Жлобологія - Густав Водічка

Яка прелюдія після робочого дня? Вся прелюдія пройшла на робочому місці. Приходять додому і, не знімаючи улюблених джинсів, рідної футболки, вмикають порнушку, під неї з’їдають заготований чізбургер/гамбургер, а потім кличуть кохану Маню: «Ходи-но сюди-но!» і, нарешті, кохаються. Усі задоволені.

Усі проблеми розвіюють джинси. У США, де джинси мають довгу історію, нема жодних демографічних проблем, тільки в-з-з! Й одразу, не скидаючи робу, можна й поспать, а навіщо скидать — як завтра знову в ній на роботу? А в Європі ще й досі плутаються в тих кринолінах, у фраках — і от ганебний результат із народжуваністю. А це порушення Божого закону, бо сказано: плодіться й розмножайтесь. у перервах потім «їжте хліб в поті лиця свойого». І жодного Дебюссі. Чи є про нього в Біблії, Євангелії чи Талмуді? Про фраки є? Про криноліни?

Оно справедливо колись православна церква як заборонила музику, так і по цей день не дозволила, щоб люд не відволікався від головних заповідей.

Жлобський принцип демократії

Справжня демократія тримається на голосах більшості. Адольф Гітлер прийшов до влади завдяки демократії.

Ця доктрина дає можливість тій же більшості заглобалізуваться в повній мірі. Щасливим у нас був вплив на підсвідомість мас — замасковані символи сечо-фекальної сфери: Члєнін-Сцалін-Сралін — і більшість не могла не прореагувати. Саме тому перемагає й наш гарант, бо його тюремне поганяло «Хам» на блатному жаргоні означає «пеніс». Так ми незабаром прийдемо до закону великих чисел у всьому: не будемо в такий спосіб ні на що відволікатися від нашого істинного завдання. А тим, хто чинить глобалізації спротив, недовго залишилося жити.

Такі нещасні країни, як Індія чи Тибет, які сповідують політеїзм, не вписалися в систему глобалістичних вірувань — християнства чи ісламу, які легко кожну людину зводять до спільного знаменника. Ті шукачі істини, в яких багато божеств, не можуть знайти істину, яку одразу тобі дає однобожжя. Тоталітарні вірування ставлять людину на її місце: ти раб божий, отак, і хоч ти ніхто, але саме це прекрасно. Одцай усе і йди за мною — це заповідь глобалістична. Або нема Бога, окрім Аллаха, і Магомет пророк його. Все. Отак просто.

І жодного «мєстнічества». Ющенко програв Януковичу на виборах, бо люди зрозуміли, що перший — це інтелігентішка, який нічого не може, крім розказувати про свої трипільські культури. Саакашвілі, вирвавши Грузію з лабет корупції, теж програв, бо не хотів глобалізуватися з Росією, та ж Грузія піддалася на «гречану крупу».

Голоси виборців в демократії одноцінні — що рецидивіста, що професора.

Є така народна притча (не можу не матюкнутись): сидить жона професора на хую у слєсаря і каже: «Розум — хорошо, а хуй — краще!» Ось правда, ось істина. Слюсар має більший життєствердний постулат, аніж професор, і не здивуюся, коли голос слюсаря незабаром на виборах буде прирівнюватися як 1 до 2-х голосів професора. Бо професорів у суспільстві пропорційно менше. Ось вам історична перспектива.

Посилення кримінального елементу слюсарів у нашому парламенті, на жаль, ще неповне. Закони зеків будуть перенесені на все наше суспільство. Як у свій час зробив гоп-стопнік Сталін, також професійний рецидивіст. І жодних рефлексій більше: це як у зоні — там нема різниці, ким ти був у своєму житті, всі живуть «по понятіям».

Віра і жлобство

Цього літа був створений Єврейський Європейський парламент, а потім відбувся Всесвітній з’їзд раввинів у США — відкрито, на 90-тисячному стадіоні, по ящику показували це потрясне видовище, коли зібралося стільки місцевих богослужителів (ось істинна демократія, не те що в нас попи на собор надсилають лише представників вищого духовенства, а до стадіонів ще й досі не додумались). Це абсолютно справедливо і масово роблять. А для чого? Всезагальні такі збори надихнуть цей загал до нових концепцій на благо людства. Адже попередні глобальні тези — християнство і комунізм — поволі занепадають, а людство вимагає чогось нового. Не запропонуєш же їм юдаїзм — бо він для богообраного народу. Тепер усі можуть зрозуміти, що є божий народ і є небожий народ. Перший походить од Бога, а останній походить від мавп. Для того, щоби глобалізація тривала, потрібно щоби хтось керував небожим народом, вів його впевнено до істини, добробуту, матеріального покращення життя — якась сила мусить ці процеси спрямовувати. Й тут треба божому народові поспішати зі своєю новою глобалістичною вигадкою, щоб не було запізно (див. фінальний розділ).

І що важливо, треба зробити так, аби не дати людині відірватися від цього глобалістичного світогляду і мислити по-іншому, не бути зверхньою розумною істотою, яка слухає класичну музику.

Була в мене одна знайома — страшенно богомільна жінка, яка поклонялася оцьому нашому Богові азійського походження. І раптом я їй привіз Біблію в українському перекладі, а вона знала Святе Письмо за попередніми церковнослов’янськими текстами.

Колись для того, щоб навернуть південно-східне слов’янство до глобалізації, наші справедливі тодішні варязькі керівники знищили 13 алфавітів і місцеві всі писемності. Винайшли закон: за бересту з місцевим написом — смертна кара. І тому запросили варяги-окупанти моравських німців Кирила і Мефодія, аби вони створили нову писемність, так звану церковнослов’янську. В Херсонесі їм трапився один чоловік з Русі, який дав почитати Біблію, вже перекладену по-руському. Це їх так потрясло, що вони взяли у свій алфавіт такі літери, як ж, ч і щ, ю, я. Але. Для того, щоб запровадити християнство, була потрібна інша грамота.

Отож, моя знайома взяла до рук Біблію, яку знищили ще за часів Кирила і Мефодія і яку свого часу перекладав Пантелеймон Куліш, а ще Пулюй і навіть Нечуй-Левицький. І ця жінка прочитала нарешті ту книжку зрозумілою їй мовою, прийшла до мене та — лясь! — книжкою об стіл: «То що, виходить, Христос був євреєм!?» їй — 70 років, вона все життя вірила, що знає істину. Аж раптом її світ вірувань зруйнувався. Як їй тепер далі жити, за якими тепер принципами? Місцевими? Так їх уже тисячу років нема. Отак «мєстніческая» ідея одібрала в жінки сенс життя. Під яку глобалістичну віру їй, нещасній жінці, тепер піддатися?

Великокультурне жлобство

В Україні є великий праведник — Азаров, який нещодавно заявив ламаною українською мовою, що в країні має бути створено телеканал «Культура» й однойменне радіо і на це не пошкодують великих грошей. Дивовижний збіг, але в нас такі однойменні канали уже існують, ледве жевріють чи животіють, але продовжують свою непотрібну роботу: протиставляють глобалізму