Планета Pixar - Лоуренс Леві

— Ефі, — розпочав я розмову, — зустрічі в Pixar пройшли добре. Думаю, Стів запропонує мені роботу.

Ефі витримав паузу. Він знав, що я розмовляв зі Стівом, і розумів, що я, можливо, звільнюся з Electronics for Imaging. Кілька разів мій наставник зустрічався з колишнім топ-менеджером Apple і був його завзятим прихильником — як у питаннях кар’єри, так і щодо репутації.

— І що ти думаєш із цього приводу? — запитав він.

— Не знаю, — зізнався я. — Мене роздирають протиріччя. Здається, ми зі Стівом чудово порозумілися. Але хто-зна, як усе піде, якщо ми почнемо працювати разом… Команда в Pixar зібралася надзвичайна. Та я не можу скласти докупи картинку, як саме в них влаштований бізнес. Вони пустили на вітер уже багато грошей. Справді багато. Компанія досі не має визначеного напрямку для розвитку. Стів згадував про те, щоб вивести підприємство на публічний продаж акцій, але воно до цього не готове — навіть близько. Таке враження, що мені пропонують кота в мішку.

— А якої ти думки про фільм, який вони зараз роблять? — допитувався Ефі.

— Ті кілька хвилин, що я бачив, виглядали просто фантастично, — зазначив я. — Яскраво і по-новаторському… Але це ще не перетворює їх на бізнес. Звідки мені знати: раптом я просто спокусився гай-тек-компанією, що випускає фільм?

— Лоуренсе, у тебе вже достатньо досвіду, щоб довіряти своїм інстинктам, — сказав Ефі. — Якщо ти не спрацюєшся зі Стівом або ж не зможеш втілити те, що тобі здаватиметься доцільним, звільнишся.

Від Ефі — неперевершеного мислителя і стратега — я більше, ніж від будь-кого іншого, очікував повного несприйняття компанії, котра облишила галузь високих технологій, щоб перейти до кіновиробництва. Проте на цій фразі Ефі обірвав тему й заходився розповідати про свої останні пригоди.

Зауваження наставника неабияк підхльоснуло мене. Може, я потребував чогось на кшталт мовчазної згоди на роботу зі Стівом. Навряд чи люди вишиковувалися в чергу, щоби працювати з ним. Навпаки — чимдуж розбігалися, коли справи йшли не в лад. У NeXT відбулося скорочення штату, та й у Pixar, як я знав, останнім часом нікого нового не брали. Я розумів, що студія була обтяжена бізнес-ризиком — цього не уникнути за подібних обставин. Але сам Стів додав ще одну підставу для вагань. Я мав передчуття: мені доведеться бути єдиною людиною, яка гнутиме його лінію. Порада Ефі допомогла мені з цим, він фактично вселив у мене впевненість: якщо мені здаватиметься, що справи зайшли надто далеко, я зможу довіряти своєму баченню й боротися, а коли не вдасться — змушений буду піти.

Через кілька днів Стів запропонував мені стати виконавчим віце-президентом, фінансовим директором і членом президентської ради, що буде складатися з нього самого як генерального директора, Еда Кетмелла — як головного технолога і мене — як відповідального за фінансові питання. Я попросив у Стіва день на роздуми.

Я мав звичку ходити, коли мені слід було обдумати складне рішення. Того дня мені довелося добряче стоптати довколишні тротуари.

Із раціонального погляду рівняння ніяк не сходилося. Наполегливою працею я досягнув такої посади, якій можна лише позаздрити, — став фінансовим директором публічного акціонерного товариства в Кремнієвій долині. А тепер ішлося про те, щоб покинути цю позицію й піти на роботу в маленьку компанію, власність сумнозвісного Стіва Джобса, чиї успіхи, здавалося, лишилися в минулому, та й сама студія виглядала не більш обнадійливо. Мої друзі й колеги навряд чи збиралися влаштовувати мені геройські проводи у зв’язку із цим переходом.

Та все ж можливість здавалася досить привабливою — тож я просто не міг викинути її з голови. Я не знав, як складатиметься моя робота разом зі Стівом, але чи ж готовий був відкинути шанс дізнатися це, особливо після того, як ми так добре порозумілися? Також слід зізнатися: спокушала й перспектива влаштуватись у компанію, яка займалася виробництвом фільму — та ще й для сімейного перегляду. Мої діти були б у захваті!

Я обговорив ситуацію з Гілларі.

— Нічим не можу допомогти тобі щодо оцінки Pixar, — сказала вона. Як і більшість наших знайомих, Гілларі ніколи не чула про цю студію до того, як зателефонував Стів. — Тому покладаюся на твою думку. Але впевнена: Стів говорить щиро. Він справді хоче працювати з тобою. Ти в будь-якому разі був готовий звільнитися з Electronics for Imaging. Певно, варто спробувати.

Може, було й варто.

За кілька днів, усе ще не повністю впевнений щодо правильності свого вчинку, я зробив рішучий крок і прийняв Стівову пропозицію.

3

Планета Pixar

Я перейшов у Pixar у лютому 1995 року. Стів не дав жодних особливих інструкцій, чим займатися в першу чергу. Зустрів мене Ед — кілька перших днів він водив мене студією, знайомлячи з ключовими гравцями команди й описуючи мою роль.

Усі були налаштовані дуже дружньо, привітно, знайомства минали з ввічливими запевненнями на кшталт: «Радий, що ви з нами, дайте знати, якщо я чимось зможу допомогти». Та все ж чогось бракувало. Хоча люди довкола були приязними й люб’язними, я відчував, що трималися вони відсторонено й байдуже. Не виглядало так, що призначення нового фінансового директора Pixar викликало у працівників великий захват.

Навпаки, було відчутно, що ніхто не докладає зусиль до мого вливання в колектив. Запрошень пообідати разом було небагато, так само як і записів про зустрічі в діловому щоденнику. Звісно, я не очікував параду на свою честь, але думав, що така відстороненість — дещо дивний знак. Коли мене взяли на роботу в попередню компанію, щоденник невдовзі заповнився записами про наради й зустрічі — команда прагнула, щоб я якомога швидше влився в роботу. А тут, у Pixar, мене не полишало глибинне відчуття того, що студія сприймає мене насторожено, і я не розумів, чому так.

Невдовзі я довідався про причини. Почалося все з Пем Кервін, віце-президентки Pixar, яка керувала господарсь-кою діяльністю всіх напрямків. Пем була доброзичлива, люб’язна, хоча дещо різка. За віком трохи старша від мене, з яскраво-рудим волоссям і приємними манерами, вона швидко досягала того, що люди почувалися поруч із нею розслаблено. А ще Пем відзначалася неабиякою відданістю й готовністю захищати Pixar. Її кабінет розташовувався далі по коридору за моїм, і вона була однією з небагатьох, хто запропонував мені зустрітися, щоби ввести мене в курс справ.

— Не