💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Олена
Учора у 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Анна
5 липня 2024 12:37
Джеймс Олiвер просто класний автор книг. І до речі, класний сайт. Молодці
Бродяги Пiвночi (збірник) - Джеймс Олiвер Кервуд
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Сучасна проза » Жінка у білому - Вилки Коллінз
Читаємо онлайн Жінка у білому - Вилки Коллінз
вона досі не зважилась цього зробити, боячись розголосу про їхнє перебування в селі, він заявив, що сам чудово лікує і піде з нею, якщо вона згодна, подивитись, чим можна запомогти Анні. Поставившись до нього як до довіреної людини леді Глайд і тому ні на хвилину не засумнівавшись у правдивості його слів, місіс Клементс із вдячністю прийняла його пропозицію полікувати Анну. Разом вони вирушили до Сандона.

Коли вони прийшли, Анна саме спала. Граф аж сахнувся, побачивши її, — певне, його вразила її схожість із леді Глайд. Бідолашна місіс Клементс подумала, що добрий пан розхвилювався, побачивши, яка Анна хвора. Він не дозволив будити її і задовольнився тим, що розпитав місіс Клементс про симптоми хвороби, подивився на недужу й легенько помацав пульс. У Сандоні, чималому селищі, була аптека, і граф пішов туди, щоб виписати рецепта і взяти ліки для Анни. Принісши ліки, він сказав місіс Клементс, що то дуже сильне покріплююче, яке дасть Анні сили підвестись і витримати стомливу поїздку до Лондона. Ліки треба було приймати в певні години того й наступного дня. На третій день вона, мовляв, почується настільки краще, що спроможна буде подорожувати. Він умовився з місіс Клементс, що зустріне їх на станції біля Блеквотеру й посадить на полудневий поїзд. Якщо ж вони не з'являться, він знатиме, що Анні стало гірше, і незагайно вирушить до будиночка край Сандона.

Склалось так, що обійшлося без цього клопоту.

Ліки просто дивовижно подіяли на Анну й дали чудові наслідки. Допомогло й запевнення місіс Клементс, що Анна скоро побачиться з леді Глайд у Лондоні. Не пробувши в Гемпшірі й тижня, в призначений день і час вони обидві приїхали на станцію. Граф уже чекав на них, розмовляючи з підстаркуватою дамою, — виявилось, що вона теж їде в Лондон. Він вельми люб'язно посадив їх у вагон і попросив місіс Клементс не забути надіслати свою адресу леді Глайд. Підстаркувата дама їхала в іншому купе, в дорозі вона не показувалася їм на очі, а як вона виходила на лондонському вокзалі — не помітили. Місіс Клементс винайняла пристойну кімнату в тихому кварталі й тоді, як умовились, надіслала леді Глайд свою адресу.

Минуло два тижні чи й більше, а від леді Глайд усе не було відповіді.

Коли це приїхала до них у кебі підстаркувата дама (та сама, котру вони бачили на станції) й сказала, що леді Глайд прибула в Лондон, зупинилася в готелі й послала її по місіс Клементс, бажаючи домовитися про своє майбутнє побачення з Анною. Місіс Клементс залюбки погодилась побачитися з леді Глайд, та й Анна благала її поїхати з дамою, тим більше, що все це не забере й півгодини. Місіс Клементс і підстаркувата дама (звісно, мадам Фоско) поїхали в кебі. Коли від'їхали далеченько, дама звеліла візникові зупинитись біля якоїсь крамниці й попросила місіс Клементс почекати кілька хвилин на неї, бо вона, мовляв, забула щось там купити. Дама пішла й не повернулась.

Почекавши трохи, місіс Клементс занепокоїлась і наказала візникові їхати назад до її дому. Коли вона повернулась, пробувши відсутня трохи більше півгодини, Анни вже не було.

З усіх мешканців будинку тільки служниця хоч щось могла їй пояснити. Вона відчинила двері хлопчикові-посланцеві, який приніс листа «для молодої жінки, що живе на другому поверсі». Саме там було помешкання місіс Клементс і Анни. Служниця віддала листа Анні в руки, зійшла вниз і через п'ять хвилин побачила, як Анна відчинила вхідні двері й вийшла на вулицю в капелюшку й шалі. Листа вона, либонь, прихопила з собою — його ніде в помешканні не було, тож неможливо було визначити, під яким фальшивим приводом її виманили з дому. Певне, то був переконливий привід, бо Анна нізащо сама, з власної волі, не вийшла б на вулицю в Лондоні. Коли б місіс Клементс не була в цьому так певна, ніщо б не змусило її покинути Анну саму в домі, бодай на такий короткий час.

Коли місіс Клементс трохи заспокоїлась і дала думкам лад, вона зразу ж, звісно, надумала попитати в божевільні, побоюючись, чи не запроторили її туди знову.

Знаючи адресу божевільні від самої Анни, наступного дня вона поїхала туди. Але там їй сказали (напевне, це було за день чи два до того, як у лікарні ув'язнили гадану Анну Катерік), що така вдруге до них не потрапляла. Тоді місіс Клементс написала місіс Катерік у Велмінгам, благаючи повідомити, чи та не чула, чи не бачила своєї дочки, й дістала негативну відповідь. Місіс Клементс тоді вже не знала, що й думати, кого питати чи що діяти взагалі. Від того дня і понині вона була в цілковитому невіданні: чому щезла Анна? Куди привела її доля?

VII

Всі ці відомості, що ними поділилася зі мною місіс Клементс, хоч я і не знав їх досі, мали тільки підготовчий характер.

Ясно було, що серію обманів, з допомогою яких Анну заманили в Лондон і розлучили з місіс Клементс, здійснило саме подружжя Фоско, і в майбутньому варто було подумати, чи не можна притягти за це графа з графинею до суду. Але моя теперішня мета вела мене в іншому напрямку. Я прийшов до місіс Клементс, щоб хоч трохи наблизитися до розкриття таємниці сера Персіваля. Поки що вона не сказала нічого такого, що могло б наблизити мене до цієї мети. Я відчував, що необхідно пробудити в ній спогади про минулі дні й події, про людей, яких витіснили з її пам'яті свіжі переживання. І коли я заговорив знову, то постарався спрямувати розмову в потрібне мені річище.

— Я дуже шкодую, що нічим не можу зарадити вашому горю, — почав я. — Можу тільки глибоко, від щирого серця поспівчувати вам. Навіть якби ви, місіс Клементс, були рідною матір'ю Анні, й то б навряд чи любили її дужче й чи пожертвували більше, ніж ви жертвували заради неї.

— В цьому немає великої моєї заслуги, сер, — простодушно мовила місіс Клементс. — Бідолашка й справді була мені мов рідна дитина. Я бавила її ще маленьку, сер, за ручку водила — в люди виводила. Ох, то був клопіт! Я б і не прикинулася так до неї, коли б не шила їй перших платтячок, не вчила її ходити. Я все казала, що її послав мені Бог на втіху за те, що не дав мені мати своїх дітей. А це вона пропала, і я тільки й згадую,

Відгуки про книгу Жінка у білому - Вилки Коллінз (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: