Планета Pixar - Лоуренс Леві

Але в другій половині 2005 року акціям стало все складніше влазити у своє трико супергероя[55].

Піксарівські акції і справді мали зоряний шлях. Протягом попередніх п’яти років вартість Pixar піднялася від 1,5 міль-ярда через позначку в 3 мільярди до майже 6 мільярдів доларів. Стіву й далі належала більшість акцій, і тепер він із мільярдера перетворився на мультимільярдера. Ще важливішим був той факт, що розгонистий рух піксарівських акцій збігався з безпрецедентним злетом фільмів студії Pixar. Серед п’яти оригінальних фільмів, знятих на виконання нової угоди з Disney, були «Пригоди Фліка», «Корпорація монстрів», «У пошуках Немо», «Суперсімейка» і «Тачки»[56] — вихід останнього мультфільму був запланований уже скоро. «Історія іграшок 2», зрештою, теж була випущена як повнометражний фільм для прокату в кінотеатрах, але це був сиквел, а отже, він не зараховувався до переліку п’яти оригінальних стрічок, згідно з умовами угоди. Усі разом ці мультфільми показали середні домашні касові збори в понад 250 мільйонів доларів. А ще вони завоювали низку нагород.

Мультфільм «Пригоди Фліка» отримав премію «Греммі» в категорії «Найкраща інструментальна композиція». Стрічка «Історія іграшок 2» була удостоєна «Золотого глобуса» як найкращий фільм (комедія або мюзикл) і «Греммі» — за найкращу пісню, написану для кіно. «Корпорація монстрів» була номінована на чотири «Оскари», виграла нагороду Американської кіноакадемії та «Греммі» — за найкращу пісню. Стрічка «У пошуках Немо» отримала статуетку від Американської кіноакадемії як найкращий анімаційний повнометражний фільм. Мультфільм «Суперсімейка» був номінований на чотири «Оскари» й отримав два з них — у категоріях «Найкращий анімаційний повнометражний фільм» та «Найкращий звуковий монтаж». Якби десять років тому я сказав фахівцям із Волл-Стріт, що піксарівські фільми покажуть такий результат — як у касових зборах, так і у визнанні й пошануванні — впевнений, став би загальним посміховиськом.

Я відмовився від щоденної роботи в Pixar на посаді фінансового директора у квітні 1999 року. Натомість пішов у тривалу відпустку, щоб узятися за розвиток кількох особистих зацікавлень, які, зрештою, привели мене до нового захопливого напрямку в житті. Водночас Стів запросив мене приєднатися до піксарівської ради директорів. Моє завдання як директора було наглядати за компанією у стратегічних питаннях — так само, як я це робив завжди. Співзвучно з думкою, висловленою в колонці в USA Today, незважаючи на безпрецедентний успіх Pixar, у 2005 році я знову відчув, що непокоюся.

Закони фізики стверджують, що ми не можемо рухатися в певному напрямку вічно. Раніше чи пізніше, проте щось нас таки уповільнить. У чому б не крилася причина — в акціях, цінах на житло, економіці чи загалом у розвитку цивілізації — проте навіть найбільші підйоми, зрештою, припиняються. Ми зводимо замки, храми, пам’ятники з вірою в те, що вони стоятимуть вічно. Наше сприйняття надійності часто виявляється хибним — його ставить під сумнів зрушення, яке складно передбачити. Інколи нам вдається помітити, як надходить хвиля змін. Але значно частіше вона нас накриває цілком несподівано. Мені здавалося, що до Pixar наближається саме така хвиля.

Коли через зростання бізнесу ціна на акції компанії невпинно йде вгору, перший же знак уповільнення росту може створити неймовірний спадний тиск на вартість цінних паперів. Два останні піксарівські фільми, «Суперсімейка» (реліз відбувся наприкінці 2004 року) й «У пошуках Немо» (випущений улітку 2003 року), були найпотужнішими фільмами студії на той момент. «У пошуках Немо» зібрав майже один мільярд виторгу в усьому світі. Мультфільми досягнули успіху такої запаморочливої висоти, що я боявся: найменший натяк на сповільнення миттю спричинить стрімке падіння піксарівських акцій.

Як писали в статті USA Today, таке вже трапилося після новин, що продажі DVD можуть уповільнитися. Акції відновилися в ціні, але випадок яскраво свідчив, що ми рухаємось у розрідженій атмосфері, й ще більшої напруги додавала залежність студії від подальшого випуску блокбастерів. Одна невелика помилка — й нас підстерігала небезпека падіння з неймовірної висоти. Вона завдала би шкоди не лише акціонерам Pixar, а й самій компанії. Вимоги акціонерів щось змінити могли створити шалений тиск на корпорацію. Значно краще було лишатися на вершині.

Рішення існувало: ми мусили відшукати способи зменшити ризики того, що невелике розчарування може спричинити обвал акцій. Шляхів було два. Один полягав у тому, щоби скористатися високою вартістю Pixar для придбання інших компаній. Ефект від покупки полягав у розширенні сфери діяльності, виходу за межі мультиплікації, щоб у разі, якщо анімаційний бізнес піде на спад, вплив падіння на компанію не був настільки руйнівним. Пошук додаткових видів діяльності обрав за стратегію і Волт Дісней багато років тому.

Інший спосіб мінімізації ризику полягав у пошуку покупця на Pixar. Якби нашу студію придбав великий корпоративний конгломерат, акціонери замінили би свої піксарівські акції за їхньою поточною високою вартістю на цінні папери більшої корпорації, котра надала б упевненість у значно більшій диверсифікації. Роками ми зі Стівом час від часу розмовляли про те, що в кінцевому підсумку Disney може придбати Pixar, але насправді не сприймали цю перспективу серйозно.

До жовтня 2005 року я переконався, що Pixarмусить бодай розвідати один із цих двох напрямків. Фінансовий тиск, що вимагав випускати один блокбастер слідом за іншим, був гігантським, і, здавалося, невдовзі Pixar гучно лусне, мов повітряна кулька. Якось на вихідних під час прогулянки зі Стівом я порушив це питання.

— Хочу поговорити про ціну акцій Pixar, — промовив я.

— Що саме ти маєш на увазі? — запитав Стів.

— Думаю, що Pixar опинилася на роздоріжжі,— пояснив я. — Її вартість зависока, щоб утриматися непорушно. Якщо ми припустимося помилки, бодай найменшого огріху, ринкова вартість Pixar зменшиться наполовину так стрімко, що й оком не змигнеш, і половина твого багатства зникне разом із нею, — я зробив паузу й додав: — Ми підлетіли надто близько до сонця. Ми насолоджувалися неймовірним забігом, — вів я далі, — десять років поспіль один блокбастер виходив слідом за іншим. От що я думаю. Або настав час для Pixar скористатися зі своєї захмарної вартості, щоб розвинути інші напрямки бізнесу, за прикладом Disney, або…

— Або ж ми продамо компанію Disney, — закінчив замість мене Стів.

— Так, або ж ми продамо компанію Disney чи будь-кому іншому, хто буде здатен запропонувати такі ж можливості для розширення сфери діяльності й