Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук

class="book">Не витримує критики твердження, що переселення українців у рамках акції "Вісла" було подиктоване потребою ліквідувати УПА. Згідно до авторів "Шляху у нікуди", [482] котрі посилаються на архівні дані, загалом на терені Польщі Весною 1947 p., перед початком операції "Вісла", сили УПА нараховували 2.500 добре озброєних і вишколених людей... Побіч названих відділів УПА в терені оперували боївки Служби Безпеки (коло 200 людей).

Вже наведені цифри вказують, що до "ліквідації УПА не було необхідне виселення 95.846 рсіб української національності з Ряшівського воєвідства і 44.728 осіб з Люблінського воєвідства.[483]

Дійсна причина переселення українців з Польщі на Україну, а згодом тих, що залишилися, на західні й північні терени Польщі, зводиться до того, що польська комуністична влада "забажала стати-однонаціональною державою."[484] Цієї мети польська комуністична влада не досягнула переселенням українців на Україну і тому наказала акцію депортації українців, розпорошення їх серед польського населення, що внаслідку дало б два результати: а) прискорило б асиміляцію українців; б) ліквідувало б етнічно однорідні лемківські території.

Депортація українців, зокрема лемків, була злочином комуністичного уряду в розумінні Міжнародної Конвенції у справі ліквідації будь-яких форм расової дискримінації, ухваленої Генеральною Асамблеєю ООН 21.12.1965 p., яка поняття расової дискримінації поширює також на етнічні групи:

У цій Конвенції вираз "расова дискримінація" означає всілякі різниці, виключення, обмеження або привілегії з причин раси, кольору шкіри, народження, національного або етнічного походження, яке має на меті або несе за собою... перекреслення або обмеження (стаття 1)... права вільного перебування й вибору місця проживання в рамках кордонів держави (ст. 5). [485]

Але це був злочин польського комуністичного уряду, ^якого польський народ не обирав у вільних виборах, це був Уряд, накинений Польщі Москвою. За цей злочин не несе відповідальності польський народ, як і український народ не несе відповідальності за дії ОУН-УПА.

Освічені кола лемків повинні дати об'єктивну оцінку тому, що сталося з їхнім народом у 1944-1947 роках. Вони повинні зробити оцінку не крізь призму українського націоналізму.

Явожно

Мало хто з-посеред поляків знає, що в Явожні, недалеко Кракова, після війни продовжив своє існування заснований гітлерівцями концентраційний табір. І мало хто з лемків знає, що в цьому таборі до 1947 р. каралися поляки - противники комуністичного ладу в Польщі.

Саме цей концентраційний табір був місцем, до якого запроторювали підозрілих у співпраці з УПА лемків, зовсім довільно вихоплюючи їх з-посеред маси депортованих лемків. Та й не тільки лемків - з Кракова, наприклад, усіх відомих інтелігентів-українців теж запроторено було до цього концтабору.

Варшавська українська газета "Наше слово" №№12 і 13 за 1990 р.[486] публікує опрацювання Євгена Місила на цю тему. У публікації, між іншим, говориться:

... уперше друкуємо список прізвищ українців, які в 1947-1948 роках були вбиті та замучені в концентраційному таборі в Явожні. Внаслідок ведених протягом кількох років розшуків, встановлено досі прізвища 150 жертв. Відомо однак, що в таборі загинуло багато більше людей...

У списку жертв концентраційного табору в Явожні є імена 144 чоловіків, 4 жінок, а також 15-літнього хлопця...

Найбільше людей згинуло в листопаді (33) та в грудні (43) 1947 року. їх, з неймовірною послідовністю тортурованих та заморених голодом, добила осіння студінь і невгамовні хвороби...

І далі йде трагічний список 150 людей - прізвища, імена, імена батьків, дати народження, місця народження, дати смерті. Між ними - Іван Мороз, воїн Польського війська, бойовий шлях якого проліг від Сибіру, через Леніно до Берліна.

Греко-католицький священик о. Степан Дзюбина пише: Народився в селі Гладишеві на Горличчині, на Західній Лемківщині. УПА в нас не було, проте для арешту вистачало, що був греко-католицьким священиком... в товарних вагонах

із замкненими вікнами повезли мене разом з іншими до Явожна, де в часі війни був філіал концтабору Освєнцім... Прибулих загнали до лазні, всі харчі забрали, били до крові, обливали холодною, то гарячою водою?

Як правило, польські дослідники, між ними й А. Щенсняк і В. Шота, промовчують існування концтабору Явожно в контексті акції "Вісла", проте можна знайти підвердження цього факту деінде. В журналі "Військовий історичний огляд" генерал Ігнаци Блюм, описуючи акцію проти УПА, написав:

Загалом у результаті дій операційної групи "Вісла" зліквідовано 1.509 бандитів, що становило 75% стану банд з квітня 1947 р. Водночас зліквідовано всю цивільну мережу ОУН, знищивши таким чином соціальну і матеріальну базу банд УПА. До табору відокремлення вислано 2.781 активного українського фашиста. [487]

Прочитавши матеріали про концтабір у Явожні, а в цьому місті після війші я був кільканадцять разів, не знаючи про цей табір, приходить на думку порівняння табору в Явожні з концтабором у Березі Картузькій, в якому не згинув ні один українець!

За концтабір в Явожні теж не несе відповідальності польський народ. Це - справа комуністичної влади, яка взорувалася на більшовицькій практиці.

Польський комуністичний уряд використав ситуацію -присутність на Лемківщині УПА. І застосував до