Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук

інтелігенцію, домагаються від уряду культурної автономії, посилаючись на марксизм-ленінізм, внаслідку чого зростає їхня національна свідомість. Немає причин для переселення лемків ні до СРСР, точніше до Української РСР, ні на західні й північні терени Польщі. Розвалюється 1991 р. СРСР. Постає незалежна Польща, незалежна Україна. Лемки надалі живуть на своїх землях, на яких діють українські школи.

Чи не так було б, коли б не існувала ОУН-УПА? Можна бути переконаним, що саме так було б. Лемки - народ здібний, навіть за умов гноблення їх владою ПНР багато з-посеред них здобули вищу освіту, стали фахівцями в різних ділянках господарського, а навіть політичного життя в Польщі.

Але була ОУН. Була й УПА, котру, починаючи з 1944 p., почала витісняти з території України Радянська Армія. УПА в той час не мала жодних шансів на боротьбу з більшовизмом. УПА відступала. Єдиним шляхом її відступу був напрям на захід, через Лемківщину, в якій, з огляду на її населення, можна було сподіватися якоїсь підтримки -добровільної або примусової.

УПА на Лемківщині

На Лемківщині УПА нічого не творила, нічого не будувала, вона лише використовувала терен Лемківщини в дорозі-втечі на Захід.

Довоєнна полонізаційна політика Польщі не схилила лемків на свій бік, хоч були вони у відношенні до держави лояльними. А тут прийшли неначе свої, українці, котрі, неначе, борються за українську державу. Борються відчайдушно, бо вороття немає. УПА ввірвалась у Лемківщину, неначе занесена повінню. В неї не було часу на балачки. Вона розпачливо захищалася. їй з-за кордону наказували триматися до III світової війни, яка ось-ось мала б вибухнути. Між західними державами і СРСР.

УПА брутально пробуджувала в лемків національну свідомість.

А тут тисне на УПА польська влада, польська армія. На південь шлях закритий - там комуністична Чехо-Словаччина. Польська влада теж брутальна. В польській армії, в міліції на Лемківщині багато тих, котрі втратили з рук УПА на Волині й в Галичині своїх близьких.

В той час ніхто не розбирався - чи лемки підтримують УПА добровільно, а чи внаслідку терору, ніхто не думав про те - скільки лемків з доброї волі "пішли в ліс", а скільки їх примушено до цього?

І сталося: поляки - смертельні вороги українців, отже й лемків. Так вчила ОУН-УПА. Ворога треба знищувати. Знищувала ворога теж польська армія. Багато солдатів у ній мали суб'єктивне право на помсту за Волинь, за Галичину, в яких залишились поховані або не поховані рідні - батьки, малі брати, сестри. І, без сумніву, використовували нагоду до помсти. Хоч вона була скерована не проти тих, хто був винен мученицької смерті рідних на Волині й в Галичині. Вона була скерована на досі невинних лемків - здезорієнтованих, підбурених, застрашених терором УПА.

Ситуацію скомплікувало порозуміння урядів Польщі й Української РСР з вересня 1944 р. про переселення українців з Польщі і поляків з України - перших на Україну, других у Польщу. Поляки, після жаху бандерівщини, після досвіду більшовицьких порядків 1939-1941 років, майже охоче їхали в Польщу. Натомість лемки не бажали залишати рідних земель, на яких жили від віків. І це зовсім зрозуміло. Порозуміння щодо обміну населенням було зроблене понад головами лемків, які, зрештою, не мали в той час жодного представництва. Але з ними не рахувалися - їх силою почали переселяти. І тут на боці лемків стала УПА. В УПА лемки знайшли свого захисника.

Акція "Вісла"

А потім прийшла акція "Вісла" - поголовна депортація українців, отже й лемків, на західні й північні території Польщі. І тут знову на захист лемків стала УПА. Серед лемків зродилася ненависть до польської влади, почав народжуватися серед них український націоналізм.

Вину за це несе польська комуністична влада того часу. Це вона була повитухою українського націоналізму серед лемків. А лемки, не без впливу ОУН-УПА, необгрунтовано ототожнювали польську комуністичну владу з польським народом. Цьому сприяла диявольська політика польського комуністичного уряду, на наказ якого лемків розпорошено по кілька родин, кидаючи їх серед польське, здебільша прибуле з-за Сану й Буга, населення.

Чи можна дивуватися, що лемки стали почувати себе громадянами другої, якщо не третьої категорії? Часто брутально депортовані, отримавши поруйновані забудування, опинившись серед чужого оточення, позбавлені духовної опіки з боку церкви, в них посилювався український націоналізм, хоч вони не були свідомі його суті.

А польський комуністичний уряд наказав депортацію, користуючись прикладами в цій справі з Москви. Адже на наказ Сталіна були депортовані з рідних земель татари, чечени, інгуші та ряд інших невеликих народів. Народів, а не конкретних людей.

До лукавих слід зарахувати постанову уряду Польщі від 24.04.1947 р., в якій, між іншим, говориться:

... У зв'язку з необхідністю дальшої нормалізації відносин у Польщі, цілком дозріла справа ліквідації діяльності банд УПА, З метою виконання цього завдання Президія Ради Міністрів ухвалює:

- - - - -

III Державна Репетріаціяйна Комісія проведе переселенчу акцію українського населення і населення, що живе на теренах, де діяльність УПА може загрожувати їхньому життю й майну... [481]

Мета акції - неначе ліквідація УПА. Методи -депортація всіх українців, незалежно від того, чи живуть вони на території діяльності УПА, чи ні. На це вказує сформульованая: українського населення і населення, що живе на теренах, де діяльність банд УПА може загрожувати...