Коротка історія семи вбивств - Марлон Джеймс

— Відійду посцю за рогом. Зара’ буду.

Я чую, як його кроки віддаляються. Якщо Віпер усередині вже так довго, то я навіть не знаю... Якщо Віпер усередині так довго, то він... Якщо Віпер усередині, то, може, він має якусь відмазку в своєму стилі... Якщо Віпер усередині так довго, то краще йому не виходити. Якщо...

— Гей, гівнюк, краще віддай мені все! Геть усе!

Я обертаюся і в ніс мені б’є сморід — поту, гівна та блювотиння. У волоссі — клапті газети. Чорне чмо в пальті, що чухає ліву ногу. А другою рукою тримає біля мого обличчя дуло. Кривлячись, наче від болю, мигцем озирається і знову витріщається на мене. Усе ще чухає ногу. Точно сказати складно, але, схоже, він босий. Він тупцює на місці та стискає стегна, ніби стримується, щоб не всцятися.

— Думаєш, я граюся, шмат гівна? Я схожий на того, хто грається? Я зара’ всаджу в твій зад кулю, гівнюк! Ану жени мені все бабло! Все, що маєш!

Він знову тицяє пістолетом.

— Дай це мені! — репетує він. З передньої кишені я дістаю якусь купюру і тягнуся за ще однією, до гамана, але він уже висмикує папірець із моїх рук. Я дивлюся на нього. Він цілиться мені в обличчя. Я дивлюся, як він спускає курок, і не встигаю навіть напружитись — у лоб мені б’є цівка і стікає по обличчю.

Вода.

Ні.

Сциклини.

Чмо регоче і біжить сходами вгору, до «точки», повз чоловіка, який не ворушиться. Я теж стою стовпом. Я витираю з обличчя сечу. Бачу Юбі, що наближається до мене з іншим чоловіком, який обганяє його і дістається до мене першим.

Віпер.

— Джосі! Джосі, братику мій, ти що тут робиш сам? Юбі, я знаю, відійшов, еге ж? Що за... бомбоклат, братане, що за запах?

— Сцяки, Віпере. Йобані сцяки.

— Але... як?!

Підходить Юбі. Я навіть не цікавлюся, чи він там, бува, не висцяв із себе Ніл.

— Яка в тебе волина? — питаю я, дивлячись на нього впритул.

— «Дев’ятка».

— Давай. Віпере?

— Те ж саме і «Ґлок».

— Давай «Ґлок».

Я знімаю обидві волини із запобіжника і швидко, з «дев’яткою» в лівій руці та «Ґлоком» у правій, піднімаюсь на «точку».

Віпер

Жодного звуку нічого взагалі окрім кроків. Джосі Вейлз повільно ступає в темряві до «точки» він чує що ми удвох слідуємо за ним обертається зупиняється і дивиться. Ми теж зупиняємося і чекаємо коли він рушить але Юбі далі не йде а я йду. Джосі почав іти швидше плечима по-звірячому подавшись уперед. Я хочу запитати в Юбі що сталося але йду далі за Джосі. Протяг доносить запах сциклин від його сорочки прямо мені в ніс. Джосі минає чоловіка на сходах і проходить у двері. Розставлені по всій підлозі свічки роблять халупу схожою на церкву. Світло від свічок сочиться повільно а Джосі рухається швидко. На підлозі сила-силенна пивних бляшанок готових перекинутися. Папір фанера рулон лінолеуму скручений ніби облізла шкіра. Від вогника свічки на стіні «стрибає» графіті праворуч великі «К» і «С» ліворуч облізла фарба. Посередині ще одні двері куди вже ввійшов Джосі. Він піднімає праву руку з волиною і різко гримить постріл. Джосі копає пляшку з-під віскі а я позаду нього праворуч лежить чоловік з якого повільно витікає кров. Праворуч вбиральня. Там на унітазі зі спущеними штаньми сидить чи то білий чи то латинос із прямим волоссям нібито сів посрати але рукою поплескує собі ліву руку щоб виступила вена. Джосі піднімає «Ґлок» і стріляє двічі. Друга куля збиває чоловіка з унітазу і він падає на підлогу. Джосі проходить у відчинені двері праворуч. Ліхтарик приклеєний скотчем до шафи це має бути кухня. Промінь світить на чоловіка що стоїть на колінах ніби молиться. Волосся кісками обличчя із заплющеними очима підняте догори у роті червоним вогником дихає люлька з креком і бах-бах-бах-бах — постріл ніколи не звучить як пах у кіно — завжди бах-бах-бах-бах. Джосі продовжує рух у напівсонному мареві його кроки хрускотять об пивну бляшанку бляшанку з-під коли коробки з-під піци і китайської локшини він буцає пляшку на сорок унцій розкидає всяке сухе лайно і знай собі йде минаючи ще одні двері об одвірок яких обіперся чоловік що сидить спиною до нас і навколо його пояса обвиваються дві чорні руки які стягують його ремінь потім розстібають ґудзик. Якась баба з немовлям за спиною що смокче соску поки вона смокче член. Джосі вбиває його і він схиляється на двері але не падає і вона й далі старанно смокче член і витягує його з рота і ляскає його знову й знову бо він обм’як але ж якщо він не кінчить то не заплатить їй. Джосі йде далі і я йду за ним а вона лишається і знову пхає того хера до рота. Ми прямуємо до вітальні. Кого ти шукаєш? — думаю запитати але не питаю і праворуч бачу ще одну чорну жінку в білому ліфчику ліва лямка збилася на плече вона курить. Позаду неї чоловік в білих шортах без сорочки а може в чорній сорочці не видно бо замало світла але він теж тримає запалену закрутку — бах-бах-бах — і чоловік падає на диван. Чорна жінка обертається дивиться на нього потім на мене і починає кричати. За першим криком лунає другий це у світлі ліхтарика закричала біла жінка від чого вона впустила шприц і впала на підлогу вниз обличчям при цьому голка проколола їй нижню губу але вона цього не помічає і в пошуках шприца розкидає в усі боки сміття а навколо з темряви з’являються люди хтось кульгає хтось повзе а хтось уже прискорює крок. Джосі піднімає обидві волини й починається пекло люди біжать і перечіпляються і падають а один чолов’яга летить прямо на Джосі та його голова вибухає і він валиться як дерево а якась жінка схоплюється і вистрибує у вікно ззаду але ж ми не на першому поверсі і вона верещить увесь свій політ донизу і я сподіваюся падає не на голову а