Домовленість їхнього весілля підписана давно. Так давно, що я навіть не впевнена, що на моїй пам'яті він був хоч раз у нашому домі. Просто ми з дитинства знали, що Алекса просватана. І все. Ніколи навіть не бачили нареченого. Хіба що на фото. Але вони не передають і сотої частини того, яким він виявився в реальності.

Він надіслав своїх людей у наш дім.

З дорогими подарунками.

Прикрасами для мене, мами, і звісно ж, своєї нареченої. Такими, від яких ми тільки роти розкрили.

Батькові надіслав якусь божевільну колекцію зброї та ящик розкішного віскі.

Разом із запрошенням повечеряти в найрозкішнішому ресторані столиці. У якому, природно, під час вечері, не було нікого, крім нас.

Ми з Алексою нерозумно хихотіли, одягнувши свої найкращі вбрання, поки чекали на нареченого.

Але... Варто було йому з'явитися, як обидві завмерли. І нехай вона не каже, що я одна. Сама перетворилася на справжнісіньку статую і розкрила рота.

Величезний. Похмурий. Крижаний.

З важким чорним поглядом, що пропалює наскрізь.

Неймовірно красиве обличчя. Мужнє. Високе чоло, густе чорне волосся, тверде підборіддя. Ідеальне. Диявольське.

Його краса вдарила ніби хвилею. Жорстока. Холодна. Чужа.

Величезне тіло з м'язами, що перекочуються, змусило відскочити.

Хижак. Звір.

І нехай він посміхався і був гранично ввічливий.

Доглядав за мамою і кидав пронизливий погляд на Алексу, від якого серце починало битися десь у горлі.

Звір. Звір. Звір.

Стукало в мене у скронях.

Справжній диявол.

Лінива розслабленість хижака не сховала важкий лід в очах.

Натиск, з яким він дивився на кожного.

Усередині завмирало. Відчуття, що ось так само, посміхаючись одними ідеально окресленими губами, він здатен будь-якої миті рвонутися і просто розтерзати. Вигризти горло.

Від нього це виходило хвилями. Хвилями, які б'ють по самій шкірі. Відчуваються фізично. Відбиваються в животі ударами. Набатом.

Навіть Алекса, завжди жвава, і то притихла. Лише посміхалася і кивала здебільшого у відповідь. Здається, навіть не завжди розуміючи, про що він її питав.

Батько, великий, майже під два метри зростом чоловік поруч із Багіровим здавався і зовсім карликом. Ніби зіщулився. Став меншим у рази.

І справа тут зовсім не в зрості.

У тому, як цей чоловік уміє поневолювати все навколо. Однією своєю присутністю. Одним поглядом.

Але чомусь за весь вечір цих поглядів дісталося саме мені. Хоч я і намагалась залишатися найнепомітнішою.

‍‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‍

Сподобався роздiл?

Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно

$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });

Нема тексту? Правовласникам

Відгуки про книгу Невинність в розплату - Кіра Шарм (0)

Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua:

Колишня дружина Князя - Вікторія Фірс Господар міста - Крістіна Жиглата Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова Невинна для мажора - Ольга Суниця Принцеса мафії - Шанталь Бланкар