Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук

Науці криміналістики, слідчій практиці багатьох країн відомі факти так скоєних злочинів, унаслідку яких гинули люди, а ті, хто бачив злочин, боялися відплати з боку злочинців, зокрема терористів. Вони мовчали. Так було й у випадку масових мордів поляків, після яких майже не залишалося свідків. Убивства українців відділами УПА чи С.Б. ОУН теж не всі могли в свій час бути виявлені: ОУН-УПА довгі роки після війни тероризувала населення Західної України, а більшовицькі суди, не надто розбираючись де правда, а де кривда, навіть за те, що селянка подала склянку води бандерівцеві, засуджували до десяти років таборів.

Не сприяв розкриттю злочинів ОУН-УПА пануючий в Польщі після війни режим. Адже об'єктивне висвітлення подій вимагало визначення ролі А.К., яка, ніде правди діти, обстоювала належність Західної України до Польщі. Та й взагалі після війни в Польщі А.К. показувалася народові як банди. То й мовчали люди, мовчали ті, хто чудом врятувався.

Але тепер є свідки, які дають відповідь Миколі Лебедеві, їх - сотні, їхні реляції говорять про десятки тисяч замордованих ОУН-УПА.

Звичайно, не годиться посилатися в книжці на анонімні писання, а таке в мене є, розповсюджуване у Канаді і США п.з. "Громадський трибунал", ч. З Нью-Йорк-Монреал. Воно не має дати, але зі змісту видно, що писане після 1986 р. Те, що це писання анонімне, може вказувати на факт опанування націоналістами української громадської думки на Заході до такої міри, що автори-демократи побоялися відвертої акції. І не анонімність писання відограє тут роль, а подані в ньому факти, які кореспондують з іншими доказами. Саме ця обставина примушує покористуватися цим анонімним виданням. Стиль, узагалі мова цього, на семи сторінках густого друку, видання, вказує, що його авторами є українці-галичани. Зміст видання має форму звернення обвинувача до уявного суду-трибуналу, який розглядає кримінальну справу проти Миколи Лебедя. Наведу деякі винятки з нього:

Високоповажані члени Громадського Трибуналу!... ... наше засідання є на часі, бо справу Миколи Лебедя вивчає зараз Бюро Спеціальних Досліджень (ОСІ). Мені не ходить про те, щоб переказувати вам у чому звинувачується Микола Лебедь. Для присутніх на засіданні те є добре відомим, тому... йдеться про навчання Лебедя у гестапівському вишкільному таборі в Закопанім, про винищення за його наказами поляків, жидів, москалів та українців. Розголошено факт співпраці Миколи Лебедя з Сі-Ай-Сі, а навіть з Сі-Ай-Ей. Для нас ефект експльозії у цій справі виник тому, що упродовж років правдиві інформації про діяльність Миколи Лебедя замовчувалися, або ж залишалися поза увагою. Перестороги окремих українців щодо минулого колишнього тимчасового Провідника ОУН відкидалися як безпідставні, а то й як акції Москви...

...Першою такою плямою є навчання Лебедя в організованому гестапо вишкільному таборі у Закопанім... вчителі... виявилися злочинцями. Не важко припустити, яких методів навчали Лебедя... Співпраця Лебедя з Гестапо перед вибухом війни є очевидною, хоча, за його власним твердженням, вона продовжувалася "лише 5 тижнів"...

...Іншою темною плямою залишається питання про те, як пощастило Лебедеві уникнути арешту німцями після того, як т. зв. Зондеркомандо отримало наказ з Берліну про арешт провідних членів під кермою С Бандери...

... Микола Лебедь у своїх спогадах, згадуючи цi події, писав, що Провід виніс рішення про перехід організації в підпілля ("Сучасність" чч. 1-2, 1983, стор. 151)...

... Лебедь пише, що він мав зустріч з представниками Вермахту Кохом, Оберлендером і Маркертом. Однак, як встановлено на основі документів з Федерального Архіву НФР, всі вищеназвані особи були старшинами Абверу...

... Від бандерівської ОУН були присутні Лебедь, Ярий і Іван Климів-Легенда...

Далі автори посилаються на документ, копію якого прикладають, з листа Теодора Оберлендера полковникові Лягодзену в Берлін про розмову з Лебедем, датованого 14.07.1941 р. В цьому листі читаємо:

Пан Лебедь запевнив мене, що він і надалі, у ситуації, Що склалася, буде працювати в інтересі спільної боротьби проти більшовизму та жидівства. Він є готовим до дальшої співпраці.

Пригадаймо, що полк. Лягодзен у той час був шефом "Абвер-Абтайлунг И" при О.К.В. - "Оберкомандо дер Вермахт".

Далі автори писання посилаються на часопис "Панорама", видавцем і редактором якого є д-р Андрій Білинський з Мюнхену, котрий пише про "злочини проти цивільного населення", до яких причетний Микола Лебедь, і що не виключне, що його екстрадиції буде домагатися СРСР і захистити Лебедя американцям буде важко, бо навіть те, що є відомим про його діяльність до 1943 року, відтворює страшну картину. [347].

В дальшому змісті автори писання вказують на те, що все, що діялося 1943 р. на Волині, в тому й діяльність С.Б. ОУН, воно діялося з наказів Миколи Лебедя.

А він сам, Микола Лебедь, пише:

I ще один приклад із співпраці польсько-большевицької: 2. жовтня р. 43 об'єднані банди большевиків і поляків напали на село Омелько, Колківського району і нещадно його погромили. Бандити замордували 10 селян, забрали 300 шт. худоби, 10 підвод із кіньми й з усяким хатнім майном та відійшли до польської колони Пшебраже.

Тому відповідь українського народу (народу?! - В.П.) могла бути тільки одна. Очистити терен від ворожого польського населення.. [348]

Звернімо увагу на дату: 2 жовтня 1943 року. Це був час, коли найбільша хвиля бандерівських мордів поляків уже прокотилася по Волині. Безличність автора "УПА" не має меж.

Таким був Микола Лебедь. У той час йому було 33 роки, а він вирішував про смерть десятків тисяч людей. Він мав за собою співпрацю з Абвером. І він теж, мабуть, мав претензії бути "вождем", бож, як пише Зіновій Книш коли на початку тридцятих років Микола Лебедь вернувся з одної