Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук
Після сказаного вже не буде сумнівів щодо єдності викладеної Дм. Донцовим 1926 р. в праці "Націоналізм" доктрини українського націоналізму і прийнятої ОУН ідеології. Це, як, може, дехто пригадує у Володимира Маяковського: Говоримо - Ленін, а на думці - Партія; Говоримо - Партія, а на думці - Ленін. Отже - говоримо український націоналізм Дм. Донцова, а на думці - ідеологія ОУН. Різниця тільки в тому, що Дмитро Донцов ніколи не був членом ОУН, зате був він духовним батьком цієї організації.
І як після цього проф. Тарас Гунчак та іже з ним має моральну відвагу говорити сьогодні, що він не погоджується з Дм. Донцовим, що ОУН - це демократія, гуманність? Справді треба не мати крихти сорому, щоб таке заявляти.
А Валентин Мороз, завідуючий кафедрою історії України Поліграфічного інституту у Львові, ярий націоналіст, в інтерв'ю 14.11.1992 р. для української телепрограми канал 47 в Торонто заявляє: Є різні націоналізми - націоналізм демократичний, авторитарний, комуністичний. І годі зрозуміти - чи це абсолютне дилетантство неначе й професора, а чи примітивна пропаганда, розрахована на примітивну авдиторію? Валентин Мороз, колишній дисидент, неначе не розуміє, що є один український націоналізм: інтегральний, донцовський. Про це він міг би переконатися, читаючи "Енциклопедію українознавства". І немає, не було націоналізму комуністичного, хоч і був "націонал-комунізм", якого представником був Микола Хвильовий і Микола Скрипник. Тут "націонал" від національності, а не від націоналізму.
ОУН у світлі власних документівПід час Першого Конгресу українських націоналістів у Відні Євген Коновалець, звертаючись з промовою до його учасників, сказав: ... мусимо... боротися і добитися Самостійної Соборної Української Національної Держави на всіх просторах життя українського народу. Як учить нас досвід цілих українських поколінь, можемо цього досягнути тільки революційними, ніколи еволюційними шляхами.[65] У зв'язку з цим згадаємо тільки про те, що 1991 року Україна стала незалежною державою зовсім не революційним, а мирним шляхом, хоч і не в межах, за які боролася й надалі бореться ОУН. ... ідеал Незалежної Соборної Української Держави", кличе Українську Націю до продовження боротьби аж до остаточної перемоги. Цей ідеал ліг в основу українського світогляду й його творчого чину - в основу українського націоналізму.[66] Це був процитований уривок з тексту відозви Конгресу українських націоналістів до українців. Ще раз звернемо увагу на безупинне наголошування ОУН на "соборності" української держави, тобто на побудові української держави на всіх етнічних (за твердженням ОУН) українських землях. Зрозуміння цього становить ключ до розв'язки питання про причини й методи мордів УПА на Волині й в Галичині в 1943 і дальших роках.
У згаданій відозві Першого конгресу українських націоналістів з лютого 1929 року, підписаній від імені Конгресу Миколою Сціборським і Володимиром Мартинцем, говорилося:
ТІЛЬКИ ПОВНЕ УСУНЕННЯ ВСІХ ОКУПАНТІВ З УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ відкриє можливості для широкого розвитку Української Нації в межах власної держави. . . У своїй зовнішній політичній чинності Українська Держава стремітиме до осягнення меж, що охоплюють всі українські етнографічні терени[67]
Про це саме говориться в "Постановах Великого Збору Організації Українських Націоналістів", що відбувся в днях 28.01. до 3.02. 1929 p., опублікованих в "Розбудові нації" №№3-4 за березень-квітень і травень 1929 р. Тут, одначе, цитую за згаданим "Нарисом історії ОУН" Петра Мірчука:
2.ПОВНЕ УСУНЕННЯ ВСІХ ЗАЙМАНЦІВ З УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ, ЩО НАСТУПИТЬ У БІГУ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ, та відкриє можливості розвитку Української Нації в межах власної держави, забезпечить тільки система власних мілітарних зброєнь та доцільна союзницька політика.[68]
Наведені тут дві останні цитати слід прочитувати по кілька разів, щоб абсолютно добре збагнути їх зміст. В них, в цих цитатах з офіційних документів ОУН з 1929 року, знаходиться відповідь на запитання: Хто і чому почав мордувати 1943 року на Волині!? Автори, які опрацьовували проблеми мордів поляків у Західній Україні від 1942 року, вказували на ряд причин цих мордів, вказували на безвідповідальну політику II Речі Посполитої (міжвоєнний час) у відношенні до українців, вказували на політику гітлерівської Німеччини, яка проявлялася в засаді: Divide et impera - розділяй і пануй, ба навіть говорили про мету: усунення з українських земель поляків. Але досі жоден автор не вказав на причину, на документ, в якому було заплановане усунення поляків між іншим з Волині й Галичини. Ніхто з авторів досі не натрапив на документ, котрий ще 1929 року передбачив усунення "займанців" з українських земель, і то повне усунення, яке наступить "в бігу національної революції" шляхом створення "власних мілітарних озброєнь" (УПА), які й виконають "повне усунення всіх займанців".
Я цього не придумав, цебто не придумав шляхом розумової спекуляції, що, починаючи від 1942 року, ОУН-УПА здійснювала політику "повного усунення" поляків з Волині й Галичини. Я на це тільки натрапив у "Нарисі історії ОУН", читаючи його уважно, шукаючи весь час відповіді на це болюче питання, бо проблема мордів УПА від 1946 року не давала мені спокійно жити.
Ще раз, отже, вернімося до цитованих тут винятків з офіційних документів ОУН, ще раз проаналізуймо їх, заки перейдемо до наступних питань, в яких порушимо теж справу методів того усування поляків, теж порушимо справу мордування українців
