Планета Pixar - Лоуренс Леві

Моя історія — про те, як під дією цих глибинних сил сформувалася маленька компанія, що змусила весь світ проникнутись любов’ю до іграшок, комашок, рибок, монстрів, тачок, супергероїв, кухарів, роботів та емоцій. Про те, завдяки яким безглуздим викликам та ризикам вдалося досягнути успіху. Про напругу, що виникла між чистою творчістю та вимогами реального світу, і про те, як ця напруга змінювала причетних до неї — Стіва Джобса, креативну, технічну й виробничу команди Pixar і, звісно, мене самого. Про те, що виходить, коли поставити на перше місце творчий імпульс, і чому це так важко зробити.

А ще ця історія розповідає, як крізь призму двотисячолітньої буддійської філософії, що називається серединним шляхом, я спромігся побачити Pixar у ширшому контексті. Як я довідався, що напругу в Pixar викликали ті ж сили, які лежали не лише в основі створення визначних фільмів, а й в умінні жити величним життям, будувати видатні організації, вивільнювати наші внутрішні здібності та креативність.

Якщо я й навчився чогось у Pixar, то це того, що історія — завжди на першому місці. Креативний директор Pixar Джон Лассетер, бувало, казав: «Чудова графіка послужить розвагою на кілька хвилин, а прикипіти до місць нас змусить лише історія».

Ця історія почалася з телефонного дзвінка.

Лоуренс Леві

Березень 2016 року

Частина перша

1

«Нащо воно тобі?»

Якось у пообідню пору одного листопадового дня 1994 року в моєму кабінеті задзвонив телефон. Я був фінансовим директором і заступником голови правління в Electronics for Imaging — одній із компаній Кремнієвої долини, що розробляла продукти для галузі кольорового цифрового друку, яка стрімко розвивалася. У містечку Сан-Бруно, розташованому в Каліфорнії поблизу аеропорту Сан-Франциско, стояв ясний і прохолодний осінній день. Я підняв слухавку, навіть не здогадуючись, хто б це міг бути. Найменше очікував на розмову зі знаменитістю.

— Вітаю, це Лоуренс?

— Так, слухаю.

— Це Стів Джобс, — промовив голос на тому боці дроту. — Кілька років тому я побачив ваше фото в журналі й подумав, що одного дня ми будемо працювати разом.

Навіть у ті дні, коли крах Стіва Джобса був улюбленою темою всієї Кремнієвої долини під час балачок за обідом, неочікуваний дзвінок змусив мене сторопіти. Може, Стів уже не був настільки потужною фігурою, як до його безцеремонного звільнення з Apple десять років тому, але наша галузь ще ніколи не знала більш харизматичної постаті. Я не міг упоратися зі сплеском хвилювання від усвідомлення того, що Стів не лише знав, хто я такий, але навіть зателефонував мені.

— У мене є одна компанія, про яку я хотів би вам розповісти, — повідомив він.

На гадку мені відразу спав NeXT. Він хоче поговорити про NeXT Computer. Найсвіжіша Стівова авантюра, як припускали, його довгожданий другий акт, став знаменитим завдяки примітним графічним робочим станціям кубічної форми. Втім, подейкували, що під компанією вже захитався ґрунт  — особливо після того, як нещодавно їй довелося розпрощатися з виробництвом комп’ютерів. Мої думки помчали одна поперед одної: він хоче перезапустити NeXT — це може стати захопливим викликом.

Але наступна репліка заскочила мене зненацька:

— Компанія називається Pixar.

Не NeXT. Pixar. Що воно взагалі таке — цей Pixar?

— Звучить цікаво, — сказав я, не бажаючи виказувати, наскільки мало знаю про Pixar. — Хотілось би почути більше.

Ми домовилися про зустріч.

Коли я поклав слухавку, першою реакцією був шок. Дзвінок від Стіва Джобса — як грім серед ясного неба! Я був приголомшений. Проте трепет першого враження швидко зник. Побіжне вивчення ситуації показало, що доля Pixar була складна й заплутана. Стів придбав компанію, коли вісім років тому Джордж Лукас відділив її від Lucasfilm. До сьогодні, очевидно, Стівові довелося зробити вливання в проект мільйонів доларів — у надії на те, що вдасться створити комп’ютер для обробки зображень високої якості та супровідне програмне забезпечення. Результат — слабенький: Pixar уже давно відмовилася від розробки такого комп’ютера, тож для всіх, із ким я розмовляв, лишалося загадкою, чим компанія займається зараз.

Крім того, Стів Джобс був найпомітнішою знаменитістю Кремнієвої долини, і тому ще більш кричущим виглядав той факт, що він не досягав успіху вже тривалий час — надто тривалий час. Його два останні продукти перед повним відстороненням від обов’язків у Apple у 1985 році — комп’ютер The Lisa та перша версія Macintosh — обидва стали комерційними провалами, а NeXT Computer чимало оглядачів характеризували як тріумф зарозумілості над практичністю. Проект проголосили технологічним дивом, але він був не здатний конкурувати з апаратним забезпеченням Sun Microsystems чи Silicon Graphics, які продавали дешевше й більш придатне до суміщення обладнання. Дедалі більше Стів Джобс скидався на «вчорашні новини». Коли я розповідав друзям і колегам, що домовився про зустріч із ним щодо Pixar, найчастіше чув у відповідь: «Нащо воно тобі?» Та все ж я почувався заінтригованим, тому вирішив, що від зустрічі шкоди не буде. Тож довів почате до кінця — зателефонував до офісу Стіва Джобса, щоб домовитися про час.

Незважаючи на Стівову репутацію, я був у захваті від можливості особисто зустрітися з ним, хоча, щиро кажучи, не знав, чого очікувати. Чи доведеться зіштовхнутися з непередбачуваним тираном Кремнієвої долини, котрий обожнює принижувати співрозмовника, чи з блискучим генієм, який очолив революцію в галузі персональних комп’ютерів? Зустріч було призначено в претензійній штаб-квартирі компанії NeXT Computer у Редвуд-Сіті, Каліфорнія. Коли я прибув, мене провели до кабінету засновника компанії. Підводячись з-за представницького стола, загромадженого книгами, Стів, одягнутий у свої фірмові сині джинси, чорну водолазку й снікерси, всього на кілька років старший за мене, привітався так, наче чекав зустрічі зі мною роками.

— Заходьте, заходьте, — із неабияким ентузіазмом промовив він. — Я стільки всього маю вам розповісти.

Розмова не потребувала розігріву. Стів переходив з однієї теми на іншу, розповідаючи мені силу-силенну всього про Pixar — її історію, технологію, виробництво першого повнометражного фільму.

— Зараз готові лише кілька хвилин стрічки, — казав він,  — але ви мусите їх побачити. Ви ще ніколи не