Гробниця - Кейт Мосс
Просто кепський сон.
Раптом вона виразно відчула, що в кімнаті є ще хтось. Чиясь присутність… якась химерна прохолода в повітрі. Що ж це може бути?
Мередіт знизала плечима. Нічого. Просто якийсь засіб для миття чи полірування — і все. Ледь уловимий запах. Хоча вона не могла втриматися й увесь час морщила носа. Цей запах нагадував сморід від якогось організма, що гниє, викинутий морем на берег.
РОЗДІЛ 50
Мередіт відразу ж підійшла до гардероба, витягла з сумки карти Таро й так обережно розв’язала куточки чорного шовку, наче карти були зроблені зі скла.
Бентежливий малюнок Вежі лежав зверху. Зловісні хмари на задньому плані та дерева зараз виглядали чіткіше, аніж тоді, у Парижі. Мередіт на мить замислилась. Їй раптом здалося, що, коли Лаура ледь не силоміць змусила її взяти карти, зверху колоди мала лежати Справедливість. Подумавши, вона стенула плечима. Виходить, що ні.
Розчистивши місце на бюрку, вона поклала на нього карти й пошкодувала, що не знайшла вчора часу перенести в комп’ютер усе, що вона записала в блокноті про тлумачення карт.
Мередіт на мить задумалась. А чи не розкласти знову ті самі десять карт, що випали вчора, і спробувати в тиші та спокої розібратися з ними й дізнатися щось нове? Та зрештою вона вирішила цього не робити. Її цікавило не ворожіння на картах саме по собі, а історичні відомості, котрі вона збирала про колоду Буска, а також стосунок цих карт до історії Домен де ля Кад, родин Верньє та Ляскомб.
Мередіт стала перебирати колоду, аж поки не знайшла всі двадцять дві карти великого аркана. Відклавши потім решту карт убік, вона розклала великий аркан трьома рядами один під одним. Блазня вона помістила окремо нагорі, так само, як робила Лаура. Тепер карти відчувались іншими на дотик. Учора вони змусили її нервувати. Наче вона брала на себе якийсь невідворотний обов’язок уже лише тим, що торкалася до карт. Зате сьогодні вони були наче доброзичливими на дотик, хоча Мередіт знала, що це звучить смішно й абсурдно.
Витягнувши з-під куртки старе фото, вона поставила його перед собою на бюрку й почала вдивлятись у чорно-білі постаті, застиглі в часі. Потім опустила погляд на кольорові зображення фігур.
На мить вона зосередила увагу на Чарівникові з його блакитними пронизливими очима та густим чорним волоссям. Він притягував до себе всі символи Таро. Привабливий образ, нічого не скажеш, але чи можна довіряти чоловікам?
Потім по її шиї пробігся дражливий холодок, а по спині засновигали мурахи — то Мередіт спала на думку нова ідея. Утім, чи можна її здійснити? З одного боку вона поклала Чарівника. Потім узяла карту І, Блазня, та підняла її, тримаючи напроти фотографії. Тепер, коли обидва зображення були поруч, Мередіт уже не мала сумніву, що то був ожилий мосьє Верньє. Той самий життєрадісний вираз обличчя, та сама струнка постать, ті самі чорні вуса.
Потім карта II, Жриця. Ефемерна, бліда, трохи схожа на мадам Ляскомб, хоч у вечірній сукні з глибоким вирізом, на відміну від звичайного прогулянкового вбрання на світлині. Мередіт глянула вниз і побачила, що ці дві фігури під назвою Закохані скуті ланцюгом біля ніг Диявола.
І нарешті, карта VIII, Сила, — мадемуазель Леоні Верньє.
Мередіт мимоволі посміхнулася. Вона відчувала, що з цією картою її єднає найміцніший зв’язок, наче вона особисто знала ту дівчину. Частково це, мабуть, пояснювалося тим, що саме Леоні відповідала тому образу Ліллі Дебюссі, що склався в її уяві. Леоні була молодшою, але в ній була та сама наївність у широко розплющених очах, те саме густе каштанове волосся, хоча на карті воно вільно спадало кучерями на плечі, а на фото було зібране в строгу зачіску. А понад усе Мередіт імпонувало те, як вона дивилася — просто в об’єктив фотоапарата. Невиразна здогадка хвильками збурила поверхню її раціонального розуму, та зникла ще до того, як Мередіт спромоглася її усвідомити.
Вона звернула свою увагу на інші карти великого аркана, які проявлялися протягом дня: Диявол, Вежа, Відлюдник та Імператор. Мередіт роздивилася кожну з них по черзі, але в неї виникло таке відчуття, що чим довше вона дивилася на них, тим далі відволікали вони її від теми пошуків.
Мередіт відкинулась на спинку крісла. Антикварний виріб жалісно зарипів. Вона закинула руки за голову й заплющила очі.
Що ж мені не вдається побачити?
Вона поринула подумки в учорашній день, до сеансу ворожіння. Дала словам Лаури ввійти в її свідомість у певному порядку, так щоб з них утворилися схеми.
Октави. Усі вісім.
Вісім було числом завершення, гарного результату. Воно також недвозначно натякало на втручання, перешкоди та конфлікт. В інших, давніших колодах Сила та Справедливість мали восьмий номер. А Справедливість і Чарівник мали ще й символ вічності — перевернуту вісімку.
А все це позв’язувала воєдино музика. Минуле її родини, Таро Буска, сім’я Верньє, ворожіння в Парижі, аркуш фортепіанної музики… Мередіт розкрила свій записник і почала проглядати сторінку за сторінкою, аж поки не знайшла ім’я, яке шукала — американця, котрий провіщав майбутнє по картах і який пов’язав Таро з музикою. Вона ввімкнула комп’ютер і нетерпляче забарабанила пальцями, чекаючи, поки він завантажиться. Нарешті на екрані спалахнуло пошукове вікно. Мередіт набрала в ньому «ПОЛ ФОСТЕР КЕЙС». За кілька секунд висвітився список сайтів.
Вона відразу ж відкрила статтю у Вікіпедії, яка виявилась докладною та недвозначною. Американець Пол Фостер Кейс зацікавився картами на початку 1900-х років, коли заробляв на життя тим, що грав на фортепіано та духових інструментах у водевілях. За тридцять років він заснував у Лос-Анджелесі організацію, що поширювала його власну систему Таро. Ця організація називалася «Будівничі Святилища», скорочено англійською — ВОТА. Цю організацію вирізняло те, що за її допомогою Кейс прагнув популяризувати свою філософію, а це йшло всупереч більшості тогочасних езотеричних систем, які наголошували на цілковитій таємничості й ідеї елітності втаємничених. Більше того, його система була інтерактивною. На відміну від інших колод, карти ВОТА були чорно-білими, й основна ідея полягала в тому, що кожен індивід зможе їх розфарбувати й залишити на них якийсь свій неповторний знак. Саме це й допомогло популяризувати карти Таро в Америці.
Ще однією новацією Кейса було його асоціювання музичних нот із певними картами великого аркана. Усі вони, за винятком карт XX,
