Планета Pixar - Лоуренс Леві

— А звідки їм знати, — дзвінко сказала Гілларі, — може, Джейсон озвучував персонажа в мультику. Чому б нам не йти позад нього, наче ми його супроводжуємо?

Джейсону пропозиція сподобалася. Сара захихотіла. Наш автомобіль під’їхав до зупинки.

— Почалося, — сказав Джейсон і нагадав нам: — Ніхто не спіткніться.

Із цим застереженням ми вибралися з авто і, насолоджуючись кожним моментом, пройшлися червоною доріжкою. Не встигли спохопитися, як уже й сиділи на своїх місцях, спостерігаючи за тим, як заповнюється кінотеатр.

— Дивіться, це Том Генкс, — схвильовано повідомила Гілларі.

І справді, ми наживо побачили Генкса — він заходив до кінотеатру. Його зіркова слава в цей момент була найяскравішою, підкріпленою хітом цього літа — фільмом «Аполлон-13». Ми побачили багатьох «голосів» мультфільму, коли вони заходили до зали: Тіма Аллена, Воллі Шона, Джона Ратценберґера. Був навіть Майкл Айзнер, генеральний директор Disney. Його присутність ми сприйняли як особливий комплімент для Pixar, беручи до уваги, на скільки діснеївських прем’єр його запрошують. І, звісно ж, прийшли Джон Лассетер, Ед Кетмелл та інші ключові співробітники Pixar. Вони всі були разом із родинами, адже Disney зробила прем’єру справжньою сімейною подією.

Бракувало тільки Стіва. Він не був великим прихильником ідеї про Дім розваг біля El Capitan, казав, що це купа грошей, витрачених на жменьку людей. Стів хотів провести прем’єру в Кремнієвій долині — там, де була створена «Історія іграшок». Для цього він орендував окремий кінозал у Сан-Франциско на наступний вечір.

Згодом кінотеатр заповнився, погасили світло, у залі запанувала тиша. У передчутті чогось великого ми приготувалися дивитись, як на екрані оживе перший у світі мульт-фільм, повністю занімований на комп’ютері. І він ожив!

Не знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, що перед нами не просто фільм, а дещо більше — тут творилася історія кіно. Я вже бачив чимало фрагментів у розкадровці, чорнову анімацію, кадри без освітлення… Але подивитися остаточну версію, з піснями, саундтреком, глибиною кольору — це було приголомшливо! Я ще не бачив раніше кінцевої анімації моторошних іграшкових мутантів у Сідовому будинку й відчув, що аж затамував подих, коли Базз і Вуді зрозуміли, що ці потворні створіння просто хочуть їм допомогти. І ще більше мені сподобався фрагмент, коли скалічені іграшки допомогли головним героям утекти із Сідового будинку. Я дуже зрадів, коли побачив сцену на вулиці, де Вуді й Базз полетіли на ракеті, це для мене був не лише чудовий момент фільму, а й демонстрація технічних досягнень, які ще кілька місяців тому здавалися неможливими.

Коли мультфільм добіг кінця, кінотеатр наповнився оплесками й схвальними вигуками, що тривали аж до завершення титрів. Потім увімкнули світло, і зала захоплено загуділа.

— Це було чудово! — заявив Джейсон. — Кінцівка суперська!

— 3D-графіка у фільмі просто фантастична! — додала Гілларі. — Дивитися — справжнє задоволення.

— Я бачив уже стільки фрагментів, — сказав я, — але переглянути мультфільм від початку до кінця — це щось дивовижне. Я весь час думав: «Як вони це зробили?» — хоча на власні очі бачив, як саме робили мультик.

— Саро, яка твоя улюблена частина? — запитав Джейсон.

— Мені подобається, коли Вуді каже Скетчу малювати, — сказала Сара, — і коли Базз літає по кімнаті.

— А знаєте, яка моя найулюбленіша частина? — втрутилась Гілларі.

— Яка? — запитав Джейсон.

— Та, де в титрах показують ім’я Дженни у списку «Виробничі малюки».

Звісно. Гілларі не забуде про це ніколи.

Після фільму ми попрямували просто до Дому розваг — триповерхового павільйону з розвагами для дітей у стилі «Історії іграшок». Там ми провели дві наступні години: досліджували кімнату армії зелених солдатиків зі смугою перешкод, що містила штучні озера й мости, дивилися на живий гурт у стилі вестерну на Зборах Вуді, пройшли галереєю лазерних боїв у Галактиці Базза й були вражені вибором швидкої їжі у Pizza Planet Café, де подавали, наприклад, страву «Рідкий прибульський слиз», хоча і крім того ласощів було вдосталь.

Але застрягли ми в ігровій кімнаті пана Картоплини. Це було феєричне місце для творчості й малювання, і Сара, загравшись із малюванням і мозаїкою, не хотіла нікуди більше йти — тільки зостатися тут. Лише коли почулися звуки оплесків та вітальні вигуки, ми, зрештою, вийшли. Усі службовці Дому розваг вишикувалися в холі, що вів до виходу, і аплодували, доки ми проходили повз них. Правда, у Сари відчуття все ж було таке, наче нас випровадили. Після цього ми пройшли до автомобіля, який нас чекав, і вирушили додому. Приїхали страшенно втомлені, але в піднесеному настрої. Ми стали частиною голлівудської події. Навряд чи Джейсон чи Сара могли після цього зрозуміти, чому я взагалі вагався, чи йти на роботу в Pixar.

Залишивши бурхливу прем’єру «Історії іграшок» позаду, ми врешті підійшли до найвирішальніших двох тижнів.

17

PIXR

— Можна, я заїду до тебе по дорозі додому? — запитав я Стіва по телефону, коли виїжджав із офісу Pixar через два дні після прем’єри.

Був вівторок, 22 листопада — до офіційного релізу «Історії іграшок» залишався один день. І була одна тема, яка потребувала особистого обговорення.

— Звісно, заїжджай.

Коли я проходив крізь ворота, прямуючи до Стівового будинку, то відчував, як по спині бігають мурашки. Тіло вкрилося «гусячою шкірою».

— Мені сьогодні дзвонили з Robertson Stephens, — почав я.

Стів із тривогою очікував на результати виїзної презентації.

— Нам це вдалося, Стіве, — стиха промовив я. — Вдалося, — голос набирав сили. — Інвестори зацікавилися. Попит на акції перевищив очікування. Robertson Stephens готові діяти. Вони хочуть призначити первинну публічну пропозицію Pixar на кінець наступного тижня.

— Будуть якісь пропозиції щодо ціни? — запитав Стів.

— Точних рекомендацій немає. Але Robertson Stephens думає, у нас гарні шанси на те, що IPO пройде з ціною вищою за діапазон від дванадцяти до чотирнадцяти доларів, значно вищою. Цікавість дуже значна.

— Ого, — відповів Стів, і на його обличчі з’явилася усмішка. — Фантастично!

— Просто чудово, — погодився я. — Інвесторам припала до душі наша історія. Вони розуміють, що в нас попереду ще багато роботи, і це будуть довгострокові інвестиції. Але вони вірять у Pixar. Вони впевнені, що в нас усе вдасться. І хочуть приєднатися.

— Прекрасно, — сказав Стів, уважно слухаючи сказане. — Справді, це прекрасно.

Остаточну ціну для IPO не визначать раніше, ніж за день чи два