Жінка у білому - Вилки Коллінз

— Так.

— І ця причина безпосередньо пов'язана з тим, про що ви до пори не хочете мені говорити? Про що ви, може, ніколи не скажете Лорі?

Вона значущо наголосила ці останні слова. Я відповів ствердно: теж наголосивши ті самі слова.

Вона зблідла. З хвилину вона дивилася на мене з сумовитою цікавістю, мовби вагаючись. Незвична ніжність затремтіла в її темних очах і зм'якшила тверду лінію вуст, коли вона глянула вбік, на те місце, де за дня сиділа дорога супутниця всіх її радощів і печалей.

— Здається, я розумію, — мовила вона. — Думаю, що я повинна сказати їй про смерть її чоловіка — заради неї і заради вас, Волтере.

Вона зітхнула, міцно стисла мою руку, а тоді випустила її і вийшла з кімнати. Наступного дня Лора довідалась, що вона вільна: чоловік її помер і з ним разом поховано помилку і нещастя її життя.

Ми більш ніколи не згадували його імені, більш ніколи не говорили про нього. Відтоді ми в розмовах намагались уникати згадок про його смерть і так само, з мовчазної обопільної згоди, ми з Меріан уникали щонайменшого натяку на ту, іншу тему, час для якої ще не настав. Але ми повсякчас думали про це й жили цією думкою. З тривогою, хвилюванням і любов'ю ми обоє спостерігали за Лорою, чекаючи то з надією, то зі страхом, коли ж настане той час і я зможу сказати...

Помалу ми вернулися до нашого звичного способу життя. Я знову взявся за свою щоденну роботу, яку урвала моя поїздка в Гемпшір. Нове помешкання коштувало нам більше, ніж те, колишнє, яке було не таке просторе й вигідне. Тож мені доводилось трудитися ще з більшим старанням — зважаючи ще й на непевне наше майбутнє. Непередбачені скрути могли швидко виснажити наш невеличкий фонд у банку. В кінцевому підсумку єдине, на що ми могли розраховувати, — це була робота моїх рук. Потрібна була надійніша і прибутковіша робота, і я наполегливо шукав її, продовжуючи працювати для знайомого гравера.

Але хай не подумають читачі, ніби в цей проміжок часу, відданий усамітненню й роботі, я зовсім занедбав ту єдину, всепоглинаючу мету, з якою були пов'язані всі мої помисли і вчинки, описані на цих сторінках. Мали проминути місяці за місяцями, але влада цієї мети наді мною не могла ослабнути ні на мить. Але поки вона визрівала в часі, час давав мені змогу вжити застережних заходів, оддати борг вдячності й розв'язати одне загадкове питання.

Застережні заходи стосувалися, звісна річ, до графа. Вкрай необхідно було з'ясувати, чи збирається він лишатися в Англії, — іншими словами, чи буде він у межах досяжності для мене. З'ясувати це мені пощастило щонайпростішим чином. Адреса його дому в Сент-Джонз-Вуді була мені відома. Я довідався, хто працює агентом по найму будинків у цьому районі, пішов до того чоловіка й спитав, чи скоро здаватиметься в найми будинок номер п'ять на Форест-Роуд. Відповідь була заперечна. Мені сказали, що чужоземець, який винаймає цей дім, поновив договір іще на півроку й користуватиметься помешканням до кінця червня наступного року. А нині був лише початок грудня. Я пішов від агента заспокоєний — поки що я міг не боятися, що граф вислизне від мене.

Обов'язок і почуття вдячності привели мене знов до місіс Клементс. Адже я був пообіцяв їй вернутись і докладно розповісти про смерть і похорон Анни Катерік, чого не міг зробити при нашій першій зустрічі. Тепер обставини перемінились, уже ніщо не заважало мені втаємничити добру жінку в історію змови в тих межах, у яких це було необхідно зробити. Почуття щирої симпатії та вдячності до неї квапило мене виконати свою обіцянку, і я її виконав — якомога обережніше і м'якше. Немає потреби захаращувати ці сторінки подробицями тієї нашої розмови. Доречніше буде згадати, що сама зустріч із місіс Клементс нагадала мені знов про питання, яке ще належало розв'язати, — про питання, хто ж був батьком Анни Катерік.

Безліч дріб'язкових міркувань, що нічого не значили кожне окремо, але набували значущості, коли зібрати їх докупи, підказувала мені один несподіваний висновок, який необхідно було перевірити. Я дістав дозвіл від Меріан написати майорові Донторну у Варнек-Хол (де кілька років, ще до свого заміжжя, служила місіс Катерік). В листі від імені Меріан я просив його відповісти мені на деякі питання, пов'язані із справами й історією родини Ферлі, чим пояснюється і виправдовується клопіт, якого я йому завдаю. Пишучи листа, я аж ніяк не міг знати, чи живий іще майор Донторн, але про всяк випадок відіслав листа, сподіваючись, що майор живий-здоровий і захоче відповісти мені.

Через два дні я переконався, що майор іще живий-здоровий і готовий допомогти нам. Від нього надійшов лист.

Його відповіді пояснюють, які саме запитання я ставив йому в своєму листі. Ось які він повідомив важливі факти.

По-перше, «покійний сер Персіваль Глайд із Блеквотер-Парку» ніколи не бував у Варнек-Холі. Ні сам майор, ні будь-хто з його родини не були знайомі з тим джентльменом.

По-друге, «покійний містер Філіп Ферлі з Ліммеріджа» був замолоду близьким другом і частим гостем майора Донторна. Освіживши свою пам'ять при допомозі давніх листів та інших паперів, майор міг упевнено сказати, що містер Філіп Ферлі приїжджав погостювати у Варнек-Хол у серпні 1826 року й зостався там, щоб пополювати, ще на вересень і жовтень, а потім, якщо майор не помилявся, містер Ферлі поїхав у Шотландію. Аж через багато років він знов приїжджав у Варнек-Хол, але вже з дружиною, — вони побралися незадовго до того.

Самі собою ці факти не мали особливої цінності, та коли їх розглядати у зв'язку з іншими, відомими нам із Меріан, вони підводили до простого висновку, що його неможливо було відкинути.

Знаючи, що містер Філіп Ферлі гостював у Варнек-Холі восени 1826 року, а місіс Катерік у цей самий час була там служницею, ми знали також: перше — Анна народилася в червні 1827 року; друге — вона була разюче схожа на Лору; третє— сама Лора була викапаний портрет свого батька. Містер Філіп Ферлі був свого часу одним із найвродливіших чоловіків Англії. Вдачею зовсім не схожий на свого брата Фредеріка, він був розпещеним улюбленцем світського товариства, надто жінок. Безтурботний, легковажний, чарівливий, щедрий аж до марнотратства, він легко захоплювався, не дотримувався твердих принципів і не задумувався про моральні обов'язки у стосунках із жінками. Такі були достеменні факти. Така