як ми живемо,
131
княгиня така-то
132
Він до мене залицявся,
133
Почесті не змінили його.
134
іноді
135
друже мій!
136
— Боренька,
137
любий друже,
138
— Друже мій!
139
— Любий мій, ти мені обіцяв,
140
—
