Одіссея капітана Блада - Рафаель Сабатіні

Заскреготіли блоки, залопотіли на вітрі паруси. Капітан Блад обернувся і кивком голови покликав лорда Джуліана. Його світлість завагався, але все ж підійшов, здивований і недовірливий. Недовір’я його поділяла і міс Бішоп, яка, так само, як і Вейд і команда корабля, була приголомшена поступкою Блада. Правда, для цього в неї були зовсім інші причини.

Підійшовши з лордом Джуліаном до поручнів шкафуту, капітан Блад стисло розповів команді про мету приїзду лорда Джуліана в Карибське море і про ту пропозицію, яку йому вчора виклав лорд Вейд.

— Я відхилив цю пропозицію, вважаючи її образливою для мене. Ті з вас, хто зазнав від короля Якова, зрозуміють мене. Але зараз, у такій безвиході, коли на нас напосідають переважні сили ворога, як тут каже Оґл, я згоден наслідувати приклад Морґана — цебто піти на службу до короля і цим прикрити вас усіх.

На якусь мить усі заніміли, наче від грому й блискавки, а потім зчинилася справжня веремія. Більшість піратів зраділи з такого виходу, і радість ця була зрозумілою: люди, що збиралися помирати, раптом побачили можливість залишитися живими. Але чимало було й таких, що не склали остаточної думки, поки капітан Блад не дасть ясної відповіді на кілька запитань, головне з яких поставив Огл:

— А чи зважатиме Бішоп на королівський патент, коли ти його матимеш?

На ці слова відповів лорд Джуліан:

— Якщо він надумає знехтувати владою короля, то це йому так не минеться. Навіть коли б він і спробував виявити непокору, то офіцери ескадри ніколи його не підтримають.

— Так! — зауважив Оґл. — Це правда.

Проте кілька піратів категорично повстали проти такого рішення. Серед них був і Волверстон.

— Краще гнити в пеклі, аніж служити королю! — несамовито ревнув старий вовк.

Але Блад заспокоїв його й однодумців.

— Ті з вас, хто не бажає йти на королівську службу, не повинен іти за мною. Такого в наших умовах не передбачалося. Я йду тільки з тими, хто цього хоче. Не думайте, що я охоче зважився на такий крок. Як на мене, то я цілком поділяю думку Волверстона, але ж у нас із вами немає іншої можливості врятуватися від загибелі. Ніхто й пальцем не торкнеться тих, хто не забажає піти зі мною. Вони залишаться на волі. Тільки в такому разі я продам себе королю. Хай лорд Джуліан, представник міністра закордонних справ, скаже, чи пристає він на такі умови.

Вейд одразу ж погодився і мерщій подався у свою каюту за патентом, задоволений, що йому так добре вдалося виконати доручення уряду.

Тим часом боцман просигналив до кораблів ямайської ескадри, викликаючи шлюпку. Пірати на шкафуті з’юрмилися вздовж бортів, недовірливо і з острахом розглядаючи велетенські галіони, що підходили до «Арабелли».

Тільки-но Оґл залишив квартердек, Блад обернувся до міс Бішоп. Вона не зводила з нього сяйливих від захвату очей. Але, помітивши, що капітан раптом спохмурнів і насупився, і сама занепала духом. Дівчина зрозуміла, що його гнітить щойно ухвалене рішення, і, збентежена, несподівано торкнулася руки Блада:

— Ви вчинили правильно, сер, — похвалила вона його, — навіть і в тому разі, коли це суперечить вашому бажанню.

Блад сердито зиркнув на жінку, заради якої пішов на таку жертву, і тихо відповів:

— Я завдячую цим вам або думаю, що завдячую! — тихо сказав він.

Арабелла не зрозуміла його.

— Ви врятували мене від найстрашнішої небезпеки, — визнала вона і здригнулась від самої думки про можливі наслідки. — Але я не розумію, чому ви досі відхиляли пропозицію лорда Вейда. Адже це почесна служба.

— Служити королю Якову? — з глумом перепитав Блад.

— Англії, — поправила вона його з докором. — Країна — це все, сер, а суверен[21] — ніщо. Король Яків одійде, його місце посядуть інші, що теж відійдуть, а Англія залишиться, залишиться для того, щоб їй чесно служили її сини, незважаючи на їх злість до людей, які тимчасово стоять при владі.

Блада трохи здивували ці слова, але потім він посміхнувся.

— Проникливий і розумний захист, — схвалив він. — Вам треба було сказати про це команді. — І глузливо, але добродушно поцікавився: Чи не вважаєте ви, що така почесна служба допомогла б розбійникові й піратові спокутувати гріхи?

Дівчина потупила очі й відповіла уривчасто:

— Якщо він... хоче знати, то, можливо, ні, напевне... йому був винесений надто суворий присуд...

Блакитні очі Блада спалахнули, а твердо стиснуті уста посміхнулися:

— Ну... якщо ви так думаєте, — сказав він з якоюсь дивною пожадливістю в погляді променистих очей, — тоді, кінець кінцем, навіть служба королю Якову може видатись терпимою.

Дивлячись поза неї на море, Блад помітив, як від одного з великих кораблів, що важко погойдувалися на рейді милі за три від них, відчалила шлюпка. Капітан Блад враз став зібраним і зосередженим, відчувши нові сили й бадьорість, як це часом буває у хворого, що почав одужувати від тяжкої хвороби.

— Якщо ви спуститеся вниз, заберете служницю й свої речі, то ми зараз же відправимо вас на один із кораблів ескадри, — сказав він дівчині, показуючи на шлюпку.

Арабелла пішла, а Блад, покликавши Волверстона і, схилившись на поручні, почав разом із ним розглядати шлюпку, в якій сиділи дванадцять гребців і офіцер у червоному мундирі. Капітан навів на нього підзорну трубу.

— Це не Бішоп, — невпевнено зауважив Волверстон.

— Ні, — відповів Блад, складаючи трубу. — Не знаю, хто б це міг бути.

— Ага! — насмішкувато і гнівно вигукнув