Комедії - Жан Батист Мольєр
Жеронт. На це були в мене причини: родинні обставини змусили мене приховувати мій другий шлюб… Але кого я бачу?
ЯВА 8
Аргант, Жеронт, Неріна, Сільвестр.
Жеронт. Ах, ти тут, Неріно?!
Неріна (падаючи навколішки перед Жеронтом). Ах, синьйоре Пандольфе…
Жеронт. Облиш це, зви мене Жеронтом. Вже немає тих причин, які змушували мене називатися в Таранто чужим ім’ям.
Неріна. Гаразд! Проте скільки воно завдало нам турбот і тривог, коли ми вас тут шукали!
Жеронт. Де ж моя дочка та її мати?
Неріна. Ваша дочка, пане, звідси недалечко, та раніше, ніж я приведу її, я хочу просити у вас пробачення: ми залишилися зовсім самотніми, і, не знаючи, де вас знайти, я видала її заміж…
Жеронт. Ти видала мою дочку заміж?
Неріна. Так, пане.
Жеронт. Але ж за кого?
Неріна. За одного юнака — його звуть Октавом, він син якогось синьйора Арганта.
Жеронт. О небо!
Аргант. Який збіг обставин!
Жеронт. Веди нас, веди нас мерщій до неї!
Неріна. Для цього вам треба тільки ввійти в цей будинок.
Жеронт. Іди вперед! Ходімо за мною, за мною, синьйоре Арганте!
Сільвестр (сам). От так несподіванка… зовсім неймовірна!..
ЯВА 9
Скапен, Сільвестр.
Скапен. Ну, Сільвестре, що поробляють наші панки?
Сільвестр. Я маю дві новини для тебе…. Перша: справа Октава цілком уладналася. Виявилося, що наша Гіацінта — дочка синьйора Жеронта, і випадок допоміг задумові мудрих батьків. Друга новина — це те, що обидва старі, особливо синьйор Жеронт, погрожують тобі страшною карою.
Скапен. Це ще нічого! Від таких погроз ніколи не було мені боляче… Це просто собі хмарки, що дуже високо пролітають над нашими головами…
Сільвестр. Гляди лиш! Сини легко можуть помиритися з батьками і коли б тобі часом у сильце не попасти…
Скапен. Не турбуйся, я доведу цю справу до кінця! Я зумію вгамувати їхній гнів і…
Сільвестр. Забирайся! Вони вже йдуть.
ЯВА 10
Жеронт, Аргант, Гіацінта, Зербінетта, Неріна, Сільвестр.
Жеронт. Підійди, донечко моя, підійди до мене! Моя радість була б ще більшою, коли б і твоя мати була разом з тобою.
Аргант. Ось, до речі, й Октав…
ЯВА 11
Аргант, Жеронт, Октав, Гіацінта, Зербінетта, Неріна, Сільвестр.
Аргант. Ідіть сюди, сину мій, ідіть порадійте разом з нами з вашого несподівано щасливого шлюбу. Небо…
Октав. Ні, тату! Всі ваші пропозиції щодо цього шлюбу будуть марні! Я повинен скинути перед вами маску. Адже вам сказали, що я вже одружений?
Аргант. Так. Але ж ти не знаєш…
Октав. Я знаю все, що мені треба знати.
Аргант. Я хочу сказати тобі, що дочка синьйора Жеронта…
Октав. Дочка синьйора Жеронта ніколи нічим не буде для мене!
Жеронт. Та вона ж…
Октав (до Жеронта). Ні, добродію, прошу мені пробачити — моє рішення незламне!
Сільвестр (до Октава). Ось послухайте…
Октав. Ні! Мовчи! Я нічого не хочу слухати!
Аргант (до Октава). Твоя дружина…
Октав. Ні, тату, кажу ж вам — я скоріше вмру, ніж покину мою любу Гіацінту! (Переходить через сцену і стає поруч Гіацінти). Робіть що хочете, але ось та, якій я на ціле життя присягнув на вірність! Я кохатиму її довіку, й іншої дружини мені не треба!
