Війна у натовпі - Дмитро Олександрович Корчинський
Іноді до мене приходили поговорити міліціонери. Крім усього іншого, вони розповідали про те, як поводило себе в цих самих камерах "Біле братство". Вони були по-справжньому буйні. Відмовлялися приймати будь-що від охорони. Забарикадували двері камер зсередини, вживали тільки власну сечу. Жодного кроку ніхто з них не зробив самостійно, в інші камери та на допити їх доводилося носити. Я був у захваті.
В цей час лікарі однієї з найбільших київських лікарень взяли шефство над ув'язненими унсовцями. Декого їм вдалося висмикнути в лікарню. Почувши, що заарештували мене, вони почали вимагати мого обстеження. Вигадали мені якийсь діагноз і відвезли до лікарні. Начальство з полегшенням мене відпустило.
Наступного дня я вже був вдома. Акція тривала ще трохи, але під кінець третього тижня вона перестала викликати зацікавлення преси, тому я вирішив припинити її. Надалі ми існували в напівлегальному стані.
Надійшов час систематизувати пропаганду. Я вважав за можливе замінити програму на стиль, але книжники і фарисеї весь час закидали мені невизначеність економічної доктрини УНСО. Необхідно було заткнути їм пельку. За розробку економічної програми взялися Володимир Солопенко, який нещодавно повернувся з Далекого Сходу, і доволі колоритна особистість — удольф Машура. Невдовзі після опублікування їхнього твору обидва трагічно загинули. Це був знак долі. Якщо ми хочемо перемогти, спочатку потрібно домогтися перемоги нашої термінології, наших понять, нашого світогляду. Ситуація ніколи не повинна описуватися економічними категоріями.
Революція починається з революції назв. Якщо хочеш зламати явище, мусиш назвати його по-іншому. Не можна сформулювати задачу революції, користуючись контрреволюційними категоріями. Хочеш грабувати, не користуйся ментовскими "поняттями". Хочеш впровадити вегетаріанство, не користуйся поняттями віденської кухні. Не "обідати шніцелем", а поїдати "расчлєньонниє трупи животних".
Солопенко розбився на машині. Рудольфа Машуру розстріляли з пістолета-кулемета. У його тілі знайшли 19 куль, помер ще до того, як впав. Він був найкращим в Україні фахівцем з питань, що стосувалися цінних паперів, утримуючи в голові тисячі законів, постанов, директив, правил, прецедентів, і оперував усім цим як митець.
Він взяв в оренду землю в районі Микільскої слобідки і під сумнівні будівельні проекти випустив якісь хитрі акції на 170 мільйонів доларів. Крутив цими акціями, як циган сонцем, заповнював ними статутні фонди банків, міняв на векселі, давав під заставу, сплачував борги. Коротше кажучи, людина надрукувала собі 170 мільйонів грошей. Він готував другу емісію на 250 мільйонів доларів, коли його вбили. Він підтримував стосунки з усіма київськими бандитами. По-моєму, багатьох обдурював, хоча трьом з них платив по 5000 доларів на місяць. Всі воші кинулися ділити його спадщину, але нічого не знайшли. Багатство — це не кілограми, це ситуація, яку багатій особливим чином створює навколо себе.
Машура був схожий на Світовий банк. Його операції мали таку ж природу. Найбільші у світі прибутки беруться з повітря. Банки заощаджують і обертають порожнечу. Виробництво порожнечі не менш необхідне світовому господарству, аніж виробництво енергоносіїв.
Тим часом в Україні нас брала за горло гнітюча стабільність. Ми відчували себе, немов німці після Вестфальського миру. Десь буяло життя, десь вожді і герої творили історію, десь зброя звикала до людей, а у нас була стабільність — ертвеччина. Натомість більш сприятлива ситуація складалась в Бєларусі. Там Лукашенко потроху впроваджував диктатуру. А де є диктатура, там актуалізується революція.
На десяту річницю чорнобильського вибуху опозиція в Мінську готувала масові заходи. Я вирішив, що ми могли б їх радикалізувати. Бєларуси були готові страждати за ідею, необхідно було їх навчити вбивати за ідею.
Я відправив до Мінська кілька груп (кілька десятків чоловік). Вони добиралися різними шляхами, єдині слова, які я казав їм на прощання, — "провокація, репресія, революція". Одну з груп зупинили в невеличкому бєларуському містечку й, протримавши півтори доби, депортували. Всі інші добралися до місця призначення, де організували сутички з ОМОНом, перевернули дві міліцейські машини, зуміли перетворити сіромашну демонстрацію на передмову громадянської війни. На жаль, продовження не відбулося. Життя переповнене передмовами й предтечами. Нема до чого писати післямови, нема кому воскресати.
Більшості наших пощастило вислизнути з Мінська, проте сімох вмовили і звинуватили в організації масових беспорядків.
Ми намагалися підняти хвилю обурення в Україні, активізувати пресу та уряд. Все невдало. Даючи в ті дні прес-конференцію, я говорив: "Нація не визначається кордонами, не визначається мовою, не визначається політичними інститутами, вона визначається лише національною солідарністю. Нація — як людина, котра може бути якою завгодно розумною і розвиненою, проте якщо вона позбавлена простих інстинктів задовольняти голод, тамувати спрагу, реагувати на крик "Наших б'ють!" — вона загине".
Ми продовжували провокації в Бєларусі. Нашим завданням було вселити в головах молоді ідею про необхідність терору. З цією метою масово засилали до Мінська й інших міст інструктивні та пропагандистські матеріали.
Ми знайшли у Львові комерційну радіостанцію, яка виходила на середніх хвилях і від безгрошів'я дихала на ладан. За кілька сот доларів домовились про трансляцію щоденної годинної передачі для Бєларусі. В радіопередачах широко використовувалися культурологічні асоціації.
ПРО РОЗГОРТАННЯ НАРОДНОЇ ВІЙНИ
1) Завдання окупаційних властей Бєларусі є не припустити перетворення політичної ситуації на воєнну. Ми ставимо перед собою протилежну задачу. Через повстання, до перемоги війни! Ніякої стратегії, жодної тактики, жодних балачок щодо програмних питань. Слова роз'єднують — дія об'єднує. Ворог наступає — ми відступаємо, ворог завагався — ми бенетежимо, ворог зупинився — ми б'ємо, ворог наступає — ми наступаємо!
2) Бойові дії в Чечні виявили непридатність найманих формувань, всіляких ОМОНІів, СОБРів, Титанів, Вітязів, Беркутів (та інших "півнів"), які зіштовхнувшись з опором, біжать, кидаючи навіть своїх поранених. Як німецькі кати і поліцаї, нові окупанти воюють тільки з цивільним населенням. Тому, загрози ОМОНом нехай заб'ють собі в гузниці!
Цитувати цю відозву далі — заважає можливий конфлікт з Карним кодексом.
Ми встигли вийти в ефір кілька разів, після чого на радіостанцію наїхало СБУ і всіх досмерті залякало. На цьому наша радіовійна завершилась. Наша діяльність таки дратувала бєларуський апарат гноблення. Одній зв'язаній з нами дівчині Мінська прокуратура висунула звинувачення: "шпіонаж на користь УНСО". Це тішило нашу пиху. Я заважаю, значить,
