Записки в узголів’ї - Сей Сенагон
– Я і не хотів дивитися на вас, але побачив.
– Ми думали, що це Норітака, тому зовсім не ховались, а це ви. Як же так? Казали, що не будете дивитись, і подивилися…
– Мені сказали, що обличчя жінки найпрекрасніше з самого ранку, коли вона щойно прокинулась, ось я і був тут поруч, щоб подивитися на обличчя однієї дами. Та оскільки вже був поруч із палацом, то й ваше обличчя захотілося побачити. Я спостерігав за вами, ще коли імператор був тут, – пояснив То-но бен.
З тих пір То-но бен став дуже часто до мене навідуватись.
58. Вечірня перекличка в палаціДуже цікаво спостерігати за перекличкою в палаці, оскільки називають кожного по імені, хто завтра буде прислуговувати в палаці імператорові. Чути тупіт, і ми, коли знаходимось у східній галереї біля імператриці, дуже часто прислухаємося. Наприклад, коли чуєш голос знайомої тобі людини, то серце в грудях наче стискається. А інколи почуєш ім’я незнайомця, і потім думаєш про нього весь час.
Цікаво, коли дами оцінюють, як той чи інший вимовляє своє ім’я: «О, цей дуже гарно!» або «Ні, цей жахливо!».
Ну от, перекличка завершена. Сторожа вибігає з вартівні.
Потім уже поважно йде куродо. Він виходить на північно-східну балюстраду і, повернувшись до імператора, стає на коліна, голосно запитує у варти, чи присутній такий-то і такий-то.
Хтось відповідає тоненьким голосом, хтось, навпаки, дуже голосно, є ті, хто не з’явився, тому начальник варти попереджає про це. Тоді куродо питає: «Чому не з’явився?» Почувши пояснення, куродо йде.
Проте є один куродо на ім’я Масахіро. Якось друзі сказали йому, що він зовсім не слухає начальників варти, тоді він розсердився і з того часу кричить на кожного начальника варти, але всі вони лише сміються з нього.
Одного разу Масахіро поклав своє взуття на кухні, там, де ставлять підноси з їжею для імператора. От тоді піднявся гвалт. Але служниці пожаліли його і запитали: «Чиє ж це взуття?» На що Масахіро зізнався сам: «Ой, це мої брудні черевики». Ох і підняли його на сміх тоді.
59. Коли молодий чоловік з гарної родини…Зовсім гидко, коли молодий чоловік з гарної родини вимовляє ім’я простої жінки, нібито він її добре знає. Навіть якщо він дуже добре знає її ім’я, все одно треба зробити вигляд, ніби він його не пам’ятає.
Вночі ж ходити до опочивалень придворних дам – погана справа, проте, коли йдеш до служниці з господарського відомства, яка живе за межами палацу, краще взяти з собою якогось слугу, щоб він її покликав. Небезпечно кликати самому, оскільки його можуть упізнати з голосу. Проте якщо це служниця найнижчого рангу, можна кликати й самому.
60. Коли у молодика або в маленької дитини…Дуже добре, коли у молодика або в маленької дитини пухленькі щічки.
Також повнота підходить губернаторам провінцій, вищим чинам, оскільки так вони здаються поважнішими.
61. Якщо погонич бика…Якщо погонич бика має брудний одяг і йде позаду екіпажа, у цьому нічого поганого немає, але якщо він іде попереду і всі на нього дивляться, то немає нічого гіршого.
Якщо людина навіть не найвищого рангу кудись їде, то вона також не піде поруч зі слугами, а поїде в екіпажі, нехай і трохи старому.
Бик біжить так швидко, що погонич натягує повіддя.
Чоловік же цей дуже стрункий. Штани його пофарбовані у два кольори, темніший – внизу.
Зачіска… Проте це не так важливо.
Одяг червоного або жовтого кольору.
Який же він гарний, коли швидко проїжджає повз храм.
62. Коли я проїжджала повз будинок одного вельможі…Коли я проїжджала повз будинок одного вельможі, то побачила хлопчика років десяти. Волосся в нього було гарне, хоч і трохи задовге. Поруч із ним був також хлопчик років п’яти, волоссячко якого кучерявилося, а його щічки були рожевими та повненькими. Вони грались із луком. Мені захотілося зупинити екіпаж, обійняти їх та всадовити до себе.
63. Зазирнувши до внутрішніх воріт…Одного дня я їхала повз якийсь будинок і побачила, що ворота до внутрішнього двору відчинені. Там стояв екіпаж із кузовом, зробленим із листя пальми. Пурпурні завіси всередині були дивної якості. Просто прекрасний екіпаж. По двору бігали чиновники п’ятого та шостого рангів. Шлейфи їхнього церемоніального одягу були заткнуті за пояс. У руках вони тримали віяла і зовсім ще чисті таблиці. Охоронці також були при параді і за спинами тримали сагайдаки. Потім до них вийшла дуже гарно вдягнута служниця і запитала:
– Чи тут люди такого-то хазяїна?
На це варто було подивитися.
64. ВодоспадиВодоспад Отонаші – «Беззвучний». Дуже красивий.
Водоспад Фуру відомий тим, що його колись відвідав імператор, який відрікся від престолу.
Водоспад Начі знаходиться в Кумано, і вже через це його вигляд пронизує до глибини душі.
Водоспад Тодорокі – «Той, що гримить», справді чарує своїм гурчанням.
65. МостиМіст Асамудзу – «Мілка вода».
Міст Наґара – «Довга ручка».
Міст Амахіко – «Луна».
Міст Хамана.
Міст Хітоцу – «Єдиний».
Татакі-но хаші – «Міст, що торохтить».
Окава-но хаші – «Міст через річку».
Касасаґі-но хаші – «Сорочачий міст».
Ямасуґе-но хаші – «Міст гірської лілії». Усі ці назви мостів дуже цікаві.
Міст Утатане – «Дрімотний міст».
66. СелаСело Асака – «Схил зустрічей».
Село Наґаме – «Тривалий погляд».
Село Хітодзума – «Чужа дружина».
Ідзаме-но сато – село «Пробудження».
Село Таноме – «Прохання».
Село Юхі – «Вечірнє сонце».
Село Фушімі – «Потуплені очі».
Наґаі-но сато – «Довге село».
Село Цуматорі – «Викрадення дружини». Чи то в когось викрали дружину, чи то хтось викрав дружину – не важливо, але все одно дуже цікава назва.
67. ТравиІрис.
Мальва – дуже гарна. Під час свята Камо, починаючи з доби богів, цією квіткою прикрашали волосся; її листя теж гарної форми.
У трави омодака[69] («зарозуміла») цікава назва. Це вона про себе такої високої думки?
Трава мікурі, хіромушіро,[70] мох, молоді паростки на проталинах, плющ.
Кислиця дуже химерна на вигляд, а тому її часто малюють на парчі.
Трава аґу росте поблизу води, а тому завжди, коли на неї дивишся, якось переживаєш,
