Ти нікому не розкажеш - Олекса Мун (Alexa Moon)

Аріс

— Чого ти у такому вигляді? — Карпо не церемонячись проштовхує молодшого брата всередину квартири та проходить до неї сам. Ніби це його власність.

Хоча чому «ніби»? Це і є його власність.

Коли рік тому він перевіз брата до себе, миттю постало питання житла. Карпо не хотів, щоб молодший братик жив під одним дахом разом з ним та Настею, тому купив йому цю перероблену трикімнатну квартиру, попри те, що сам жив на орендованій.

— Я взагалі то не один. Давай ми цю розмову відкладемо на потім?

Вперше Аріс хоче, щоб його брат зник. А краще взагалі не приходив. Йому абсолютно все одно хто там з'явився у місті, найбільше він боявся обірвати тонку нитку, що виникла між ним та Сонею.
Але Карп не збирався нікуди йти.

Роззувшись, хлопець прямував до холодильника.

— Я думаю, не варто нагадувати, що суд заборонив тобі наближатися до Карини?

— А якщо вона наблизиться до мене? — старі спогади, вкриті засохлою кіркою, починають свербіти. Наривати. Хочеться їх здерти та позбутися цього огидного відчуття. — Вона дурна! Гірше твоєї Насті, до речі!

— Не смій, — Карпо хапає з холодильника набір для майбутнього бутерброду та завмирає, так і не донісши це все до стільниці.

Увагу хлопця перехоплює чужий шум. Гуркіт, який пролунав за зачиненими дверима. Реакція Аріса насторожила ще більше. Брюнет несвідомо сіпнувся у бік дверей, наче щось приховував за нею.

Чорт! Софа! Ти не мусиш цього чути! Тому, що все не так, як може здатися.

— Хто там? — Карпо повільно опускає їжу на стіл. Без різких рухів. Знає, що досить найменшої іскри, щоб Аріс вибухнув. Його молодший брат не він. Аріс не підвладний контроль над емоціями.

— Тобі краще звалити, Карпе! Просто повір!

— Хто за дверима? Аристарх?

Аристарх…

Уздовж хребта пробігає холодок і хлопець смикається. Аріс ненавидить, як звучить його повне ім'я.

— Там точно не Карина! — робить крок назад, закриваючи собою двері.

— Твою матір, Аріс! Якого біса? Ти розумієш, що Влад тебе більше не відмаже? — чекаючи на вибух від брата, несподівано вибухає Карпо. Хлопцеві потрібно кілька секунд, щоб повернути рівновагу. Вдих. Вихід. — Я подивлюсь сам, гаразд? — вимовляє спокійніше. Проходить п'ятірнею по світлому волоссю і йде на брата. — Для самозаспокоєння, гаразд?

Іти далеко не довелося. Двері відчиняються і перед хлопцями з'являється скуйовджена білявка.

Це не Карина!

Її сорочка застебнута через ґудзик, бо багатьох просто немає. Вирвані «з м'ясом». Короткі шорти ледве прикривають стегна. З першого погляду, незнайомка схожа на повію. Але на щастя — повії не про Аріса.

— Софа зайди, будь ласка, назад! — натягнуто вимовляє брюнет та робить крок до неї.

— Не підходь до мене!

— Софа, ти не вийдеш у такому вигляді на вулицю!

— Тебе це не стосується, зрозумів? — коситься на Карпа. Намагається зрозуміти нормальний він чи ні? Варто чекати від нього небезпеки? Чи навпаки, можна попросити про допомогу?

Але Карпо нічого не робить. Стоїть на місці та просто спостерігає за картиною, що розгорнулася перед ним. Подумки радіючи, що це не Карина.

«Ця» — не схожа на стерву, від якої будь-якої секунди можна чекати біди.

— Не зрозумів.

Що далі?

Дівчина застигає від такого зухвальства і намагається підібрати слова, щоб гідно відповісти.
Аріс спеціально це робить. Провокує її, знаючи, що Соня не зможе стриматись та обов'язково відповість на провокацію.

Саме тоді він максимально наближається до неї. І, схопивши дівчину за талію, тягне назад у кімнату.
Грюкає дверима та підпирає їх своїм тілом.

— Переконався? — навалюється на дерев'яну перешкоду всім корпусом.

Софа не погоджується з таким рішенням, тому б'ється з того боку.

— Більше, ніж… — спокійно відповідає Карпо.

— А тепер розчинись у просторі! І навчися, нарешті, довіряти людям. Якщо Карина наблизиться до мене, я сам її здам ментам.

Карпо киває. Зрештою, він сприймає свою поразку. Хлопець даремно сумнівався у браті. Аріс куди сильніший, ніж здається. Чи справа в цьому дівчиську? Вона як вакуум поглинула його увагу, і він більше нічого і нікого не помічав навколо, коли вона з’явилася.

Здається, білявка міцно влаштувалась у його хворій голові. До чого це призведе – покаже час.
А поки що Карпо вирішує сам, особисто усунути проблему, на ім'я Каріна.

Не можна цій брюнетці зустрічатися з Арісом, вибухова хвиля від їхньої зустрічі, може покалічити безліч життів.

— Добре! — Карпо скидає долоні вгору. Здається. — Я був не правий. Розважайся! Тільки дивись — не загравайся. — Підходить до брата і плескає його по плечу. — Побачимося! Не забудь, наступних вихідних ми чекаємо тебе в гості. Настя приготує свій фірмовий пиріг із куркою.

Пиріг із куркою… Ідіотизм якийсь!

Як дико це звучить! Лише рік тому ця божевільна Настя давала неправдиві свідчення проти Карпа, щоб його посадили у в'язницю, а зараз вона готує для нього фірмовий пиріг і чекає в гості на Аріса.

Хлопцю це ніколи не зрозуміти. Та й не треба. Чужа родина – нескінченна прірва. Тому, Аріс мовчки киває та стежить, як брат прямує на вихід.

Брюнет чекає, поки зачиняються вхідні двері та тричі провертає ключ у замку. Маючи серйозний намір сьогодні більше нікого не впускати сюди. І, не випускати… якщо вийде.

Набравши повні груди повітря, зволікає. Кілька секунд готується до чергової битви. Видихає і входить до кімнати, де Софа ніяк не може знайти собі місця.

Дівчина ходить із кута в кут, нервово заламуючи пальці. Побачивши господаря квартири, Софія завмерла. Склала руки на груди, затуляючись.

— Не підходь! — з побоюванням дивиться в його бік.

Обдарувавши білявку пильним поглядом, Аріс зненацька розвертається і йде. Повертається через кілька хвилин, тримаючи в руках білу футболку.
Підходить впритул, заганяючи дівчисько в кут.

— Не торкайся мене! — крок назад. Упирається лопатками в стіну та уривчасто видихає.