Твори в 4-х томах. Том 1 - Ернест Міллер Хемінгуей
«Нащо ж ти таке робив?» — питає панотець.
«Та не знаю», — каже Ольз.
— І часто таке було?»
— Та щоразу, як ішов у дровітню поночі.
— Це дуже погано, — каже йому панотець. — Ти любив свою дружину?
— Еге ж, любив, — каже Ольз. — Ще й як любив.
— Ви все зрозуміли? — спитав господар — Про його дружину все зрозуміли?
— Ну, я ж чув.
Будемо обідати? — спитав Джон,
— Замовляй, — сказав я. — Ви гадаєте, це правда? — спитав я господаря.
— Авжеж правда, — відказав він. — Тварюки вони, ці селяни.
— А куди він тепер подався?
— Пішов пити в інше місце, до «Лева».
— Він не схотів пити зі мною, — сказав гробар.
— Не схотів, бо він знає про його дружину, — пояснив господар.
— Слухай, — сказав Джон. — Ми будемо обідати?
— Аякже, — відповів я.
ГОНКА З ПЕРЕСЛІДУВАННЯМ
Вільям Кембл від самого Пітсбурга вів гонку, переслідуваний комедійною трупою. У велосипедних змаганнях учасники гонки з переслідуванням стартують через однакові проміжки часу і їдуть один за одним, ідуть дуже швидко, бо дистанція такої гонки звичайно невелика і, якщо хтось сповільнить швидкість, задній гонщик, що не знижує темпу, неминуче покриє відстань, яка розділяла їх на старті. Тільки-но котрогось учасника наздоженуть і випередять, він вибуває з гонки й повинен злізти з велосипеда та покинути трек. Якщо жоден гонщик не наздогнав іншого, перемогу здобуває той, хто виграв найбільшу відстань. У гонці з двома учасниками здебільшого один наздоганяє другого десь на протязі шістьох миль. Комедійна трупа наздогнала Вільяма Кембла аж у Канзас-Сіті.
Вільям Кембл сподівався, що зможе триматись трохи попереду комедійної трупи до самого тихоокеанського узбережжя. Поки він вів перед як оповісник тієї трупи, йому платили гроші. Коли комедійна трупа наздогнала його, він саме зліг у ліжко. Він лежав у ліжку й тоді, коли до його кімнати зайшов розпорядник трупи, а коли розпорядник пішов, він вирішив, що можна й далі лежати в ліжку. В Канзас-Сіті було дуже холодно, і він не квапився виходити надвір. Та й не сподобалось йому в Канзас-Сіті. Він простяг руку під ліжко, взяв пляшку і трохи ковтнув. Питво добре діяло йому на шлунок. А от містер Тернер, розпорядник комедійної трупи, коли був у нього, випити не схотів.
Вільям Кембл мав з містером Тернером досить дивну розмову. Містер Тернер постукав у двері. Кембл гукнув: «Прошу!» Коли містер Тернер зайшов до кімнати, він побачив на стільці одежу, розкриту валізу, пляшку поруч ліжка, а в ліжку — людину, що лежала, укрившися з головою.
— Містере Кембл, — покликав містер Тернер.
— Ви не можете мене звільнити, — обізвався Вільям Кембл з-під укривал. Під укривалами було тепло, біло й затишно. — Ви не можете мене звільнити тільки через те, що я зліз з велосипеда.
— Ви п'яний, — сказав містер Тернер.
— Авжеж, — відказав Кембл, говорячи в самісіньке простирало й відчуваючи губами тканину.
— Ви дурень, — сказав містер Тернер. Він погасив світло, лампочка горіла цілу ніч, а тепер була десята година ранку. — п'яний дурень. Коли ви сюди приїхали?
— Я приїхав сюди вчора ввечері,— відказав Вільям Кембл, говорячи в простирало. Він виявив, що говорити крізь простирало дуже приємно. — Ви розмовляли коли-небудь крізь простирало?
— Не вдавайте блазня. Це зовсім не смішно.
— Я не вдаю блазня. Я просто розмовляю крізь простирало.
— Атож, розмовляєте крізь простирало.
— Ви б уже йшли собі, містере Тернер, — сказав Кембл. — Я більше у вас не працюю.
— Ага, це ви все-таки знаєте.
— Я багато чого знаю, — сказав Вільям Кембл. Він трохи відгорнув простирало й подивився на містера Тернера. — Я знаю цілком досить, отож ладен навіть поглянути на вас. Хочете послухати, що я знаю?
— Ні.
— От і добре, — сказав Кембл. — Бо насправді я нічогісінько не знаю. То все просто балачки. — Він знову натяг простирало на обличчя. — Так мені тут гарно під простиралом, — мовив він.
Містер Тернер стояв біля ліжка. Він був підстаркуватий, лисий, з черевцем, і на нього чекало безліч справ.
— Ви б лишилися тут, у місті, Біллі, полікувалися б, — сказав він. — Я влаштую вас, коли, хочете.
— Я не хочу лікуватися, — відказав Кембл. — Я зовсім не хочу лікуватися. Я й так щасливий. Усе життя був щасливий.
— І давно вже ви отак?
— Оце запитаннячко! — Кембл дихнув крізь простирало.,
— Чи давно ви п'єте, Біллі?
— Хіба я не зробив, що належало?
— Та зробили. Я просто спитав, чи давно ви п'єте, Біллі.
— Не знаю. Але мій звір знову при мені.— Він торкнувся язиком простирала. — Ось уже цілий тиждень, як він при мені.
— Який там до лиха звір?
— А такий. Моє любе звіря. Щоразу, як я хильну, воно тікає за двері. Терпіти не може спиртного духу. От бідолаха. — Він ворушив язиком по простиралу. — Дуже миле звіря. Таке самісіньке, як завжди. — Кембл заплющив очі й глибоко зітхнув.
— Вам треба лікуватися, — сказав містер Тернер. — От хоч би за методом Кійлі. Він дає непогані наслідки.
— Кійлі?.. — перепитав Кембл. — Це десь недалеко від Лондона. — Він заплющував і розплющував очі, торкаючись віями простирала. — Я люблю простирала, ото й тільки, — мовив він.
Він подивився на містера Тернера. — Слухайте, ви гадаєте, що я п'яний?
— Ви справді п'яний.
— Зовсім ні.
— Ви допилися до білої гарячки.
— Ні.— Вільям Кембл обмотав голову простиралом. — Любе простиральце, — сказав він і легенько дихнув крізь нього. — Гарнюнє простиральце. Ти ж мене любиш, простиральце, га? І все це входить у плату за номер. Як ото в Японії… Ні,— сказав він. — Слухайте, Біллі, любий Пролазо Біллі, я маю для вас один сюрприз. Я не п'яний. Я наштриканий по самісіньке нікуди.
— Не може бути, — сказав містер Тернер.
— Ось погляньте. — Кембл закотив під простиралом рукав піжами й висунув назовні праву руку. — Погляньте сюди.
Усе передпліччя, від зап'ястка до ліктя, було в синюватих кружальцях з темними проколинами посередині. Ті кружальця майже зливались одне з одним.
— Це новий спосіб, — сказав Кембл. — А п'ю я тепер лише вряди-годи, щоб витурити за двері свого звіра.
— І від цього виліковують, — сказав Пролаза Біллі Тернер.
— Ні,— заперечив Кембл. — Ні від чого вони не виліковують.
— Не можна так занепадати духом, Біллі,— сказав Тернер. Він сів на ліжко.
— Обережно, тут моє простиральце, — попередив Кембл.
— У
