Книга вигаданих істот - Хорхе Луїс Борхес

Можливо, ніж різника був би для цієї тварини спокутою, але вона — мій спадок, і я мушу відмовити їй у цьому. Отож їй доведеться чекати власної смерті, хоча іноді вона втуплюється в мене розумними людськими очима, спонукаючи до розважливого вчинку».

Франц Кафка

Птах Рух

Рух — це дуже збільшений орел чи гриф, і дехто думає, буцімто на гадку про нього арабів навів заблукалий у морях Китаю або Індостану кондор. Лейн відкидає таке припущення й уважає, що тут ідеться радше про казкового представника казкового поріддя або про арабський синонім сімурга. Слави на Заході Рух зажив завдяки «Тисячі й одній ночі». Наші читачі пригадають, що Сіндбад, залишений товаришами на острові, розгледів удалині гігантський білий купол, а наступного дня величезна хмара сховала від нього сонце. Купол був яйцем Руха, а хмара — то птиця, його мати. Сіндбад за допомогою тюрбана прив’язав себе до її гігантської ноги; птиця знялася в небо й навіть не завважила, як занесла Сіндбада на вершину гори. Оповідач додає, що Рух годує своїх пташенят слонами.

У «Подорожах» Марко Поло (III, 36) читаємо:

«Жителі острова Мадагаскар кажуть, що певної пори року з півдня прилітає надзвичайний птах, якого вони звуть Рухом. Зовні він схожий на орла, але незрівнянно більший. Рух такий дужий, що може підняти в пазурах слона, злетіти з ним у небо, а тоді жбурнути з висоти, щоб потім зжерти. Ті, хто бачили цього птаха, запевняють, нібито розмах його крил сягає шістнадцяти кроків, а довжина пір’я дорівнює восьми крокам».

Марко Поло додає, що посли Великого Хана повезли перо Руха в Китай.

Птах Фенікс

У монументальних скульптурах, кам'яних пірамідах і муміях єгиптяни шукали вічність; логічно, що в їхній країні виник міф про безсмертного циклічного птаха, хоча подальше його опрацювання — справа греків і римлян. Ерман{181} зазначає, що в міфології Геліополіса{182} Фенікс (benu) постає повелителем ювілейних урочистостей або тривалих періодів часу; Геродот у знаменитому уривку (II, 73) викладає з повторюваною недовірою первісний варіант легенди:

«Є там інший священний птах на ім’я Фенікс, якого я бачив тільки намальованим. Він і справді рідко себе показує та, за словами жителів Геліополіса, прилітає в Єгипет лише раз на п’ятсот років, коли помирає його батько. Якщо за величиною та будовою цей птах справді такий, яким його змальовують, то він дуже схожий на орла, а пір’я має почасти золотаве, а почасти яскраво-червоне. Про нього розказують такі дива, що хоч вони й здаються мені малоймовірними, я однак мушу їх переповісти. Щоб перенести свого мертвого батька з Аравії в храм Сонця, птах удається до таких дій: передусім робить з мирри яйце такого розміру, щоб спромогтися його підняти; відтак, створивши яйце, визначає, чи воно йому під силу, а тоді робить у ньому порожнину, в яку кладе батькове тіло, та заліплює порожнину миррою, поки вага яйця з тілом зрівняється з його первісною вагою; нарешті птах замуровує отвір, піднімає яйце та летить з ним до храму Сонця в Єгипті. Хай там як, але таке розповідають про цього птаха».

Років через п’ятсот Тацит{183} і Пліній підхопили цю чарівну історію; перший слушно зауважив, що вся старовина темна, однак легенда визначила термін життя Фенікса — тисяча чотириста шістдесят один рік («Аннали», VI, 28). Другий також дослідив хронологію Фенікса; він заявив (X, 2), що, за Манілієм{184}, птах живе один Платонів, або великий, рік. Платонів рік дорівнює часу, який потребують Сонце, Місяць і п’ять планет, щоб повернутися у вихідну точку; Тацит у «Діалозі промовців» стверджує, що він охоплює дванадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто чотири звичайні роки. Древні люди вірили, що після завершення цього величезного астрономічного циклу світова історія повториться в усіх подробицях, бо повториться вплив планет; таким чином Фенікс стає віддзеркаленням або образом Всесвіту. Щоб увиразнити аналогію, зазначимо, що стоїки навчали, нібито Всесвіт гине у вогні та відроджується з вогню, і цей процес не матиме кінця й не мав початку.

Плин років спростив механізм відродження Фенікса. Геродот згадує яйце, а Пліній хробака, але вже Клавдіан наприкінці IV століття пише поезію про невмирущого птаха, який відроджується з власного попелу, є спадкоємцем себе самого та свідком епох.

Небагато знайдеться таких поширених міфів, як міф про Фенікса. До вже згаданих авторів варто додати: Овідія («Метаморфози», XV), Данте («Пекло», XXIV), Шекспіра («Генріх VIII», V, 4), Пельїсера{185} («Фенікс і його природна історія»), Кеведо («Іспанський Парнас», VI), Мілтона («Самсон-борець», стисло). Згадаймо ще й латинську поему «De Ave Phoenice»[36], приписувану Лактанцію{186}, а також англосакське наслідування цієї поеми VIII століття. Тертуліан{187}, святий Амвросій{188} і святий Кирило Єрусалимський{189} наводять Фенікса як доказ воскресіння плоті. Пліній глузує з лікарів, які прописують екстракти з гнізда та попелу Фенікса.

Птах, який спричиняє дощ

Щоб пролився дощ, у китайських землеробів, крім дракона, є ще й птах на ім’я Шан Ян. Птах цей одноногий; у давнину дітлахи стрибали на одній нозі, насуплювали брови та примовляли: «Буде дощ-дощовиця, бо Шан Ян вже веселиться». Подейкують, буцімто він п’є воду з річок, а потім ллє її на землю.

Один стародавній мудрець приручив його та зазвичай носив у рукаві. Історики розповідають, що якось Шан Ян, розмахуючи крилами і підстрибуючи, пройшов перед троном владаря царства Ці. Стривожений владар послав одного зі своїх міністрів у двір правителя царства Лу, де міністр мав попросити поради в Конфуція. Той передрік, що Шан Ян викличе повені в цьому й сусідніх краях. Він порадив побудувати греблі та прорити канали. Владар дослухався до цих застережень і уникнув великого лиха.

Ремора

Ремора латиною означає «зволікання». Таким є буквальний сенс слова, а в переносному воно застосовується до риби-причепи, якій приписують здатність зупиняти кораблі. Це відобразилося в іспанській мові; Ремора в прямому значенні — «риба», а в переносному — «завада». Ремора — риба попелястого кольору; на голові вона має овальний хрящ, перетинки якого дозволяють їй