Невинність в розплату - Кіра Шарм

Розділ 2

  - Можна подумати, ти сама залишилася спокійною. Не бреши, Алекса! Ми всі були від нього в шоці!

   - Це так...

   Задумливо обхоплює подушку, вмощуючись на ліжку.

   Нарешті стає серйозною. Для Алекси це прям як політ комети, так рідко буває.

   - Знаєш. Я ось думаю. Як це? Жити з таким чоловіком. Якщо чесно, з ним навіть в одному залі перебувати й то було важко. Ніби задихаєшся, - шепочу, розуміючи, що ніяк не можу уявити Алексу його дружиною. Ну от ніяк. Поруч вони якось не складаються.

   - Ну, люба! Це просто поки що. Перше знайомство! Офігенне враження! Ну, а по суті? Він просто чоловік! Такий самий, як інші! Ну? Лагідно. Оченятами постріляти. Плечиками повести. І весь страх, якого напустив, мине!

   - Ой, мені так не здається. Ти просто звикла до своїх хлопців, Алекс. А тут... Тут зовсім інша річ.

   - Ти просто занадто багато думаєш і зовсім не знаєш чоловіків, Марі! Розслабся! Все буде чудово! Впораюся і з цим ведмедем! Це в природі жінки! Буде їсти з моїх рук, якщо правильно себе повести! Не переживай! Я і тебе так навчу! Дуже скоро і ти зумієш вертіти мужиками, як захочеш! У цьому такий кайф, Марі! Навіть не уявляєш!

   - А взагалі, знаєш... Ти й так йому сподобалася. Без усього. Якби я тебе не знала, вирішила б, що маленька Марі захотіла забрати собі мого багатого нареченого!

   - Перестань, Алекс. Не говори дурниць, - жбурляю в неї подушкою.

   - Серйозно. Ти що? Не бачила? Та він на тебе тільки весь вечір і дивився! Так, що навіть у мене мурашки йшли по шкірі. Ти сподобалася йому, Марі. Зачепила.

   - Він просто знайомився, - знизую плечима, відчуваючи, як уся вкриваюся задушливою фарбою.

   Так. Його погляд знову згадується. Пробирає так, ніби зриває шкіру.

   - Як знаєш. А я... Знаєш, я була б рада, якби нас поміняли місцями!

   - Що? Як це? Поміняли? Ти про що?

   - Маріїііі, - зітхає, знову падаючи на ліжко. - Чорт! Це все так невчасно! Не хочу! Я не хочу за нього заміж! Не зараз! Сергій. Він... Розумієш... Він таааакий!

   - О, Боже.

   Навіть закриваю обличчя руками.

   - Алекса! Тільки не кажи, що ти таки закохалася в цього ненормального гонщика!

________________

Дорогі друзі!!! Прошу підтримати нову історію вашими лайками!!! Це неймовірно важливо для натхнення автора!!!

Також нагадую, додавайте книгу до своєї бібліотеки, тоді ви її не загубите, і будете бачити всі оновлення!

Люблю вас!

Як думаєте? Схожий наш Бадрид на того, хто буде їсти з чиїх рук: