Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук
Відразу слід зазначити, що конференція, хоч і присвячена 50-річчю УПА, віднесла національно-визвольний рух до ранніх тридцятих років, а початком виникнення самоi УПА за новими документами, віднайденими українськими істориками, переконливо довела, таки слід вважати 1941 рік і насамперед діяльність Бульби-Боровця... Такою є, зокрема, доповідна записка начальника Українського штабу партизанського руху (радянського - В.П.) Тимофія Строкача секретарю ЦК КП(б)У Леоніду Корнійцю, у якій він заявляє, що до його рук потрапив документ німецьких спецслужб від 9 вересня 1941 р., в якому свідчиться про те, що вже в той час значна частина оунівців почала переходити в підпілля [385]
Нема сумніву щодо того, що УПА Тараса Бульби-Боровця складалася зі схильного прийняти гасла ОУН елементу, та й сам Тарас Бульба-Боровець з перших місяців гітлерівської агресії на СРСР співдіяв з ОУН-м. Про це засвідчує Г. Полікарпенко разом з Зіновієм Книшем, говорячи про дії ОУН-м у напрямі організування збройних відділів:
В інструкції, що її подано провідному активові ОУН (Мельника - В.П.) ще перед початком німецько-совєтськоi війни, наголошувано політичний бік боротьби, а не військовий.. проте та ж сама, вище згадана інструкція наказувала творити зразу невеликі військові загони і з'єднання та нагромаджувати засоби бойового характеру... В перших днях серпня 1941 р. прибув до Львова Тарас Бульба-Боровець, командувач Української Повстанської Армії (УПА), "Поліська Січ", на розмову з членами ПУН (Проводу українських націоналістів - В.П.) [386]
В листопаді 1941 р. ..."Поліська січ" і Тарас Бульба перейшли в підпілля... тут була перша партизанська школа. Тут стало діяли представники ОУН поручник М-й, Михайло Шморгун... згодом Антін Барановський.[387]
Доперва (щойно - В.П.) весною 1943 р. і бандерівці, щоб не лишитись позаду, почали творити партизанські загони... У висліді (внаслідку - В.П.) постали три партизанські армії:
1. УПА от. Бульби,
2. Військові відділи ОУН під проводом полк. А. Мельника,
3. Військові відділи бандерівців. [388]
Лебідь (Лебедь - В.П.) рішив (вирішив - В.П.) всіх змайоризувати. Вступивши на цей шлях (він) вживає (використовує - В.П.) метод авантюрної гри, де платиться кровлю тисячів найкращих бійців. В ім'я опанування "лісу" -він роздуває партизанку до найширших меж, вживаючи до того різних засобів: пропаганду, що грає на інстинкти українських..., примусову мобілізацію і тд. І дійсно ліс заповнився молоддю, яку Лебідь формує у відділи і тримає в дисципліні терором. [389]
Широким колам націоналістів на Заході відомі закиди мельниківців у бік бандерівців за роззброєння мельниківських відділів УПА в Володимирщині і Кремениччині. М. Лебедь просто дав наказ ліквідувати мельниківські відділи, внаслідку чого прийшло до кровопролиття, про яке й говорить Г. Полікарпенко. Бандерівська УПА ліквідувала теж УПА -"Поліську Січ" Тараса Бульби-Боровця, котрий співдіяв з ОУН-м, про що свідчить хоч би те, що в органі "Поліської Січі" "Оборона України" вміщена програмна стаття діяча ОУН-м, майбутнього голови ПУН (ОУН-м) - О. Ждановича п.з. "За що ми боремось" [390]
Слід, отже, дійти до висновку, що УПА, принаймні в перший період гітлерівської окупації Західної України, не була виключно бандерівською, вона була твором обох ОУН -ОУН-б і ОУН-м. І обі ці фракції (також третя - ОУН-з, котра відкололася 1954 р. від ОУН-б) несуть відповідальність за те, що УПА накоїла на Волині й в Галичині. Недарма ж поляки з південного Полісся й північно-східної Волині (тієї, що була до 1939 р. під Польщею) у розмовах зі мною - тих, хто вбивав, хто палив, хто сіяв жах, називають "бульбівцями", а не бандерівцями. Батьки моєї дружини теж утікли ранньою весною 1943 р. з Сарненського повіту перед "бульбівцями", а вже потім, з села на Волині, втікли перед бандерівцями до Кременця.
Про відповідальність всіх трьох фракцій ОУН за дії УПА свідчить і те, що всі вони на сьогоднішній день глорифікують УПА, домагаються її реабілітації, але як правило промовчують масові вбивства поляків. Всі вони показують вояків УПА як героїв.
Хто ж був у тих формаціях, які ми називаємо УПА? На це запитання переконливу відповідь дає Василь Чумак, уродженець Волині, кандидат юридичних наук з Києва, котрий пише:
Як наші, так і зарубіжні архівні джерела й публіковані документи свідчать: кістяком Української Повстанської Армії були члени ОУН, що пройшли "вишкіл" ще до війни в німецьких спецслужбах, а потім перебували у різних спеціальних німецьких частинах типу батальйонів "Нахтігаль", "Роланд" та шуцманшафт батальйону 201, резидентурах, інших німецьких установах. За архівними даними, які нам довелося проаналізувати, близько 16 відсотків учасників УПА служили в німецькій армії, в українській та німецькій поліції і жандармерії Так функції керівників УПА прибрали на себе у недалекому минулому офіцери вермахту або німецькі агенти, серед них - Р. Шухевич, Д. Клячківський (командуючі УПА), М. Лебідь (один з організаторів формувань)...
У складі УПА було сформовано 15 національних відділів. Але слід зауважити, що в усіх цих загонах політкерівниками були члени ОУН. В тому
