I am not Russia: неполіткоректний антифеміністичний чоловічий роман - Антон Дмитрович Мухарський

— Нє буду я говоріть на етом хохляцком нарєчі-і-і-і, — затрусилася у Наташенькі нижня губа, — кромє того, дядєнька, я нєнастоящая дєвствєнніца, — із жахом покосилася на гігантський пеніс примата. — Вєдь я залєтєла єшьо в трінадцать лєт по пьяні в піонєрском лагєрє «Звьоздочка». Потом аборт і все дєла. Так мамка достала дєньгі, шоб мнє в Москвє сделалі операцію по восстановлєнію дєвствєнності, шоб я вишла замуж за Гамлета Ашотовіча, которий обєщал нас вивєзті во Францію.

Гамлет Ашотовіч вообщє живьот с мамкой, но женітся на мнє. Он хорошій чєловєк, богатий. Занімаєтся цвєтнимі мєталамі. Мамка набрехала ему, шо я дєвствєнніца, послєдніє дєньгі за операцію отдала.

— Ну ви там, в Луганскє, і чудіте, — гірко зітхнула мавпа. — А єщьо нєбось в храм ходіте, свєчкі ставітє...

— Ага, і кулічі на Пасху пєчьом...

— Всьо ясно с тобой, дєтка. Потому как ти кончєная русская, раз «кулічі» на Пасху пєчьош. Пусть ето всєм уроком будєт — нікогда нє імєйтє дєл с бабамі с Юго-Востока України, — звернувся до натовпу нечисті. — То невже хочете, щоб я дефлорував цю підробку?

— Нє-є-є-є-є-є, — озвався натовп. — Хочемо по-новому!

— Вам сподобалось, як було минулого разу?

— Та-а-а-а-к! На біс! На біс!

— Ну то хай буде по-новому. Фаготе, принеси нам щось цікавіше, — звернувся до чорного барана.

І знову закрутився вихор і понісся на північ, а через мить повернувся, розсипався і узріли всі в пащі в барана молодого прекрасного юнака, який тримав у руках золоту ліру. Їй-бо, я вчора бачив цього хлопця в пабі «Чортополох». Він наливав мені віскі, а сер Мак-Лох кликав його Доріаном.

— Заспівай нам! — наказав Primate.

Юнак тремтів, наче кролик, налаштовуючи свій тендітний інструмент, дуже схожий на логотип елю «Гіннес». Нарешті пальці його торкнулися струн і залунала над поляною пісня «Love shine a light», яка в наступному році виграє конкурс «Євробачення» в Ірландії.

Болотні вогні запрудили увесь довколишній простір, відьмаки прийнялися плескати в долоні й підспівувати. Галявина на якісь три з половиною хвилини перетворилася в дублінську концертну арену «Пойнт-депо».

Тільки-но пісня закінчилася, зала вибухнула оваціями, а мавпа, шаленіючи на своєму троні, завищала щосили:

— Лаштуйте негайно кін!

Проміж ніг у примата стовбурчився чорно-фіолетовий пеніс, збуджуючись від солодкоголосої ірландської попси.

Відьмаки почали кидатися одне на одного, вкладаючись штабелями. Відьми ж, затягнувши юнака на той кін, заходилися змащувати його тіло іскристими мазями.

Спершу Доріан пручався і стогнав, але поволі ті пручання кволіли й ось вже і він затремтів у шалі п’янкої пристрасті. Мавпа зіскочила з трону і, якось бочком, спираючись довгими кінцівками передніх лап об землю, рушила до поп-зірки, яка при її наближенні, прийняла недвозначну й хтиву позу.

— Закрийте нас, — наказав Primate лярвам хтивості.

Наче газовою тканиною прикрили вони содомітів від безсоромних поглядів відьмацької тусовки.