Аргант. Та її ж тобі й віддають! Що за чортяка! Якийсь скажений, завів своєї і нічого слухати не хоче!
Гіацінта (показуючи на Жеронта). Так, Октаве, це мій батько… Я його знайшла, і тепер усім нашим нещастям кінець!
Жеронт. Ходімо ж до мене! Там нам буде зручніше розмовляти.
Гіацінта (показуючи на Зербінетту). Ах, тату! Я вас дуже прошу, будьте ласкаві, не розлучайте мене з моєю милою подругою. Вона така хороша дівчина, що ви, напевно, полюбите її, коли познайомитеся з нею ближче.
Жеронт. Ти хочеш, щоб я прийняв до себе в дім цю особу, коханку твого брата, яка щойно наговорила мені просто в обличчя тисячі гидот про мене самого?!
Зербінетта. Я дуже вас прошу, добродію, вибачте мені… Я б ніколи так не говорила, коли б знала, що це ви… Я знала про вас тільки те, що чула від людей.
Жеронт. Як?.. Чула від людей?
Гіацінта. Тату, в почуттях мого, брата до неї немає нічого злочинного, я ручуся за її доброчесність!
Жеронт. Чудово! Ви ще, може, схочете, щоб я одружив із нею мого сина? Вона ж бозна-хто! Тиняється скрізь без діла!
ЯВА 12
Аргант, Жеронт, Леандр, Октав, Гіацінта, Зербінетта, Неріна, Сільвестр.
Леандр. Батьку мій, не журіться тим, що я покохав невідому вам дівчину без роду й достатків! Люди, в яких я її викупив, відкрили мені, що вона народилася тут, у цьому місті, і що батьки її — чесні люди; цигани вкрали її, коли їй було чотири роки… Ось вони дали мені цього браслета, який допоможе нам відшукати її рідних.
Аргант. Мій боже! Це ж моя дочка. Дивлюся на цей браслет і впевняюся, що це моя дочка, яку я втратив саме в такому віці.
Жеронт. Ваша дочка?
Аргант. Так, це вона! Дивлюся на її риси, і вони переконують мене в цьому.
Гіацінта. О небо! Які надзвичайні події!..
ЯВА 13
Аргант, Жеронт, Леандр, Октав, Гіацінта, Зербінетта, Неріна, Сільвестр, Карл.
Карл. Ах! Панове, який нещасливий випадок!
Жеронт. Що таке?
Карл. Бідолашний Скапен…
Жеронт. Це — мерзотник! Ось я звелю його негайно повісити!
Карл. Ах, пане, вам уже не доведеться турбуватися… Він проходив повз одну. будівлю, коли це летить згори величезний каменотесний молоток, пробиває бідоласі череп, та так, що видно мозок… Він помирає і просив принести його сюди, щоб сказати вам кілька слів перед смертю…
Аргант. Де ж він?
Карл. Ось його несуть…
ЯВА 14
Аргант, Жеронт, Леандр, Октав, Гіацінта, Зербінетта, Неріна, Скапен, Сільвестр, Карл.
Скапен (його несуть двоє носильників, голову йому перев'язано, наче в пораненого). Ай-ай!.. Панове, ви бачите мене… Ой! Ви бачите, в якому я жахливому стані… Ой!.. Але я не хочу вмерти без прощення від усіх, кого тільки я міг образити… Ох!.. Так, панове, раніш, ніж я зітхну востаннє, від усього серця благаю вас: пробачте мені все, що я вам заподіяв, а особливо прошу об цім синьйора Арганта і синьйора Жеронта… Ой!..
Аргант. Щодо мене, то я тобі прощаю. Бог з тобою, помирай спокійно!
Скапен (до Жеронта). Вас, синьйоре, я найбільше образив. Ті удари дрючком,
