Ти нікому не розкажеш - Олекса Мун (Alexa Moon)

Аріс

Він зараз зірветься. До бісів. На дно, де вони так солодко нашіптують йому покарати дурне дівчисько за її поведінку. Щоб назавжди відбити бажання до подібних витівок.

Навіщо вона вирядилася як повія? Хоче, щоб із нею так поводилися? Як із повією? Вона впевнена, що зможе це витримати?

Від зриву Аріса відокремлюють якісь кілька хвилин… секунд… ось-ось рвоне, і він покарає її прямо тут. У салоні власного авто.

Прив'язати її та замкнути якомога далі від сальних поглядів. Щоб сиділа під замком і чекала тільки на нього…
Але хлопець цього не хоче. Адже він намагається бути нормальним. Пригнічує справжні бажання. Але з кожним днем ​​стає лише гірше.

З першого дня, ще тоді на дні народження Тараса, коли він уперше побачив Соню, одержимість влізла в кожну клітинку його організму, а потім опанувала розум.

Тепер він не належить сам собі, тепер усі його думки сконцентровані на ній. У цьому світі більше немає нікого й нічого, а коли вона так близько, хочеться злетіти з котушок та з «м’ясом» висмикнути стоп-кран. Щоб більше ніколи не зупиняло... Щоб любити її до останніх днів.

Аріс думав, що любив. Це було давно. Мила дівчина, темне волосся, гарна фігурка, але це було ніщо в порівнянні з тим, що хлопець відчуває зараз.

Зараз він горить і з радістю згорить у цьому дикому вогні разом зі своєю Софою.

Софа…

Смакує мовою кожну букву. Його бавить, як вона сердиться, коли він називає її так. Хоча впевнений "на всі сто" — вона тече, чуючи як злітає з його губ ця версія її імені.

Зухвале дівчисько!

— Виходь!

Глушить мотор і похмурим поглядом окидає багатоповерхівку. Подумки прикидає, скільки сусідів їй вдасться розбудити своїм криком, якщо він насильно потягне Соню до своєї квартири.

— Не вийду! — хитає головою і втискається у протилежні двері. — Я не зрушу з місця, навіть не думай! Потрібно буде — просиджу тут усю ніч.

Це легко влаштувати. Але це не входило до його планів. Аріс сам ще не зрозумів, що входить у його плани, оскільки колообіг різних думок збиває з пантелику, але залишитися на всю ніч у машині — він не хотів.

— Ну, тоді доведеться вдатися до допомоги, — підіймає консоль і дістає звідти хустку і прозорий флакон, — думаю тобі це знайомо. Тільки пам’ятай, я не зможу втриматись і скористаюся твоїм несвідомим станом в особистих цілях.

Брехня. Така груба та дієва брехня.

Очі Софії спалахують жахом, і вона киває як заведена:

— Я вийду! Я сама вийду!

Аріс не в змозі стримати посмішку, знімає блокування дверей і тупо посміхається.

Опинившись у квартирі, хлопець більше не церемоняться. Підхопивши Софу під сідниці, несе до кімнати, яку заздалегідь обладнав для неї.

Нехай кричить і б'є двері скільки хоче, а йому потрібно трохи охолонути. Прийти в себе. Інакше бути біді.

Залишає Соню одну і зачиняє двері. Замикає дівчисько. Робить кілька кроків назад. Дивиться на єдину перешкоду, яка поділяє їх та повільно, глибоко дихає.

Заспокоїтись!

Наказує собі та, залишивши ключ на стільниці, йде до ванної.

Холодна вода швидко остудить запал. А якщо ні? Що тоді?

Швидко скинувши з себе одяг, хлопець підвівся під крижані струмені, упершись обома руками в кахельну стіну, заплющив очі. Вдихає прохолодне повітря від крапель, що розліталися. По шкірі проносяться мурашки, але це не допомагає. Дратує ще сильніше.

Розплющує очі та дивиться на налитий орган. Проводить рукою по збудженому стовбуру і шипить крізь зуби від болю, що тягне в паху.

Дідько! 

Не буде він займатися самозадоволенням, коли за стіною та, хто може допомогти йому в цьому?

Тисне на змішувач і тягнеться за рушником.

Приїхали. Кінцева. Вона догралася!

Абияк обтирає напружене тіло і натягує спортивні штани.

Затримка в одну викурену цигарку і, ось, він стоїть перед дверима, де замкнув Соню.

Підозріла тиша

Відчинивши двері, Аріс одразу бачить Софію. У блакитних очах палахкотить вогонь. Вона рішуче налаштована. Ще більшу рішучість їй надає настільна лампа, яку стягнувши зі столу, вона вирішила використовувати для оборони.

Посмішка сама собою розповзається на губах хлопця.

— На твоєму місці, — Аріс підтискає губи, стримуючи сміх. Це має дуже смішний вигляд.

— На твоєму місці, — повторює його слова, — я не наближалася б! — для переконливості трясе лампою.

Наївна… думає, я боюся отримати по голові?

Два кроки та Аріс біля неї. Ривок і лампа летить назад, зустрічаючи з дерев'яною підлогою. Розбивається.

— Софа… — застережливо хитає головою. — Будь гарною дівчинкою!

Аріс швидко реагує, коли дівчисько починає бігти.

Перехопивши її за талію, валить на ліжко, притискаючи своїм тілом. Відчуває, як Соня важко дихає під ним і пальці самі тягнуться до її сорочки.

Він хоче бачити, як здіймаються її груди, а соски твердіють від потемнілого погляду.

Хапає за сорочку і смикає у різні боки. Дивиться на неї, оцінюючи ситуацію. Погляд приголомшений, але там ні краплі страху.

— Це теж не гарно? — Соня кидає із викликом слова, які нещодавно озвучував він.

Моя дівчинка!

— Оце гарно! — дивиться на мереживо бюстгальтера і веде долонями вниз, насолоджуючись, як бліда шкіра покривається гострими мурашками від його дотиків. — А ось це, так — не гарно! — розстібає потворно-короткі шорти, стягуючи їх разом з огидними колготками.