Спершу за пологом зчинилася метушня. Чулися придушені зойки та гарчання, які що далі ставали гучнішими. А потім з-за завіси долинув подвійний крик і в небо вдарили струмені фонтанів із золотих зірок, грошей, елітних автомобілів, мініатюрних будиночків, оскарівських статуеток, білих яхт і шикарних шуб.

Усі, хто зібрався на святі шоу-башу, повідкривали роти, порозчепірювали пальці, хапаючи земні блага, які дощем сипалися на них. Актори отримували нові ролі, режисери — гроші для постановки фільмів, політики — нові привілеї, бізнесмени — ринки збуту й безвідсоткові позики, продюсери — всесвітню шану та повні зали в кінотеатрах, манекенниці — подовження власної молодості, модельєри — нові ідеї для творчості, секретарки — нових босів, старі відьми — підвищення пенсій. Будь-яке матеріальне «хочу» відразу втілювалося в життя.

Коли ж золотий дощ поволі вщух, тонка завіса спала.

Поруч з Князем світу цього стояв той самий юнак, тільки вираз очей у нього змінився. Замість непевності і страху в них тепер жевріла зневага і хіть, а голову вінчала платинова корона, оплетена золотими нарцисами, між якими спалахувала неоновим вогником давньоєврейська літера «шин».

Третьою персоною до них приєдналася міс Космо, ставши по праву руку від мавпи. Була вдягнена в довгу сукню кольору електрик. Її зачіску вінчала діамантова діадема, в центрі якої дорогоцінним карбункулом переливалася та сама літера «шин».

І попливло в ночі потрійне WWW, обплутуючи своїми тенетами увесь світ. Пливло над Нью-Йорком і Бруклінським мостом. Над Парижем, Москвою, Пекіном і Токіо. І всіляка різномаста наволоч робила собі на пам’ять фото з трійцею, яка безроздільно володіла цим світом: приматом-мавпою, що живе в кожній людині, курвою-мамою — утіленням жіночої хтивості, зваби та підступу, та сином їхнім, поп-зіркою Доріаном, що в триєдинстві гріховної суті спокушали світ діловим напором, вічною молодістю та зірковим статусом.

І вклонялися їм телеканали і радіостанції, парламенти й асамблеї, великі світові корпорації і маленькі приватні фірми. Вклонялися чорти, відьмаки і відьмачки, тренери, психотерапевти і парапсихологи, досвідчені прем’єр-міністри і зовсім юні зірки талант-шоу разом зі своїми очманілими батьками. Вклонялися цілі країни і народи, співаючи оди зростанню матеріального добробуту і валовому внутрішньому доходу, індексу Доу-Джонса і стабільності всіх ключових світових валют разом з турецькою лірою, бразильським реалом та індійською рупією. І, здавалося, що не було на Землі сили, сильнішої за цю трійцю.

Дія третя

А потім розпочалась сатанинська трапеза. Старі відьми налаштували посеред галявини величезного чана, повного болотяної жижі, і розвели під ним вогонь.

Коли жижа забулькала, покидали туди мертвих жаб, сушені хвости ящірок, зміїні голови, живих павуків, свинячі екскременти. Додали трохи штучних ароматизаторів — і долинув до моїх ніздрів найбожественніший запах «МакДональдзу», через який я готовий був покинути свій прихисток і встати в чергу за улюбленим «Біг МакМеню», яке на тацях разом з «Кока-колою» та «МакФлурі» роздавали всім охочим спритні пацюки з «Eton high school».

Але на цей раз я сидів тихо, бо на власні очі бачив, з якої гидоти то все робилося.

Наситившись фастфудом, відьмацьке кодло знову повернуло свої писки убік мавпи.

— Помстіться за себе, або на вас чекає смерть! — гукнув Primate страшним голосом і, відригнувши спожите, виплюнув усе те на галявину.

Замість біг маків і пиріжків з вишнями полетіло в натовп чорне зерня, отруйні порошки, чарівні зілля, баночки з мазями, пляшечки та куманці з яскравими обгортками на