Комедії - Жан Батист Мольєр

Жеронт. Добре, добре, я знаю, що мені робити.

Скапен. Ховайтеся!.. Ось уже з’явився один з тих розбишак, що вас шукають. (Міняючи свій голос). «Що таке! Невже ж мені не пощастить у колошкати цього Жеронта! Невже ж ніхто не змилується й не скаже мені, де він. (До Жеронта своїм звичайним голосом). Не ворушіться. «Ех, сто чортів! Я таки знайду його, хоч би він — і крізь землю провалився!..» (До Жеронта своїм звичайним голосом). Не показуйтесь! (Весь діалог веде на два голоси). «Ей, ти там з мішком!» Добродію? «Я дам тобі золотого, коли ти скажеш мені, де той Жеронт!» Ви шукаєте синьйора Жеронта? «Атож, — чорти б його забрали! — я його шукаю». А навіщо він вам, добродію? «Навіщо?» Так. «Мене кортить — сто чортів! — відлупцювати його так, щоб він сконав!..» О добродію! З такими особами, як синьйор Жеронт, так не поводяться, їх не можна бити. «Кого? Цього йолопа Жеронта, цього негідника? Цього нікчему?» Синьйор Жеронт, добродію, не йолоп, не негідник, не нікчема; і я б вас дуже просив не говорити про нього в такому тоні. «Як?! Ти насмілюєшся розмовляти зі мною так зухвало?!» Я повинен захистити чесну людину від образ. «Ей, слухай, чи ти часом не друг цьому Жеронтові?» Так, добродію, я йому друг. «Ага! Стонадцять чортів! То ти йому друг… Ну й на здоров’я!.. (Б'є дрючком по мішку). Ось маєш! На! Це тобі для нього!..» (Кричить, наче це його б'ють). Ай-ай-ай-ай, добродію! Ай-ай, добродію, годі, годі! Ай, вгамуйтеся! Ай-ай-ай! «Маєш! Передай йому це від мене! На все добре!» Ах, чорти б його забрали!.. Ото проклятий! Ой…

Жеронт (висовуючи голову з мішка). Ах, Скапене! Я більше не можу…

Скапен. Ой пане! Я весь розбитий! Плечі немов вогнем пече!..

Жеронт. Що таке?! Та він же весь час мене лупцював!

Скапен. Ой, що ви, пане! Все мені в спину попадав!..

Жеронт. Що ти верзеш! Я добре відчував удари, ще й зараз їх добре відчуваю!

Скапен. Та кажу ж вам, що ні; він тільки кінчиком дрючка зачіпав ваші плечі.

Жеронт. То тобі слід було далі відсунутися, щоб мені нічого не попадало.

Скапен (запихаючи йому голову назад у мішок). Стережіться! Ось другий — з лиця якийсь чужинець. (Міняючи знов голос і вимову). «Аж злість бере, цілий день бігав, бігав, як скажений, і ніде не міг знайти цього диявола Жеронта!..» Сховайтеся, та добре! «А скажіть, будь ласка, добродію, чи не знаєте ви часом, де цей Жеронт, якого я шукаю?» Ні, добродію, я зовсім не знаю, де Жеронт. «Та ви кажіть правду. Я нічого йому не зроблю. Я маю до нього невеличку справу: хочу тільки почастувати його спину дюжиною добрих стусанів та разів зо три — з чотири встромлю йому в груди цю шпагу». Запевняю вас, добродію, я не знаю, де він. «Мені здалося, наче в цьому мішку щось поворухнулося». Пробачте, добродію… «Ні, там, напевно, щось є». Та нічогісінько немає, добродію. «Мені дуже хочеться проколоти цей мішок шпагою». Ах, добродію, не раджу вам цього робити… «Ну, то покажіть мені, що там всередині». Не можу, добродію. «Чому не можеш?» А навіщо вам знати, що я несу? «А я хочу поглянути!» Нічого не побачите. «А що там за штука? Покажи!» Та там «тільки моя стара одежа… «Ну, показуй швидше, я тобі кажу!» Ні, цього не буде! «Не буде?» Ні! «А ось мій дрючечок попогуляє зараз по твоїй спині! Я тебе добре відлупцюю за це!» Плювати я хотів! «А-а! Ти ще й нахваляєшся?!» (Б’є дрючком по мішку і сам кричить, ні бито його б’ють). Ай-ай-ай! Ай, добродію, ай-ай-ай-ай! «До побачення! Це тобі, щоб ти навчився чемно розмовляти!» Ах! Щоб його чума задавила, того базіку! Ой!..

Жеронт (висовуючи голову з мішка). Ху!.. Так відшмагав, що далі й нікуди!

Скапен. Ху!.. Я вже, здається, мертвий!

Жеронт. Якого чорта він увесь час по моїй спині лупив!

Скапен (запихаючи йому голову назад у мішок). Ой стережіться! Ось наближається аж шість солдатів зразу! (Говорить на різні голоси): «Ходімо! Треба ж нарешті знайти цього Жеронта! Скрізь обшукаємо, ціле місто оббігаємо! Чорт його побери, хай ноги потім повідпадають! Жодного куточка не пропустимо! Скрізь побуваємо! Скрізь обдивимось, всіх розпитаємо! Куди ж його зараз іти? Ходімо в той бік! Ні, в цей! Ліворуч, ліворуч! Праворуч] Ні, ні! Авжеж, краще праворуч!» (До Жеронта своїм звичайним голосом). Сховайтеся добре! «Ага, хлопці, ось його слуга! Ану, шельмо, кажи, де твій хазяїн!» Ей, панове, не чіпайте мене! «Ну, ну, кажи ж, де він. Та кажи швидше, язика немає, чи що? Ну, чого мовчиш? Мерщій! Ну!» Е!.. Панове, заспокойтеся!

Жеронт непомітно висовує голову з мішка і бачить Скапенову витівку.

«Гляди, не допоможеш нам знайти твого пана, відчухраємо тебе так, що й не отямишся!» Я краще піду на муки, ніж викажу вам мого пана… «Ага, стусанів захотілося!» Робіть зі мною що хочете! «Ти хочеш, щоб тебе відшмагали?» Я ніколи не зраджу мого пана; «А-а! Тобі таки заманулося скуштувати? Ось маєш!.. На!..» Ой!..

В ту мить, коли Скапен замірився вдарити, Жеронт вилазить з мішка; Скапен тікає.

Жеронт (сам). Іч, паскуда! Іч, зрадник! Розбійник! То це так ти хотів мене замордувати?!

ЯВА 3

Зербінетта, Жеронт.

Зербінетта (сміється, не бачачи Жеронта). Ха— ха-ха! Ох, не можу!..

Жеронт (набік; не бачачи Зербінетти). Ну, присягаюся, ти мені добре за це заплатиш!

Зербінетта (не бачачи Жеронта). Ха-ха-ха-ха! Ну й оказія! От старий дурень!

Жеронт. Тут немає нічого смішного, і нічого вам реготати.

Зербінетта. Що? Що ви хочете сказати, добродію?

Жеронт. Я хочу сказати, що вам не слід сміятися з мене.

Зербінетта. З вас?

Жеронт. Так.

Зербінетта. Як!.. Та хто ж збирається з вас сміятися?

Жеронт. А чого ж ви прийшли сюди, та ще й регочете перед самісіньким моїм носом?

Зербінетта. Я зовсім не з вас сміюся… Мене розсмішила одна кумедна історія, яку мені щойно розказали. Не знаю, може, це через те, що я сама причетна: до тієї справи, тільки ніколи не доводилося мені чути чогось смішнішого за ту штуку, яку встругнув син, щоб видурити в свого батька гроші.

Жеронт. Син устругнув штуку, щоб видурити в свого батька гроші?

Зербінетта. Так. Якщо ви мене